Рішення № 26022264, 12.09.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2012 р. Справа № 18/1475/12

за позовом Приватного підприємства "Анілді", вул. Красіна, буд. 21, кв. 98, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, буд. 62, м.Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 92387,51 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Нестеренко С.В.

від відповідача: Бровченко О.О.

Розглядається позовна заява про стягнення 92387,51 грн., у тому числі 78346,50 грн. заборгованості за товар, поставлений згідно договору купівлі-продажу № 1200Си від 24.12.2010р., 11022,02 грн. - пені, 861,81 грн. - інфляційних, 2157,18грн. -3% річних.

Відповідач у відзиві та доповненнях до нього проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано рахунки-фактури на оплату спірного товару, товар за спірним договором не постачався, вимога про оплату не надсилалася, строк оплати товару не настав, санкції нараховані позивачем безпідставно.

В судовому засіданні 12.09.2012р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем -ПП "Анілді" та відповідачем -ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ укладено договір № 1200Си від 24.12.2010р. (далі -Договір; а.с. 31-32).

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", затвердженого загальними зборами акціонерів за протоколом № 21 від 21.03.2012р., найменування відповідача було змінено з Холдінгової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ". Державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", проведено 26.03.2012р., що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.60-64).

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" є правонаступником прав та зобов'язань Холдінгової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства за договором № 1200Си від 24.12.2010р.

За умовами п.1.1 Договору позивач (продавець) зобов'язався поставити й передати у власність покупця (відповідача) згідно специфікації №1, а покупець прийняти товар та оплатити його.

Пунктами 2.1, 2.2. Договору передбачено, що ціна, загальна вартість товару вказуються у Специфікаціях до даного Договору.

В специфікації - додатку № 2 до Договору від 24.12.2010р. №1200Си сторони узгодили постачання товару: лист 10 СТ 20х23Н18 ГОСТ 19903-74 ціна: 92500,00 грн. без ПДВ за тону, круг d.65 СТ 20х23Н18 ГОСТ5652-72 ціна: 103750,00 грн. без ПДВ за тону, круг d.30 СТ 20х23Н18 ГОСТ5652-72 ціна: 103750,00 грн. без ПДВ за тону, дріт св.д. 1,2 ст 12х18Н10Т ціна: 68333,33 грн. без ПДВ за тону. Загальна вартість узгодженого до поставки товару визначена сторонами на суму 48740,00 грн. (а.с. 33).

В специфікації - додатку № 3 до Договору від 24.12.2010р. №1200Си сторони узгодили постачання товару: канат ст. d.27,0 ГОСТ 7668,80 ціна 36,33 грн. без ПДВ за метр. Загальною вартістю 43596,00 грн. (а.с.34).

Листом від 13.01.2011р. № 15 відповідач звернувся до позивача з проханням здійснити відвантаження товару за умовами договору від 24.12.2010р. №1200Си (а.с.55).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 78346,50 грн. Зазначене підтверджується видатковими накладними № РН-0000141 від 30.06.2011р. на суму 34750,50 грн., № РН-0000196 від 10.08.2011р. на суму 43596,00грн., та довіреностями відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ААГ № 653370 від 30.06.2011р., серії ААГ № 779044 від 10.08.2011р. (а.с.35, 36, 47, 48).

При цьому предметом поставки за накладною № РН-0000141 від 30.06.2011р. були: лист 10 СТ 20х23Н18 ГОСТ 19903-74 ціна: 92500,00 грн. без ПДВ за тону, круг d.65 СТ 20х23Н18 ГОСТ5652-72 ціна: 103750,00 грн. без ПДВ за тону, круг d.30 СТ 20х23Н18 ГОСТ5652-72 ціна: 103750,00 грн. без ПДВ за тону, дріт св. d. 1,2 ст 12х18Н10Т ціна: 68333,33 грн. без ПДВ за тону.

А предметом поставки за накладною № РН-0000196 від 10.08.2011р. був канат ст. d.27,0 ГОСТ 7668,80 ціна 36,33 грн. без ПДВ за метр.

Отже, посилання відповідача на те, що спірний товар був поставлений поза Договором є безпідставними, оскільки визначені у накладних вид, асортимент, ціна товару повністю співпадають з товаром, визначеним сторонами у Специфікаціях - невід'ємних додатках до Договору від 24.12.2010р. №1200Си.

На оплату товару позивач виписав відповідачу відповідні рахунки № СФ-0000166 від 30.06.2011р., №СФ - 0000197 від 25.07.2011р. (а.с.79-80).

За п. 5.1 Договору оплата та за товар повинна проводитися за фактом поставки з відстрочкою платежу до 5 банківських днів в валюті України на банківські рахунки позивача.

Відповідач вартість одержаного товару в сумі 78346,50 грн. не оплатив.

Позивач направив відповідачу претензію від 24.05.2012р. з вимогою сплатити борг у сумі 78346,50грн. Дана вимога одержана відповідачем 30.05.2012р., що підтверджується листом ЦПЗ№2 від 25.06.2012р. за №217, поштовою квитанцією від 26.05.2012р. з описом вкладення (а.с.38-40).

Однак, погашення заборгованості в сумі 78346,50 грн. відповідач не здійснив.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати товару суперечать встановленим вище обставинам, є безпідставними та відхиляються судом.

У відповідності до ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 78346,50 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивачем нараховано 861,81 грн. інфляційних за та 2157,18 грн. - 3% річних за період 01.08.2011р. -30.06.2012р.

Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем не враховано мінусові нарахування інфляційних, тому сума інфляційних, яка підлягає стягненню за цей період, повинна становити 252,73 грн. (розрахунок залучено до справи). Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення 609,08 грн. інфляційних позов задоволенню не підлягає в зв'язку з помилкою при нарахуванні даної суми.

При нарахуванні 3% річних за період 01.08.2011р. -30.06.2012р., позивачем не враховано строк оплати товару, поставленого по видатковій накладній № РН-0000196 від 10.08.2011р. на суму 43596,00грн.

За умовами п. 5.1 Договору відповідач повинен був оплатити вартість товару по даній накладній до 17.08.2011р. Таким чином, річні щодо за даною поставкою слід нараховувати з 18.08.2011р.

За розрахунком суду сума річних на заявлену позивачем заборгованість за період з 01.08.2011р. -30.06.2012р. становить 2096,30 грн. (розрахунок суду -залучено до справи).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2096,30 грн. -річних є правомірними та підлягають задоволенню.

У позові в частині стягнення 60,88 грн. річних слід відмовити за безпідставністю.

Твердження відповідача про безпідставність нарахування інфляційних та річних в зв'язку з відсутністю такої умови в договорі, є необґрунтованими, оскільки нарахування інфляційних та річних проводиться на підставі законодавства - ч.2 ст. 625 ЦК України. При цьому законодавство не передбачає підставою такого нарахування визначення та узгодження даних нарахувань в договорі.

В ч. 5 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" щодо застосування ст. 625 ЦК України, визначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних та річних проводиться в силу приписів ст. 625 ЦК України.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, позивач обґрунтовано звернувся з вимогою про стягнення інфляційних та 3% річних.

Позов в частині стягнення 11022,02 грн. пені слід відхилити з огляду на наступне.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Нарахування позивачем пені лише на підставі норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є необґрунтованим, оскільки за ст.1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір пені не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

В договорі №1200Си від 24.12.2010р. сторони не передбачили відповідальності покупця за неоплату (несвоєчасну оплату) одержаного товару у вигляді нарахування пені.

Отже, підстави для нарахування пені відсутні. Заперечення відповідача в цій частині приймаються судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, ідентифікаційний код 05808735, інші відомості - не відомі) на користь Приватного підприємства "Анілді" (вул. Красіна, буд. 21, кв. 98, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 36007739, інші відомості - не відомі) 78346грн. 50 коп. основного боргу, 252грн. 73 коп. інфляційних, 2096грн. 30 коп. річних, 1613грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 17.09.2012р.

Суддя Т. М. Безрук