Ухвала суду № 260357, 14.09.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2006 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

                 головуючого - судді     Бутенка В.І.

        суддів:  Панченка О.І., Сороки  М.О., Лиски Т.О., Мироненка  О.В., 

        при секретарі Якименко О.М.  

        за участю представників позивача Телішевського І.Д., Люльчук Н.М.,

     розглянувши  у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу Міжрегіональної Академії управління персоналом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових вимог за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі –ДПІ у Шевченківському районі) на рішення господарського суду Львівської області від 30 червня 2005 року й ухвалу Львівського апеляційного господарського суду  від 18 жовтня 2006 року, - встановила:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.06.2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду  від 18.10.2005 року, задоволено позовні вимоги АТЗТ Міжрегіональної академії управління персоналом та визнано недійсними податкові вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1/445 від 07.04.2005 року та № 2/616 від 14.05.2005 року.

Рішення суду мотивоване тим, що не можна погодитись із твердженням відповідача, про те що спір не підлягає розгляду у господарському суді, оскільки згідно ст. 2 ГПК України - господарський суд порушує справи за позовами суб'єктів господарювання, які звертаються за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідач направив позивачу податкові вимоги на неузгоджене податкове зобов'язання, а тому суд у відповідності до чинного законодавства України та Конституції України порушив провадження у даній справі.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, відповідач посилається на те, що рішення судів першої та другої інстанції прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. Зокрема на те, що ухвала апеляційного суду та рішення суду першої інстанції винесені з порушенням п.5 та неправильно застосовано п.3 „Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями”, затвердженого Наказом ДПА України від 03.03.1998 року №93, порушено ст.12 ГПК України.

  Позивач проти доводів касаційної скарги заперечив, вважає оскаржене рішення таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для його скасування відсутні. Зокрема, не погоджується з доводами відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції п.3 „Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими організаціями”, порушення норм ст. 12 ГПК України. Вважає, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про судоустрій", юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2004 року ДШ у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку Львівського інституту МАУП з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2004 р., за результатами якої складено акт перевірки за №755/23-2/25558766 від 28.09.2004 р. в якому зазначено, що Львівський Інститут МАУП порушив п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким занижено податок на прибуток на суму 161 842,52 грн. та порушено ст.ст, 8, 11, 12, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", згідно з яким донараховано прибуткового податку з громадян на суму 11 468,01 грн. На підставі даного акту перевірки ДШ у Шевченківському р-ні м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення за №0005022320/0/25100 від 30.09.2004 р. (а.с. 93), яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 234 677,94 грн. (в т.ч. - 161 842,25 грн. основний платіж та 72 835,42 грн. штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення за №0001701700/0/25004 від 30.09.2004 р. (а.с. 94), яким визначено податкове зобов'язання по прибутковому податку у сумі 34 404,03 грн. (в т.ч. - 11 468,01 грн. основний платіж та 22 936,02 грн. штрафні (фінансові) санкції). Як видно з матеріалів справи, Львівський інститут МАУП в порядку апеляційного оскарження подав скарги до Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м. Львова.

Рішенням за № 31535/10-012 від 13.12.2004 р. та рішенням за № 31536/10-012 від 13.12.2004 р. про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова податкові повідомлення-рішення залишила без змін. 23.12.2004 р. позивач оскаржив зазначені рішення до Державної податкової інспекції у м. Львові.

Однак, відповідач незважаючи на те, що спірне податкове повідомлення-рішення оскаржено в апеляційному порядку направив першу податкову вимогу від 07.04.2005р. за № 1/445 та другу податкову вимогу від 14.05.2005р. за № 2/616.

Починаючи з 02.04.2005р. всі активи, включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно та цінні папери перебувають у податковій заставі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку і з цим вірно погодився суд апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів відповідача, оскільки позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення №0005022320/0/25100 та №0001701700/0/25004 від 30.09.2004 року до ДПІ м. Львова, однак скаргу подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, а згідно "Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби" затвердженого наказом ДПА України 02.03.2001 №82 зі змінами та доповненнями, пунктом 3 передбачено, що відмова в прийнятті скарги (заяви) платника податків забороняється. Реєстрація скарги (заяви) повинна відбуватись в день її подання або надходження до органу державної податкової служби. Реєстрацію скарги в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не заперечував і представник відповідача, однак відповідно 3 пункту Положення, відповідач одержавши скаргу, яка не входить до його повноважень, зобов'язаний був в термін не більше п'яти днів переслати за належністю відповідному органу чи посадовій особі та повідомити про це скаржника. Відповідач отримавши скаргу не надіслав її відповідному органу державної податкової службивищого рівня.

Враховуючи, що п.п. 5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає лише одну умову зупинення виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні – це подання заяви із дотриманням строків визначених підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, на строк від подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а оспорювана сума податкового зобов'язання,  вважається неузгодженою.

Оскільки відповідачем було надіслано позивачу першу податкову вимогу від 07.04.2005р. за № 1/445 та другу податкову вимогу від 14.05.2005р. за № 2/616 на неузгоджене податкове зобов'язання, тому суди прийшли до правильного висновку, визнавши їх недійсними.

Судова колегія погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів попередніх інстанцій, які повно та всебічно з‘ясували обставини справи і правильно застосували норми матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30 червня 2005 р. і ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: