Постанова № 26038665, 29.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2012 р. № 2-а- 6873/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: Симонова А.А.,

відповідача: Усачова О.В.,

прокурора: Скупченка І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д»Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Науково-виробнича фірма «Сінтал'Д»Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 05.01.2012 р. №0000092302 та №0000062302.

В обґрунтовування позову платник податків вказує на те, що склад валових витрат сформовано ним правомірно, а відтак -донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення податку на прибуток є безпідставним, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконними та підлягають скасуванню. З огляду на зазначене, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені у ході перевірки підприємства позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкової інспекції було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої 14.12.2011 р. складено відповідний акт перевірки №4433/23-506/14073681.

Названим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочину, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме -по правочину, здійсненому позивачем з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд».

Зазначене, на думку контролюючого органу призвело до порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), а саме -завищення складу валових витрат на суму 555.000,00 грн.

Крім того, контролюючим органом було встановлено порушення платником податків підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження валового доходу на суму 19.572.770,00 грн., у зв'язку зі зменшенням позивачем суми валових доходів на суму попередньої оплати по контракту на зазначену суму.

На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією 05.01.2012 р. було прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення: №0000092302, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2.603.262,50 грн. (2.082.610,00 грн. -за основним платежем та 520.652,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій); та №0000062302, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11.797.333,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення підприємством до складу валових витрат вартості товару (цукор-пісок), придбаного платником податків відповідно до умов Договору купівлі-продажу від 27.12.2010 р. №70К10, укладеного з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд». Зазначений договір податкова інспекція вважає нікчемним, оскільки він укладений з порушенням вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

З огляду на викладене, відповідачем зроблений висновок, що видані названим контрагентом позивачу рахунки-фактури та податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для включення витрат по спірній господарській операції до складу валових.

Однак, суд вважає зазначені доводи податкової інспекції передчасними та помилковими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктах 5.3 -5.7 цієї статті.

Нормами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі, договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом досліджено та встановлено обставини реальності здійснення позивачем спірної господарської операції.

Так, отримання товару (цукру-піску) позивачем по спірному договору підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями відповідних рахунків-фактур, заявок на відвантаження товару, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару (а.с. 128 -147).

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії платіжних доручень (а.с. 129, 137, 143) якими підтверджено оплату позивачем придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд»товару.

Судом також встановлено, що у подальшому зазначений товар позивачем було реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібокомбінат «Кулиничівський», що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями Договору купівлі-продажу від 25.08.2010 р., видатковими накладними від 27.12.2010 р., від 05.01.2011 р. та від 11.01.2011 р., банківськими виписками по рахунку (а.с. 148 -156). З зазначеного вбачається, що придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд»товар було використано у власній господарській діяльності підприємства, а спірна господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід також зазначити, що положеннями частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. у справі №2а-14398/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р., було встановлено фактичне виконання позивачем та його контрагентом спірного Договору купівлі-продажу від 27.12.2010 р. №70К10, його укладання з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін та настання таких наслідків.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2011 р. у справі №5023/6631/11, яке набрало законної сили, Науково-виробничій фірмі «Сінтал'Д»Товариству з обмеженою відповідальністю було відмолено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного Договору купівлі-продажу від 27.12.2010 р. №70К10.

Зазначені обставини представником контролюючого органу під час розгляду даної справи не заперечувались та з урахуванням наведених процесуальних приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

У той же час, відповідачем не було наведено суду належних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведеної позивачем спірної господарської операції. Доводи, на які посилається податкова інспекція, а саме, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд»відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької. економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів спростовані названими судовими рішеннями.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відтак, оскільки доводи податкової інспекції про фіктивність спірної господарської операції не знайшли свого підтвердження та спростовані наявними у матеріалах справи доказами, хибними є висновки контролюючого органу відносно того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного у контрагента товару.

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаного у контрагента товару.

Оскільки, судом встановлено, що донарахування податковою інспекцією позивачу податкових зобов'язань за основним платежем є безпідставним, відповідно податкове повідомлення-рішення №0000092302 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно зменшення контролюючим органом позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11.797.333,00 грн. у четвертому кварталі 2010 року, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у вказаному розмірі стали висновки контролюючого органу про безпідставне невключення платником податків до складу валових доходів суми коштів у розмірі 2.451.866,51 дол. США (19.572.769,98 грн. -за офіційним курсом Національного Банку України на дату платежу).

Однак, зазначені доводи контролюючого органу також є передчасними та такими, що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права та дійсним обставинам справи

Судом встановлено, що на відповідно до умов контракту від 09.09.2009 р. №13-09-0009/W, укладеного між компанією Sintal Agriculture Public Limited (м. Нікосія, Кіпр) та позивачем, останній зобов'язався поставити покупцю (компанії Sintal Agriculture Public Limited) товар (2.200,00 тн насіння соняшника) на загальну суму 5.500.000,00 дол. США.

На виконання зазначеного контракту 11.12.2009 р. компанією Sintal Agriculture Public Limited було перераховано на користь позивача за допомогою системи SWIFT грошові кошти (передплату за товар) у розмірі 2.750.000,00 дол. США, які 14.09.2009 р. було зараховано на поточний рахунок позивача про що видано банківську виписку по особовим рахункам від 14.09.2009 р. з зазначенням «призначення платежу: п/о за товар зг. контракту від 09.09.2009 р. №13-09-0009/W, Sintal Agriculture Public Limited».

У зв'язку зі зменшенням обумовленої вказаним контрактом кількості товару, 21.12.2009 р. сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої вартість контракту зменшено на 4.903.733,00 дол. США та відповідно зменшено суму передплати, яку визначено на рівні 298.133,00 дол. США.

З метою уникнення витрат, пов'язаних з вартістю банківських послуг при міжнародних грошових переказах, зайво перераховану передплату за товар у розмірі 2.451.866,51 дол. США на підставі відповідного рішення компанії Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 р. було зараховано як внесок до статутного фонду підприємства позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідні зміни до статутних документів підприємства позивача були зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області -Куциною Ю.С., 19.07.2010 р. за №14801050015019994 (а.с. 108 -113).

У листопаді 2010 року, на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. у справі №38/294-10, позивачем було відкориговано склад валових доходів у сторону зменшення на суму попередньої оплати у розмірі 19.572.769,98 грн. по контракту від 09.09.2009 р. №13-09-0009/W, отриманої від компанії Sintal Agriculture Public Limited та зараховано зазначені кошти у бухгалтерському обліку по рахунку 46 «неоплачений капітал»як внесок до статутного фонду підприємства позивача.

Згідно з приписами підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

З правового аналізу наведеної законодавчої норми вбачається, що у даному випадку визначальною ознакою для звільнення платника податків від обов'язку збільшення складу валових доходів на суму отриманих ним коштів є визнання таких коштів прямою інвестицією (господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою -пункт 1.28.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Положеннями статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) іноземні інвестиції визначено як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Нормами статті 2 цього ж Закону передбачено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді, зокрема, корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. у справі №38/294-10, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р., встановлено факт того, що в силу положень частини 2 статті 317 Цивільного кодексу України, власник майна може приймати будь-яке рішення щодо свого майна, у тому числі і щодо зміни цільового призначення платежу, зокрема і того який був зроблений на рахунок позивача 14.12.2009 р. Тому рішення компанії Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 р. про зміну призначення здійсненого 14.12.2009 р. компанією Sintal Agriculture Public Limited платежу на рахунок позивача із «50 відсоткова передплата за насіння соняшника за контрактом №13-09-0009/W від 09.09.2009 р.»на «інвестиції в статутний капітал Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д»Товариства з обмеженою відповідальністю»визнано правомірним.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. у справі №2-а-8960/11/2070, також визнано грошові кошти у розмірі 2.451.866,51 дол. США (19.572.769,98 грн. -за офіційним курсом Національного Банку України на дату платежу), отримані Науково-виробничою фірмою «Сінтал'Д»Товариством з обмеженою відповідальністю від компанії Sintal Agriculture Public Limited, іноземною інвестицією компанії Sintal Agriculture Public Limited у статутний капітал Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д»Товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, а також встановлення факту проведення державної реєстрації змін до статутних документів підприємства позивача відповідним виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області, зокрема, у частині зміни статутного капіталу позивача, суд дійшов висновків щодо безпідставності доводів контролюючого органу про неправомірність коригування позивачем складу валових доходів у четвертому кварталі 2010 року. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000062302, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11.797.333,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д»Товариства з обмеженою відповідальністю є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д»Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 05.01.2012 р. №0000092302 та №0000062302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 2.146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) О.В.Короткова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 серпня 2012 року.