Постанова № 26038568, 07.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2012 р. Справа № 2-а- 7587/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: Зінченка О.М.,

відповідача: Купіна С.П.,

Мікуліна Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод»

до Харківської обласної митниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне Акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці (далі -відповідач), в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської обласної митниці від 15.06.2012 р. №52 на суму 75.735,69 грн. №53 на суму 772.504,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нарахування митним органом податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства України, фактичним обставинам справи та не відповідає дійсності.

З огляду на зазначене, позивач у ході судового розгляду справи підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Відповідач у проти позовних вимог заперечував зважаючи на їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що представниками митного органу було проведено невиїзну документальну перевірку факту порушення позивачем вимог чинного законодавства у галузі переробки давальницької сировини та повноти визначення і декларування продуктів переробки за період з 02.04.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки 25.05.2012 р. було складено акт №0022/12/807000000/0024481702, яким встановлено порушення позивачем законодавства України у галузі митної справи, а саме -вимог статей 234 - 236 Митного кодексу України у частині повноти визначення продуктів переробки та їх декларування, при використанні їх на митній території України, пункту 5.6 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 р. №609 (у редакції Наказу Державної митної служби України від 06.08.2009 р. №727), що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 565.493,17 грн., у т.ч. мита -50.490,46 грн. та податку на додану вартість -515.002,71 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 15.06.2012 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: №52, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань за платежем: «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»у розмірі 75.735,69 грн. (50.490,46 грн. -за основним платежем та 25.245,23 грн. -штрафних (фінансових) санкцій) та №53, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань за платежем: «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»у розмірі 772.504,06 грн. (515.002,71 грн. -за основним платежем та 257.501,35 грн. -штрафних (фінансових) санкцій), які і є предметом оскарження у даній справі.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань стало неправильне, на думку контролюючого органу, визначення позивачем отриманого у процесі переробки давальницької сировини (вугілля) коксового газу як відходів такої переробки, у той час як митним органом вказується, що такий продукт переробки є супутнім, оскільки придатний для подальшого використання у власній господарській діяльності підприємства. Зважаючи на викладене відповідач дійшов висновків, що коксовий газ як супутня продукція, отримана у процесі переробки давальницької сировини, є власністю нерезидента, а відтак -має бути відповідним чином задекларована на митній території України у режимі «ІМ»зі сплатою усіх належних митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справи, відповідачем було проведено перевірку позивача за період з 02.04.2011 р. по 31.12.2011 р.

У названому періоді позивачем здійснювалася переробка давальницької сировини (вугілля) за контрактом від 04.01.2011 р. №ССKZ-0401 з компанією and Coke Enterprise AG»(Швейцарія) та було оформлено 55 ВМД типу ІМ 51 на ввезення давальницької сировини (вугілля) та 114 ВМД типу ЕК 10 на вивезення готової продукції (коксу різних фракцій).

У рамках зазначеного контракту, контрагент постачав позивачу давальницьку сировину (вугілля марок «Г»та «К9») для її подальшої переробки позивачем у готову продукцію, а саме -кокс великих та малих фракцій (валовий кокс).

У процесі переробки вказаної сировини у готову продукцію утворювалась супутня продукція: смола кам'яновугільна марки А сорт 2, яка відповідно до умов наведеного зовнішньоекономічного контракту є власністю контрагента позивача.

У той же час, під час переробки сировини утворювався коксовий газ, який заявлявся підприємством у відповідних деклараціях як відходи переробки, на підтвердження чого позивачем також надавались акти його утилізації (спалення на газоскидному пристрої), що на думку митного органу є порушенням норм чинного законодавства, оскільки коксовий газ є супутньою продукцією, що придатна та використовувалася позивачем у власній господарській діяльності та підлягає митному оформленню.

Позивач в обґрунтування доводів позовної заяви вказує на те, що передача коксового газу контрагенту не здійснювалася у зв'язку з тим, що підприємство не має технічних можливостей та відповідних дозвільних документів для передачі коксового газу третім особам, в тому числі і контрагенту, а останній, у свою чергу, не зацікавлений у поставках такого виду продукції.

Платник податків аргументуючи свою правову позицію також зазначає про те, що кінцевою продукцією за названим зовнішньоекономічним контрактом є лише кокс та смола кам'яновугільна, митне оформлення яких у відповідному митному режимі було здійснено належним чином у згідно норм чинного законодавства.

Позивачем також вказується, що з моменту набрання чинності змін до Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 р. №609 (у редакції Наказу Державної митної служби України від 06.08.2009 р. №727, далі -Порядок №609), коксовий газ, який утворювався у процесі переробки давальницької сировини, визначався підприємством як відходи та у повному обсязі (100%) піддавався спалюванню на факелі на спеціалізованому газоскудуючому пристрої з наданням усіх необхідних документів у відповідні органи.

Суд вважає наведені доводи позивача частково помилковими та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 1.3 зазначеного Порядку №609, переробка товарів -це операції, що здійснюються з товарами, розміщеними в митний режим переробки до моменту завершення митного режиму переробки, шляхом оформлення товарної продукції, супутніх продуктів переробки, залишків переробки та здійснення митних процедур щодо відходів переробки.

Товарну продукцію вказаним пунктом Порядку №609 визначено як продукти переробки, виробництво яких є предметом зовнішньоекономічного договору.

Згідно з названим пунктом, супутні продукти переробки -це продукти переробки, що за своїми властивостями придатні для подальшого використання, але утворення яких у процесі переробки не є предметом зовнішньоекономічного договору.

Тим же пунктом дано визначення поняттю відходи переробки -це товари (речовини, матеріали, предмети у значенні Закону України «Про відходи»), що утворюються в процесі переробки товарів, розміщених у режим переробки, які за своїми властивостями не мають подальшого використання.

Положеннями статті 1 Закону України «Про відходи»від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що відходи -це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

При цьому поняття видалення відходів переробки наведене у пункті 1.3 Порядку №727 передбачає, що видалення відходів -це здійснення операцій з відходами переробки, які не призводять до можливої рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного чи альтернативного використання відходів і передбачені розділом А додатка 1 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. №1120 (зі змінами).

Статтею 1 Закону України «Про відходи»розмежовано поняття утилізації відходів (використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів) та видалення відходів (здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації).

Позивач, вказує, що отриманий ним у процесі переробки давальницької сировини коксовий газ є саме відходом, а не супутнім продуктом, та видалявся підприємством у повному обсязі без подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до постанови Київського районного суду міста Харкова від 31.05.2012 р. у справі №2018/1949/2012 (н/п 3/2018/797/2012), яка набрала законної сили 12.06.2012 р. (а.с. -166), коксовий газ, що утворювався під час переробки позивачем давальницької сировини (зокрема і по зовнішньоекономічному контракту від 04.01.2011 р. №CCKZ-0401), підпадає під поняття «супутній продукт переробки», а тому, відповідно до положень Порядку №609, мав бути задекларований до митного органу, у зоні діяльності якого утворились такі продукти переробки, з додержанням вимог Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

Як було зазначено, наведена постанова набрала законної сили 12.06.2012 р., доказів, якими б підтверджувалося оскарження зазначеного судового рішення, позивачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків щодо хибності доводів позивача про те, що отриманий підприємством у процесі переробки давальницької сировини коксовий газ є відходом, що підлягає повному видаленню, а не -супутнім продуктом переробки, який у подальшому використовувався у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, митний орган може здійснювати контроль митної вартості товарів, у тому числі відповідно до статей 60 та 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів.

Згідно з підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Положеннями пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З правового аналізу викладених нормативних приписів вбачається, що митні органи наділені законодавцем як правом контролю за справлянням суб'єктами підприємницької діяльності податків зборів та інших обов'язкових платежів при ввезенні (пересиланні) ними товарів і предметів на митну територію України, так і правом здійснювати донарахування таких податків, зборів та платежів у випадку їх заниження відповідними суб'єктами.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні, розмір нарахованих податкових зобов'язань було визначено позивачу на підставі митної вартості товару, обчисленої відповідно даних висновку комісійної судової товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту ім. засл. проф. М.С.Бакаріуса від 19.09.2011 р. №8069.

Разом з тим, судом встановлено та звертається особлива увага, що на вирішення зазначеної експертизи було поставлено питання вартості 1000 мі очищеного коксового газу за період 2008 -2011 років.

У названому висновку зазначено, що оцінка газу коксового очищеного залежить від багатьох чинників, які є індивідуальними для кожного окремо взятого коксохімічного виробництва, як то: технологічні потужності підприємства, обсяги виробництва продукції, економічні елементи виробничої собівартості: вартість сировини, енергетичні витрати, витрати на ремонти і утримання основних засобів, заробітна плата, амортизація основних засобів та ін.

Зокрема, з матеріалів вказаної експертизи вбачається, що проводився аналіз вартості очищеного коксового газу підприємств ВАТ «Запорожкокс», ВАТ «Запорізький Металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПАТ «Запорізький завод Зварювальних флюсів та скловиробників», ПАТ «Алчевськкокс», ПАТ «Алчевский металургійний комбінат», та діапазон вартості по реалізації споживачу саме очищеного коксового газу у 2011 році становив від 300,00 грн. до 395,00 грн.

Судом також встановлено, та підтверджено сторонами у судовому засіданні, що згідно висновків Міністерства промислової політики України від 19.09.2011 р. №1641, при діючій на ПАТ «Харківський коксовий завод»технологічній системі, коксовий газ не може бути кваліфікований як очищений у зв'язку з тим, що він не відповідає технічним умовам ТУ У 322-00190443-101-99 (з відповідними змінами №1, №2, №3, №4) «Газ коксовий очищений», оскільки згідно з технологічною схемою підприємства позивача, прямий коксовий газ позбавляється тільки від кам'яновугільної смоли та аміаку, та не очищується від бензольних вуглеводнів та сірки, а відтак -не може кваліфікуватись як очищений.

Крім того, відповідно до листа Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту від 03.07.2012 р. №08/2-1117, яким здійснено порівняння технологічних схем очистки коксового газу підприємствами ПАТ «Алчевськкокс»та ПАТ «Харківський коксовий завод», встановлено, що на першому підприємстві проходять такі етапи очистки: очистка від смоли у відділенні первинного охолодження з отриманням продукції «смола кам'яновугільна», очистка аміаку з отриманням продукції «сульфат амонію», очистка від бензольних вуглеводнів з отриманням продукції «сирий бензол»та очистка від сірководню з отриманням продукції «сіркова кислота», у той час як на підприємстві позивача проходить лише перший з названих методів очистки коксового газу.

У той же час, з долучених до матеріалів справи висновків Харківської торгово-промислової палати від 15.11.2011 р. (а.с. -80) вбачається, що фактична вартість неочищеного коксового газу у 2011 році (9 місяців) складала від 10,00 до 53,95 грн. за 1 тис. мі.

Наведене свідчить на користь висновку про безпідставне та необґрунтоване визначення митним органом митної вартості товару як коксового газу очищеного, що не відповідає дійсності.

Жодних доказів, якими б підтверджувалося, що вартість коксового газу неочищеного на підприємствах, аналогічних підприємству позивача, у 2011 році становила 300,00 грн. за 1 тис. мі відповідачем суду не надано, та представниками останнього зазначено, що під час проведення перевірки та при донарахуванні спірних податкових зобов'язань таке питання взагалі не ставилося.

Відтак, у даному випадку, має місце помилкове донарахування митним органом податкових зобов'язань, у зв'язку з їх обчисленням на підставі даних про митну вартість коксового газу очищеного, у той час як на підприємстві відповідача у процесі переробки давальницької сировини утворюється неочищений коксовий газ.

З огляду на встановлення факту порушення митним органом вимог чинного законодавства, суд не може визнати законними та правильними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки сума податкових зобов'язань визначена не в установленому законом порядку.

У той же час, суд не може підміняти собою відповідний компетентний державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень Харківської обласної митниці від 15.06.2012 р. №52 та №53 та наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування.

Керуючись ст.ст. 158 -163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської обласної митниці від 15.06.2012 р. №52 на суму 75.735,69 грн. та №53 на суму 772.504,06 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного Акціонерного товариства «Харківський коксовий завод»судовий збір у розмірі 2.146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Короткова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 серпня 2012 року.