Ухвала суду № 26028705, 11.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-7121/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 06.05.2011р. №0000150040, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10581242,0 грн. за січень 2011 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1,0 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" задоволений повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 06.05.2011р. №0000150040. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп..

В апеляційній скарзі представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2011р. ТОВ СП "НІБУЛОН" отримано акт СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 20.04.2011р. №449/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень 2008 року, вересень, листопад та грудень 2010 року.

На сторінках 150 - 151 акта невиїзної документальної перевірки встановлено:

- "На порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 358 332 грн.»

- «Порушення підприємством п.1.14 п.1 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями (в редакції від 25 березня 2005 року №2505 - ІV) та п.п.5.11, п.п.5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) в липні 2008 року (акт від 10.10.08 №880/40/14291113) призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 розділ ІІІ податкової декларації з ПДВ) на суму 304 642 грн. (288 842+15 800) та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 розділ ІІІ податкової декларації з ПДВ) на суму 304 642 грн.»

- Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 пп., пп. 7.7.1. п. 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18.2), суму, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2 за грудень 2010 року) на суму 41 812 531 грн.

- На порушення п.п.5.11, п.п.5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), ТОВ СП "НІІБУЛОН" віднесено несплачені залишки від'ємного значення за липень 2008 року та вересень 2010 року за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду до рядку 24 розділу ІІІ податкової декларації за січень 2011 року на суму 433 511 грн.

- Крім того, перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 196 412 грн.

В акті перевірки зазначено, що вище вказані порушення вплинули на розрахунок показників розділу ІІІ податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року, а саме ТОВ СП "НІБУЛОН" завищено:

- залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23), залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року) на суму 42 246 042 грн. (41 812 531+433 511)

- залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 розділ ІІІ податкової декларації з ПДВ) завищено на суму 9 222 910 грн."

В висновку акта позапланової виїзної перевірки на сторінці 154 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві визначено:

"1. На порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, ТОВ СП «НІІБУЛОН»завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 41 812 531 грн.

2. На порушення пп. 7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1. п. 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, що діяв протягом періоду, за який проводиться перевірка, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 41 812 531 грн.

3. На порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VI зі змінами та доповненнями, ТОВ СП «НІІБУЛОН»завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 1 358 332 грн.

4. На порушення п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) ТОВ СП «НІІБУЛОН»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2011 року на суму 1 358 332 грн. та залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року) на суму суму 42 246 042 грн.

5. На порушення пп.14.1.18. п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 , 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) ТОВ СП «НІІБУЛОН»завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на 32 894 263,03 грн.

6. На порушення п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) ТОВ СП «НІБУЛОН»завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 розділ ІІІ податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року) в розмірі 9 222 910 грн.".

СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві на підставі акта позапланової виїзної перевірки прийняте податкове повідомлення -рішення від 06.05.2011р. №0000150040, яким згідно з п.20.1.4 п.20 ст20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200, п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, за встановлені порушення п.п.198.1, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, п.п.5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 581 242,00 грн. за січень 2011 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,0 грн.

ТОВ СП "НІБУЛОН" 19.05.2011р. подана скарга до ДПА у Миколаївській області від 19.05.2011р. №5276/01-27 на податкове повідомлення -рішення від 06.05.2011р. №0000150040.

Рішенням ДПА у Миколаївській області від 06.07.2011р. №1797/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги скарга генерального директора залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 06.05.2011р. №0000150040 залишено без змін.

Позивачем 14.07.2011р. направлена повторна скарга від 14.07.2011р. №7400/01-27 до Державної податкової служби України на податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 06.05.2011р. №0000150040 та рішення ДПА у Миколаївській області від 06.07.2011р. №1797/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги.

Рішенням ДПС України від 16.09.2011р. №291/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 06.05.2011р. №0000150040 та рішення ДПА у Миколаївській області від 06.07.2011р. №1797/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга ТОВ СП "НІБУЛОН" -без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що зафіксоване СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві в акті позапланової виїзної перевірки від 20.04.2011р. №449/40/14291113 та податковому повідомленні -рішенні від 06.05.2011р. №0000150040 порушення положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України не відповідає дійсним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню протиправними і скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, виходячи зі змісту наведених вище норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників (ТОВ "Шер К", ТОВ "Агро -ТА", ПП "Ространсагро", ТОВ "Дельфа -М", ТОВ "Бліц", ТОВ "Вамарт", ТОВ "Селена Юг", ПП "Благодатне", ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Тес -Юг", ТОВ "Агромарин -М", ТОВ "Софтлайн -Інтернешнл", ПП "Онікс -Опт", ПП "Гмирянське", ТОВ "Меридіан СА", ПП "Светолюкс -Николаев", ТОВ "Нордстар", ПП "Агросоюз -Юг", ТОВ "Авітал", ТОВ "Агро -Альфа", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гермес -Трейдінг", ТОВ "Меркаба", ТОВ "Оптімус", СВ ЗАТ "Рос Агро", ТОВ "Укрексім", ТОВ "Універсал", ТОВ "Житлорембуд -Ніка", ФОП ОСОБА_3.) товарів та послуг, на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні та інші, які в повній мірі було досліджено судом першої інстанції), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги, податковий орган не встановив несплати ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату ПДВ у вартості придбаного товару (послуг), не спростував наявності об'єкта оподаткування та відповідно правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за спірний період.

Натомість доводи апеллянта про правомірність зменшення позивачу податковим органом суми бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань зі сплати ПДВ, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та його контрагентами, оскільки позиція СДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про не правомірність застосування ТОВ СП „НІБУЛОН" нульової ставки з ПДВ, оскільки як обґрунтовано встановлено та зазначено судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні оскаржуваного рішення, згідно п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, дійсно є об'єктом оподаткування, та при цьому у відповідності з п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", як супутні експорту товарів послуги, підлягають оподаткуванню за ставкою 0%, а отже застосування ставки 20% на послуги, перелік яких приведений в ст. 274 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-IV (із змінами та доповненнями), буде протирічити нормам чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2012 року.

Головуючий:

Судді: