Постанова № 26038664, 17.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2012 року № 2а-620/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»

до

1. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі

міста Києва Державної податкової служби,

2. Головного управління Державної казначейської служби

України у м. Києві,

3. Окружної державної податкової служби –Центральний

офіс з обслуговування великих платників податків

Державної податкової служби

про

стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 50708 грн., а також пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4909,55 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідачі явку своїх представників у судове засідання 10.09.2012 не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.01.2009 позивачем подано до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року № 207636, в якій позивач вказав залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 3131267 грн. та суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку у розмірі 3131267 грн.

Разом з вказаною декларацією позивачем подані необхідні супутні документи, зокрема, розрахунок коригування сум ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

27.02.2009 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Укрпластик»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад-грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було складено Довідку № 646/23-717-00203588 (далі —Довідка), якою, зокрема, підтверджено відображену позивачем у декларації за грудень 2008 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2681786 грн., проте не підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у розмірі 449484 грн., що пов’язано з ненадходженням відповідей на запити щодо основних постачальників по ланцюгу виробника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З матеріалів справи видно, що позивачем дотримано вказаних вимог та вчинено передбачені дії для отримання бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у розмірі 3131267 грн.

В подальшому позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, а саме: від 06.02.2009 вх. № 4880, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 42251 грн. та від 21.05.2009 вх. № 99776, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 356522 грн., тобто позивачем зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ до 2732494 грн., в тому числі 50708 грн.

Відповідно до змісту пп.пп. 7.7.5, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З аналізу викладених норм видно, що податковий орган має право здійснити інші заходи, крім передбачених пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», лише за наявності підстав передбачених у пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Водночас, з системного аналізу Довідки від 27.02.2009 № 646/23-717-00203588 видно, що будь-яких порушень зі сторони позивача, зокрема, заниження або завищення задекларованих показників за грудень 2008 року та невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, не встановлено.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Крім того, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України визначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Як встановлено судом, та не оспорюється сторонами, позивачу сплачено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 2681786 грн., що також підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2009 № 122, копія якого наявна в матеріалах справи, проте не сплачено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 50708 грн.

Слід також відмітити, що позивач неодноразово звертався до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва з листами, у яких наголошував на необхідність вжиття заходів для забезпечення належного та своєчасного повернення бюджетного відшкодування, а занепокоєння щодо невідшкодування позивачу ПДВ були також висловлені Європейським банком реконструкції та розвитку в силу того, що з листопада 2010 року ЄБРР є кредитором ПАТ «Укрпластик»та надав останньому довгостроковий кредит у розмірі 29,8 млн. євро для реструктуризації заборгованості компанії та фінансування Проекту енергозбереження, а турботу викликає погіршення фінансового стану позивача та проблеми з ліквідністю, спричинені вилученням обігових коштів внаслідок невідшкодування ПДВ, що також ускладнює своєчасне впровадження Проекту енергозбереження.

Суд не бере до уваги посилання представника Окружної державної податкової служби –Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, як на підставу для не відшкодування позивачу з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 50708 грн., на те, що у відповідності до даних зворотного боку облікової картки платника податків податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2009 № 0000052330/0 зменшено заявлену суму до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 50707,17 грн., оскільки, по-перше, відповідачами не надано доказів наявності підстав для зменшення позивачу заявленої суми до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 50707,17 грн., так як вказане повідомлення-рішення винесено за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень-березень 2008 року, і цим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6116618 грн., в тому числі за січень 2008 року - 1712902 грн., за лютий 2008 року –1721929 грн. та за березень 2008 року - 2681787 грн., тобто за інший період, а не за грудень 2008 року, по-друге, заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок сума ПДВ не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів, по-третє, відповідачами не надано доказів того, що заявлені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень-березень 2008 року мають відношення до формування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року.

Судом також враховується, що з наявних в матеріалах справи актів звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, а також з 01.01.2009 по 01.04.2009 видно відсутність розбіжностей між даними органу державної податкової служби та даними платника щодо стану розрахунків з бюджетом, як станом на дату подачі декларації за грудень 2008 pоку, так і станом на дату узгодження податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дніпровському районі міста Києва від 10.03.2009 № 0000052330/0, а також у позивача за вказані періоди наявне позитивне сальдо.

За таких умов, а також враховуючи, що, по-перше, позивачем виконано усі передбачені вимоги для отримання бюджетного відшкодування, по-друге, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не приймалося рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або про відмову у наданні бюджетного відшкодування, по-третє, погашення бюджетної заборгованості за грудень 2008 року шляхом взаємозаліку відповідачами, всупереч вимог ст. 71 КАС України, не доведено, суд приходить до висновку, що у ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не було належних правових підстав для висновку про не підтвердженність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у розмірі 50708 грн., що пов’язано з ненадходженням відповідей на запити щодо основних постачальників по ланцюгу виробника, а відтак, і для ненадання висновку до казначейської служби про підтвердження достовірності вказаної суми бюджетного відшкодування та, як наслідок, затримки такого відшкодування.

Водночас, за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»від 20.07.2010 N 1112/11/13-10, відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За таких обставин, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 50708 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укрпластик»через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Крім того, згідно з пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Аналогічні положення викладені у п. 102.5 ст. 102 ПК України.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України у справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99.

Згідно з постановою Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку»від 09.08.2010 N 377, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, установлено з 10 серпня 2010 року облікову ставку в розмірі 7,75 % річних.

Таким чином, починаючи з 01.01.2011 ПАТ «Укрпластик»має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 9,3 % (7,75*120%=9,3%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 50708 грн., що становить 4909,55 грн. (9,3%*380 днів прострочення/365 днів у році=9,682%; 50708*9,682%=4909,55 грн.), тобто в період з 01.01.2011 (набрання чинності ПК України) по 16.01.2012 (звернення до суду з позовом).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності своїх дій щодо неповернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 50708 грн.; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 4909,55 грн.

Крім того, суд приходить до висновку про присудження сплаченого позивачем судового збору у розмірі 556,17 грн. за рахунок Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, як суб’єкта владних повноважень внаслідок дій якого було допущено порушення прав та інтересів позивача.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1; код ЄДРПОУ 00203588) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 50708 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 4909,55 грн.

4. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 556,17 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (02094, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 24Б) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко