Постанова № 26035230, 17.09.2012, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/5208/12

Провадження № 2-а/1510/1753/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області, у складі:

головуючого судді - Заверюхи В.О.,

при секретарі Щербак І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Прибиткової О.О., Кірянової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ізмаїлі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

01.08.2012 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню і виплаті їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дитину одинокій матері, допомоги малозабезпеченій сім'ї та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату в порядку встановленому законодавством по таким видам соціальних допомог: допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги одинокій матері, та соціальній допомозі малозабезпеченій сім'ї в розмірі 97003 грн.. В судовому засіданні представник позивача уточнив, що зазначені на його думку неправомірні дії відповідача, та як наслідок обов'язки щодо перерахування та виплаті позивачу зазначеної суми грошових коштів, відноситься до періоду з 19.05.2009 року, тобто з дня народження позивачем дитини по час звернення до суду, тобто по 01.08.2012 року.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 02.08.2012 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2012 року позовні вимоги за період з 19.05.2009 року по 31.01.2012 року залишено без розгляду, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України.

Таким чином судом розглядаються позовні вимоги за період з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали просили у його задоволенні відмовити, та надали письмові заперечення на позов. Окрім того представник відповідача Кірянової С.А., пояснила, що виплати по всім видам соціальних допомог, які отримує позивач та які є предметом даного адміністративного позову відповідачем проводиться у відповідності з діючим законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Щодо вимог позивач, про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню і виплаті їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року.

Так судом встановлено, а також підтверджено матеріалами справи, та належним чином посвідченої копією особової справи позивача, що позивач має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.20)

З 15.07.2009 року позивачу призначено соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку позивачу припинено виплачувати у зв'язку із досягненням дитиною трирічного віку 19.05.2012 року. (а.с.122, 143)

У період що розглядається судом, а саме: з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року, позивачу по дану виду соціальної допомоги нараховано та виплачено: за лютий 2012 року - 948 грн. 60 коп.; за березень 2012 року - 943 грн. 15 коп.; за квітень 2012 року - 964 грн. 15 коп.; за травень 2012 року - 590 грн. 93 коп. (а.с.143)

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року, який набрав чинності з 01.01.2001 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена стаття була виключена на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 27.12.2007 року. Дія цієї статті відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року. Цим судовим рішенням відновлена дія пункту 5 розділу ІХ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до якого до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Крім того, статтею 4 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001 року, який прийнятий на виконання Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», дія якої також відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, визначено, що виходячи з можливостей Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виплата, передбачена ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» встановлюється в розмірі, не нижчим ніж 23% прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Правовідносини між сторонами з приводу нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років також регулюються нормами Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Стаття 15 цього закону в редакції до 28.12.2007 року встановлювала надання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.

Згідно п.3 розділу VIII Прикінцевих положень даного Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтями 15, 18 і 20 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25 відсотків від встановленого рівня прожиткового мінімуму".

Таким чином, на законодавчому рівні з часу набранням законами чинності виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку передбачена в частковому співвідношенні до прожиткового мінімуму, а не в повному обсязі .

Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року внесені зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради здійснювало нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в рамках Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції від 27.12.2007 року.

Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо неконституційності внесення Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 27.12.2007 року змін до законів України щодо скасування чи зміни обсягу прав і обов'язків, пільг, компенсацій або гарантій (рішення № 10-рп від 22.05.2008 рік) та скасовуючи ці зміни, не визнав неконституційними п.23 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» .

Згідно ст.147 Конституції України невідповідність тих чи інших положень закону та інших правових актів Конституції України належить лише до компетенції Конституційного Суду України.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, беручі до уваги застосування відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до 3-х років положень Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми», які не визнані неконституційними у 2009-2010р.р., за відсутністю визначення Верховною Радою України інших розмірів виплат, ніж ті, що передбачені зазначеним законом, суд вважає, що підстав для визнання дій відповідача протиправними немає. Відсутні також підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги та стягнення грошової заборгованості.

Щодо вимог позивач, про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню і виплаті їй допомоги одинокій матері та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити соціальну допомогу одинокій матері за період з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року.

З 01.06.2009 року позивачу призначено соціальну допомогу одинокій матері, яку позивачу яка позивачу надається і по теперішній час (а.с.122, 143)

У період що розглядається судом, а саме: з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року, позивачу по дану виду соціальної допомоги нараховано та виплачено: за лютий 2012 року - 267 грн. 90 коп.; за березень 2012 року - 267 грн. 90 коп.; за квітень 2012 року - 273 грн. 30 коп.; за травень 2012 року - 273 грн. 30 коп. (а.с.144)

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються: Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» а також «Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право сімей з дітьми на державну допомогу громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), динокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені

чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

У відповідності до положень ст. 18-3 Закону України «про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків призначається на кожну дитину.

Згідно п. 36 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.

Таким чином судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період, який розглядається а саме: з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року, по дану виду соціальної відповідачем цілком правомірно нараховується виплачується допомога у мінімальному розмірі, встановленому законодавством, що регулює спірні правовідносини, так як позивач не підтверджує свого права на призначення допомоги, у розмірі, що перевищує мінімальний.

Щодо вимог позивач, про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню і виплаті їй соціальної допомоги, яка надається малозабезпеченим сім'ям та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу соціальну допомогу яка надається малозабезпеченим сім'ям за період з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01.06.2009 року позивачу призначено та виплачено соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям яку було припинено надавати у грудні 2009 року.

У період що розглядається судом, а саме: з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року, позивачу взагалі даний вид соціальної допомоги не нараховується.

Відповідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, - на 20 відсотків.

Таким чином судом встановлено, що також підтверджено особою справою позивача, копія належним чином посвідченої якої міститься в матеріалах справи, у період, з 01.02.2012 року по 01.08.2012 року, соціальна допомога, яка налається малозабезпеченим сім'ям позивачу не надається, у зв'язку з тим, що розмір сукупного доходу сім'ї позивача, у відповідності до проведених відповідачем розрахунків, не дає право позивачу на отримання такого виду соціальної допомоги.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, беручі до уваги застосування відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги яка налається малозабезпеченим сім'ям, суд вважає, що підстав для визнання дій відповідача в цій частині протиправними немає. Відсутні також підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги та стягнення грошової заборгованості.

Керуючись ст. ст. 9-11, 69 -71, 160 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В. О. Заверюха