Рішення № 26022493, 13.09.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.12

Справа № 5021/1032/12.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕХ», м. Харків

до відповідача: Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми

про стягнення 32 093 грн. 68 коп.

Суддя Лущик М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

при секретарі судового засідання Чижик С.М.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 593 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань за період з липня 2011р. по липень 2012р., 23 500 грн. 64 коп. – 3 % річних за період з 25.06.2011р. по 11.07.2012р. за невиконання умов договору постачання № 10-02-06 від 21.02.2006р., а також стягнути судовий збір.

Відповідач письмово відзиву на позов в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, в засідання суду не з’явився, тому згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами.

14.08.2012р. позивач подав клопотання б/н, б/д (вх. № 10957 від 14.08.2012р.), в якому зазначає, що підтримує позовні вимоги повністю та просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

10.09.2012р. від позивача також надійшло клопотання № 047 від 06.09.2012р., де останній зазначає, що підтримує позовні вимоги повністю та просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги подані позивачем клопотання, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності повноважного представника позивача.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.12.2010 року у справі № 9/180-10, порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕХ» до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 993 427 грн. 21 коп., позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006 року у сумі 869 687 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 97 306 грн. 56 коп., 3 % річних у розмірі 26 433 грн. 41 коп., 9 934 грн. 27 коп. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006 року за період з моменту винесення вищевказаного рішення суду до моменту подання нового позову.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.09.2011 року у справі № 5021/1509/2011 з відповідача на користь позивача, стягнуто інфляційні по червень 2011 року включно у розмірі 52 878 грн. 11 коп., 3 % річних по 24.06.2011 року у розмірі 14 471 грн. 84 коп., 669 грн. 16 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За вищевказаними рішеннями господарського суду Сумської області з відповідача на користь позивача стягнута грошові кошти на загальну суму 1 071 419 грн. 18 коп., відповідач частково виконав данні рішення, перерахувавши на поточний рахунок позивача 10.03.2011р. - 200 000 грн. та 28.02.2012р. - 150 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.03.2011р. та від 28.02.2012р., копії яких приєднано до матеріалів справи.

Крім цього, 17.04.2012р. на поточний рахунок позивача від Державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем надійшло 115 723 грн. 34 коп.

Статтею 534 Цивільного кодексу України визначена черговість погашення вимог за грошовими зобов’язаннями, а саме, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 534 ЦК України стосовно черговості погашення вимог кредитора (1 черга - відшкодування позивачу сплаченого держмито та витрати на забезпечення судового процесу; 2 черга - сплата позивачу процентів і неустойки), наявних рішень господарського суду Сумської області від 16.12.2010 року у справі № 9/180-10 та від 12.09.2011 року у справі № 5021/1509/2011 і отриманих позивачем коштів, сума невиконаного грошового зобов’язання відповідача перед позивачем за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006 року, укладеного між сторонами у справі, сума основного боргу, становить:

- з 10.03.2011р. - 803 597 грн. 48 коп.,

- з 28.02.2012р. – 721 419 грн. 18 коп.,

- з 17.04.2012р. - 605 695 грн. 34 коп.

Та, відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за невиконання умов договору постачання № 10-02-06 від 21.02.2006р., укладеного між сторонами, складає 8 593 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань за період з липня 2011р. по липень 2012р. та 23 500 грн. 64 коп. – 3 % річних за період з 25.06.2011р. по 11.07.2012р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього ж Кодексу передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно із вказаною правовою нормою, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов’язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановлениям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судового рішення щодо стягнення інфляційних нарахувань та річних (постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року у справі № 6/433-42/183).

З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, а також враховуючи, що розрахунки за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006 року, укладеного між сторонами у справі, здійснюються у грошовій формі, а відповідачем грошове зобов’язання повністю не виконано, позивач направив відповідачу вимогу за вих. № 039 від 11.06.2012 року про сплату інфляційних та 3% річних, за період починаючи з липня 2011 року по липень 2012 року, протягом 7 днів з моменту її отримання.

Відповідач вимогу позивача отримав 18.06.2012 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, проте суму інфляційних та річних не сплатив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 593 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань за період з липня 2011р. по липень 2012р., 23 500 грн. 64 коп. – 3 % річних за період з 25.06.2011р. по 11.07.2012р. за невиконання умов договору постачання № 10-02-06 від 21.02.2006р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2, код ЄДРПОУ 31931024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕХ» (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 33410479) 8 593 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 23 500 грн. 64 коп. – 3 % річних та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лущик М.С.