Рішення № 26033637, 19.07.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/1915/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Якуша Н.В.

При секретарі Дручиніної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 1995 року по 2003 рік вона працювала у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" на різних посадах. При звільнені з підприємства відповідач не провів з нею повного розрахунку, у результаті чого заборгованість підприємства перед позивачем станом на травень 2012 року складає 796 грн. 01 коп., у з'язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача зазначеної суми, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку починаючи з 31.03.2003 року по постановлення рішення та моральної шкоди в сумі 5000 грн. 00 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с.11,14), надала заяву про розгляд справи за своєї відсутності, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити ( а.с.15).

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10,13). Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 з 1995 року по 2003 рік працювала у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (а.с.2-4). При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на травень 2012 року склала 796 грн. 01 коп., що підтверджується довідкою відповідача №25-8272 від 18.06.2012 року (а.с.6).

Вирішуючи заявлені вимоги про наявну заборгованість по заробітній платі суд дійшов до таких висновків.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ще за час роботи позивача на підприємстві відповідача, останній прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, оскільки він не оспорюється відповідачем і підтверджується довідкою виданою ВАТ «Содовий завод»05 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.6 ).

Будь-які розрахункові відомості про виплату належної позивачу заробітної плати відповідачем не представлено, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 796 грн. 01 коп.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично з ним розрахувався.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначення розміру середнього заробітку, має відповідати вимогам абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилаєкься як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для постановлення рішення по справі і за якими між сторонами виникає спір.

Однак у порушення вимог ст. 60-65 ЦПК України позивач не надав суду належних доказів, в даному випадку, довідку з кількістю фактично відпрацюваних календарних днів, що унеможливлює правильний та законний розрахунок середньоденного заробітку позивача за останні два повні місяця роботи та визначення середнього заробітку

За наведених обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задоволенню не підлягають.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заробітної плати, невиплаченої при звільнені з урахуванням індексації, суд виходить з того, що Законом України Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.03 №491 встановлено правові підстави для проведення індексації грошових доходів населення - встановленого законами та іншими нормативно-правовими актами України механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Зазначеним Законом передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітні плати.

Підстави для проведення індексації передбачені частиною 4 зазначеного Закону. Зокрема передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону -з березня 2003 року.

Позивач в своєму позові зазначала, що працювала на різних посадах в ВАТ «Содовий завод»з 1995 року по 2003 рік, тобто індексації підлягає тільки останній місяць роботи -березень 2003 року.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Більш детально механізм здійснення індексації передбачений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.

Зокрема Порядком передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В порушення вимог зазначених нормативних актів індексація за порушення термінів виплати заробітної плати позивачу відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась.

Розрахунок суми, який зробив позивач є розрахунком суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, тобто не відповідає вимогам, встановленим зазначеним Порядком щодо визначення розміру індексації.

Однак у порушення вимог ст. 60-65 ЦПК України позивач не надав суду належних доказів, а саме розрахунок індексації заробітної плати за березень 2003 року.

За наведених обставин, позовні вимоги позивача в частині проведення та стягнення індексації по заробітній платі - задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач просить стягнути на її користь 5 000 грн. моральної шкоди з мотивів, викладених у позовній заяві.

Позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що Відповідач діяв недобросовісно. Зокрема, не не провів виплату всіх сум, які підлягали до сплати, при звільненні Позивача із займаної посади. Тому судом приймається до уваги той факт, що діями Відповідача Позивач була поставлена у скрутне матеріальне становище (а.с.21-25). Зважаючи на характер та обсяги душевних страждань Позивача, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

При ухваленні рішення, суд, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, допускає негайне виконання рішення в частині присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись Рішенням Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, ст.ст. 116,117,237-1 КЗпП України, Законом України від 14.05.1992 року із змінами і доповненнями "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платні з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі станом на травень 2012 року за період з березня 2003 року по травень 2012 року у розмірі 796 грн. 01 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в сумі 2000 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташовано за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) -26503448, отримувач -УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) -34686605, банк отримувача -ГУДКСУ у Донецькій області, МФО -834016, код класифікації доходів бюджету -22030001.

В іншій частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Якуша