Ухвала суду № 26038931, 13.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року м. Київ К/9991/88777/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Голубєвої Г. К., Карася О. В.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія Нікмет-термінал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання неправомірними дій по призначенню та проведенню перевірки, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія Нікмет-термінал" (далі - ТОВ "Стивідорна компанія Нікмет-термінал") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві), в якому просить визнати неправомірними дій по призначенню та проведенню 18.03.2011 року документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»за період грудень 2010 року; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000120037 від 07.04.2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року позов ТОВ "Стивідорна компанія Нікмет-термінал" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Стивідорна компанія Нікмет-термінал".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.03.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»за період грудень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №282/37/35835822 від 18.03.2011 року.

В акті вказується на порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закону України «Про ПДВ») в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010 року на загальну суму 62422 грн.

На основі акту перевірки 07.04.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві прийняла податкове повідомлення-рішення №0000120037, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та ПДВ в сумі 78028 грн. (в тому числі: за основним платежем - 62422 грн., за штрафними санкціями 15606 грн.).

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»з контрагентом ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»на виконання договірних зобов'язань на поставку товарів.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про необґрунтованість тверджень податкової інспекції про відсутність у позивача права на формування бюджетного відшкодування по податковим накладним, виписаних суб'єктам господарювання у ланцюгах постачання яких є підприємства, що мають ознаки фіктивності.

П.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

01.08.2010 року між ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»та ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»було укладено договір про виконання послуг з технічного обслуговування перевантажувальних механізмів, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконувати послуги з технічного обслуговування перевантажувальних механізмів п/к «Ганц» №38, №42, №46; п/к «Кіровець»№98; п/к «Альбатрос»№53, №54, №60, №65, №70, №89, №96; п/к «Кондор»№76 згідно з Правилами технічної експлуатації ПТО морських портів КНД 31.4.002-96. Сторони в додатках до договору №№1-4 узгодили вартість щоденного обслуговування, ТО-1, ТО-2 для кожного з кранів, передбачених договором на підставі відповідних калькуляцій №№1-2.

ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»(виконавець) виконало прийняті на себе зобов'язання, забезпечивши щоденне обслуговування перевантажувальних механізмів у відповідності з графіками ТО портальних кранів та за результатами виконаних послуг надало ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»документи: акти здачі-прийняття робіт від 31.12.2010 року №ОУ-0000187, №ОУ-0000186, №ОУ-0000185 та №ОУ-0000184, які підписані позивачем та повернено виконавцю другий примірник. Одночасно з вказаними актами були отримані податкові накладні від 31.12.2010 року №174, №175, №176, №177, суми ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту у грудні 2010 року та відображені в декларації ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» за цей період. Сама ж оплата послуг здійснена за платіжним дорученням №743 від 14.01.2011 року. При розгляді справи судами встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.

В акті перевірки вказано, що ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»не мало необхідних умов для виконання постачання згідно вказаного договору, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

П.1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ», що стосується надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, відноситься саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що суб'єкт господарювання не наділений можливістю за власною ініціативою з'ясовувати обставини сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та не зобов'язаний контролювати сплату податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На час укладання та виконання договорів ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстроване платником ПДВ та мало право виписувати (видавати) податкові накладні.

Закон України «Про ПДВ» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум ПДВ від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Сама по собі несплата податку постачальником, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту добросовісним покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Право на податковий кредит та отримання відшкодування ПДВ з бюджету залежить від взаємовідносин з першими контрагентами постачальниками та не ставиться в залежність від дій постачальників за ланцюгами контрагентів та не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами. Закон України «Про ПДВ» не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин. Матеріали справи не містять доказів про наявність ознак фіктивності суб'єктів господарювання в ланцюгу постачальників. Контролюючим органом в акті перевірки взагалі не зазначено жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними. Зазначенні в акті перевірки припущення про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод, є беззмістовними та грубо порушують приписи нормативних актів щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення №0000120037 від 07.04.2011 року та обґрунтованість висновків суду першої та апеляційної інстанцій про необхідність його скасування.

Призначення, проведення та оформлення результатів перевірки не є правомірними виходячи з наступного.

Ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та ст. 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно п.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В матеріалах справи відсутні відомості отримання ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»запиту про початок проведення перевірки, наказу на її здійснення та повідомлення про перевірку. Отриманий платником податків лист №1098/10/37-019 датований днем акту перевірки та надійшов до товариства разом з актом поштою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Г. К. Голубєва О. В. Карась