Постанова № 26039057, 03.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2012 р. Справа№ 2-а- 7926/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: Марченка Д.Ю.,

відповідача: Федоренка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дроздов та партнери»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування наказу та визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дроздов та партнери», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просить суд скасувати наказ Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дроздов та партнери» від 13.02.2012 р. №384 та визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дроздов та партнери».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність правових підстав та визначених законом обставин для прийняття податковою інспекцією спірного наказу, що свідчить про його незаконність, а відтак -і про неправомірність дій податкових інспекторів щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки вони здійснені на підставі незаконного наказу.

З огляду на зазначене, позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував зважаючи на їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що начальником Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 13.02.2012 р. було видано наказ №384 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дроздов та партнери».

Зазначений наказ було видано у зв'язку з ненаданням підприємством у повному обсязі документального підтвердження на письмові запити Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.12.2011 р. №25208/10/23-510 та від 14.02.2012 р. №3760/10/23-506, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

На виконання вказаного наказу, представниками контролюючого органу було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Опттехноконсалтинг»за період з 01.12.2010 р. по 31.07.2011 р., результати якої викладені у відповідному акті від 27.02.2012 р. №627/235/24661210.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає про відсутність у податкової інспекції правових підстав, визначених у статті 42 та у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки підприємством було своєчасно та у повному обсязі надано пояснення та витребувані первинні документи на підтвердження таких пояснень на відповідні запити контролюючого органу.

Однак, суд вважає, за необхідне зазначити наступне. Так, за визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

Згідно з приписами статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Між тим, за змістом статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Згідно з частиною 1 статті 8 названого Закону, Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема, і податку на додану вартість.

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені у 8-ій главі «Перевірки»Податкового кодексу України.

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, таким законодавчо наданим правом позивач не скористався.

З витребуваних судом письмових пояснень позивача щодо причин допуску податкової інспекції до проведення спірної перевірки за умов незгоди з відповідним наказом не вбачається ні порушень контролюючим органом положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, ні доказів того, що позивачем було оскаржено такий наказ до початку проведення перевірки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при фактичному проведенні перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні рішення про донарахування податкових зобов'язань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Між тим як зміст позовних вимог про скасування вже реалізованого наказу на проведення відповідної перевірки та визнання неправомірними вже здійснених дій податкової інспекції з проведення такої перевірки свідчить про те, що на момент звернення позивача до суду вони не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі наведеного суд дійшов висновків, що оскаржуваний наказ Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дроздов та партнери»від 13.02.2012 р. №384 та дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дроздов та партнери»не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак -відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158, 159, 160 -163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дроздов та партнери»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Короткова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 серпня 2012 року.