Постанова № 26037808, 12.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6665/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Каюди А.М.

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора №2 УЖКГ» про стягнення податкового боргу з плати за землю в розмірі 79837,94грн.,-

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора №2 УЖКГ» про стягнення податкового боргу з плати за землю в розмірі 79837,94грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне..

Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ міськвиконкома (код ЄДРПОУ 05466312) зареєстровано виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області в якості юридичної особи 15.09.1992, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 13791200000284 та взято на податковий облік в якості платника податків у Антрацитівській ОДПІ Луганської області з 07.12.1993 за №01/01-47-150.

Відповідно до норм п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України КП «ЖЕК №2 УЖКГ» було подано до Антрацитівської ОДПІ:

- податкову декларацію з плати за щемлю №844 від 26.01.2012р.;

- уточнюючу декларацію з плати за землю №26848 від 10.07.2012р.

Відповідачем на 2012 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, якими платником податку було самостійно задекларовано суму податку з плати за землю у розмірі 57737,48грн.

Антрацитівська ОДПІ зазначає, що станом на 14.08.2012 року податковий борг КП «ЖЕК №2 УЖКГ» з плати за землю становить - 79837,94грн. та включає:

- суму податкового боргу за землю за основним платежем у розмірі 57 737,48грн.

- сума податкового боргу з плати за землю зі штрафної фінансової санкції у розмірі 1 358,10грн.

- сума пені з плати за землю у розмірі 20 742,36грн.

З метою погашення податкового боргу Антрацитівською ОДПІ в Луганській області було виставлено відповідачу першу податкову вимогу №1/34 від 05.10.2001 та другу податкову вимогу №2/226 від 19.11.2001.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму податкового боргу з плати за землю в розмірі 79837,94грн.

Представник позивача в судовму засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду лист в якому зазначає, що сплату земельного податку проводити не може оскільки було накладено арешт на розрахункові рахунки. Суму податкового боргу по сплаті за землю в розмірі 79837,94грн визнає повністю. Та зазначає, що в зв'язку з тяжким фінансовим становищем просить провести розгляд справи за відсутністю представника підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна контора №2 УЖКГ» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 15.09.1992 року за реєстраційним номером 1 379 105 0002 000284 (а.с.5) та перебуває на обліку в якості платника податків в Антрацитівській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області з 07.12.1993, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 27.04.2010 №229 (а.с.9)

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України для подання податкової звітності. Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) місяця.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п.286.2. ст..286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (підпункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справ, що комунальним підприємством «Житлово-експлуатаціна контора №2 УЖКГ» до податкової інспекції на виконання норм податкового законодавства було подано 26 січня 2012 року податкову декларацію з земельного податку на 2012 рік, яка зареєстрована за номером 844, в якому визначено суму податку на поточний рік на загальну суму 37405,08грн, та визначено щомісячну суму платежів - 3117,09грн (а.с.12-15)

10 липня 2012 року відповідачем було подано уточнюючу податкову декларацію з земельного податку за 2010 рік, відповідно до якої Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора №2» було визначено суму податку за землю в загальному розмірі 40611,93грн., щомісячно сума податку підлягає сплаті в розмірі 3384,33грн. (а.с.16-19)

Відповідно до розрахунку суми податкового боргу з земельного податку наданого Антрацитівською ОДПІ за відповідачем рахується податковий борг за 2010 рік та за 2012 рік з зазначеного виду податку за період березень - червень 2012 року включно, наявність якого підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.44-55)

Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. (пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України)

Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

В судовому засіданні встановлено, що за підприємством відповідача рахується несплачена сума пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з земельного податку, що заявлена до стягнення в розмірі 20 742,36грн. наявність зазначеної суми пені підтверджується зворотнім боком облікової картки (а.с.44-55).

У відповідності із статтею 6, 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення правовідносин) позивачем на адресу комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора №2 УЖКГ» було направлено першу податкову вимогу №1\34 від 03 жовтня 2001 року на загальну суму 578,00грн., яка отримана головним бухгалтером підприємства 08 жовтня 2001 року, про що свідчить його особистий підпис на корінці вимоги та другу податкову вимогу від 19 листопада 2001 року №2/226 на загальну суму 13951,59грн., яка отримана головним бухгалтером підприємства 21 листопада 2001 року (а.с.21)

Оскільки зазначені податкові вимоги є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1.статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України)

Частиною 1 ст. 136 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

З урахуванням приписів статті 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

За таких обставин у судовому засіданні було встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 79837,94грн. який складається з суму податкового боргу за землю за основним платежем у розмірі 57 737,48грн., сума податкового боргу з плати за землю зі штрафної фінансової санкції у розмірі 1 358,10грн., сума пені з плати за землю у розмірі 20 742,36грн., сума якого визнана відповідачем та підтверджена матеріалами справи, податковим органом виконані вимоги податкового законодавства щодо стягнення податків, за таких обставин суд приходить до висновку що позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора №2 УЖКГ» про стягнення податкового боргу з плати за землю в розмірі 79837,94грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора №2 УЖКГ» (94611, Луганська область, м.Антрацит, вул..Петровського,17, код 05466312) суму податкового боргу з земельного податку в розмірі 79 837,94грн. (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 94коп.) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 17 вересня 2012 року..

СуддяА.М. Каюда