Постанова № 26031359, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1581/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»про стягнення податкового боргу в розмірі 55149,25 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2008 року №0005202305 визнано правомірним, тому податковий борг підлягає стягненню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, що діяла на час проведення перевірки, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами позивача було проведено перевірку господарської одиниці -магазину, що належить ТОВ «Фора»; за наслідками перевірки складений акт від 01.07.2008 року №26586061/2305.

Актом перевірки встановлено порушення відповідачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року, а саме, підприємством не оприбутковано (несвоєчасно оприбутковано) грошові кошти у сумі 11329,85 грн. За результатами перевірки було складено акт від 01.07.2008 року №000989/26586061/2305.

08.07.2008 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005202305, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 56649,25 грн.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки передбачено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора»було оскаржено рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 08.07.2008 року №0005202305 в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві; рішенням від 03.10.2008 року №12043/7/25-214 скаргу задоволено частково, а саме, скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2008 року №0005202305 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1500,00 грн., в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 05.12.2008 року №25123/7/25-0415 рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 08.07.2008 року №0005202305 залишено без змін, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 03.10.2008 року, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»залишено без задоволення.

З урахуванням вище зазначених рішень про результати розгляду скарги, податковим органом винесено рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0009072305 від 15.10.2008 року на суму 55149,25 грн.

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової адміністрації України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора»звернулось з позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду про скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 08.07.2008 року №0005202305.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2009 року по адміністративній справі №2-а-2327/09 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»задоволено; рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2008 року №0005202305 скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2009 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2008 року №0005202305 відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час винесення судом апеляційної інстанції постанови, постанова суду апеляційної набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, 23.02.2010 року у зв'язку із визнанням правомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2008 року №0005202305, у відповідача виникла заборгованість перед бюджетом.

При цьому, колегія суддів вважає, що зазначена заборгованість не є податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 діючого на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги органів державної податкової служби України про стягнення податкового боргу з платників податків повинні пред'являтися у строк, що визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виникнення податкового боргу.

Щодо визначення строків, протягом яких податковий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення суми податкової заборгованості колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла станом на 23.02.2010 року (дата набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»було внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), які набули чинності з 30 липня 2010 року.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 КАС України, зменшено з одного року до шести місяців.

Водночас 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, в пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 якого визначений термін податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Отже, до 01.01.2011 року несплачені штрафні (фінансові) санкції застосовані до відповідача за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні не були податковим боргом, тому позовні вимоги органів державної податкової служби України про стягнення заборгованості зі штрафних (фінансових) санкцій з товариств пред'являтися у строк, що визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, у період з 23.02.2010 року по дату звернення позивача до суду -02.04.2012 року, змінювалися як тривалість строків звернення до адміністративного суду, так і моменти, з якими пов'язаний початок перебігу відповідних строків.

Щодо визначення моменту звернення до адміністративного суду, з якого необхідно здійснювати відлік строку звернення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Отже, в даному випадку позивач мав право звернутися до суду у строк, що визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року, тобто у річний строк. При цьому, право позивача на стягнення заборгованості зі штрафних (фінансових) санкцій виникло 23.02.2010 року, того ж дня почав обчислюватися річний строк звернення позивача до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Проте, суд першої інстанції не надав аналізу вищезазначеним нормам та не з'ясував, чи поданий адміністративний позов у встановлений законом строк.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач повинен був звернутися до адміністративного суду до 23.02.2011 року, проте, відповідно до відтиску штампу Київського окружного адміністративного суду позовна заява надійшла 02.04.2012 року, тобто понад встановлений законом річний строк.

Колегія суддів вважає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанню. Однорічний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа визначилася, чи буде вона звертатися до адміністративного суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не обґрунтував пропущення строку звернення до адміністративного суду та колегія суддів не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року та позовну заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.09.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.