Рішення № 26021763, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/10242-2012 05.09.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

До: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 179,20 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 179,20 грн., у зв'язку зі сплатою позивачем суми страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.06.2009 р. на вул. Глибочицька, 53 у м. Києві за участю транспортних засобів «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ, та «Hyundai», державний номер АА 2199 НВ.

Ухвалою суду від 01.08.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/10242-2012 та призначено її розгляд на 05.09.12 року; зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

14.08.12 р. через службу діловодства господарського суду надійшла відповідь МТСБУ на запит суду, яку було залучено до матеріалів справи.

31.08.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання, в якому просив провести судове засідання без участі представника відповідача та письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

05.09.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача на виконання вимог ухвали суду від 01.08.12 р. надійшли документи у справі, які було залучено до матеріалів справи та заява про відкладення розгляду справи № 5011-37/10242-2012 у зв'язку з відрядженням відповідального у справі юрисконсульта до іншого суду, а також неможливістю направити інших юрисконсультів, оскільки вони знаходяться на розгляді справ в інших судах України.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд її відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому зайнятість представників відповідача в інших судових засіданнях не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника. Проте позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Представник позивача у судове засідання 05.09.12 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 02.08.12 р., згідно з яким позивач отримав 07.08.12 р. ухвалу суду про порушення провадження у даній справі.

Представник відповідача у судове засідання 05.09.12 р. не з'явився, відзив на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 02.08.12 р., згідно з яким відповідач отримав 07.08.12 р. ухвалу суду про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.09 р. на вул. Глибочицька, 53 у м. Києві за участю транспортних засобів «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, під керуванням Лиско І.І., «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ, під керуванням Довбого В.В., що належить ТОВ «Ілта», та «Hyundai», державний номер АА 2199 НВ, під керуванням Котенко О.В.

Лиско І.І., керуючи транспортним засобом «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, порушив правила початку руху та зміна його напрямку, перед початком та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілями «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ, під керуванням Довбого В.В., що належить ТОВ «Ілта», та «Hyundai», державний номер АА 2199 НВ, під керуванням Котенко О.В, чим порушив п. 10.9. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ від 12.06.09 р. та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.09 року в адміністративній справі № 3-7708/2009, відповідно до якої судом встановлено скоєння правопорушення Лиском І.І., передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.09 року в адміністративній справі № 3-7708/2009, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою судом встановлено скоєння правопорушення Лиском І.І., передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ, під керуванням Довбого В.В., що належить ТОВ «Ілта».

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування -це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування -це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», яку було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», (страховик) та ТОВ «Ілта»(страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2391 від 16.05.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі повідомлення страхувальника про подію із транспортним засобом (Вх. № 3566 від 16.06.09 р.), заяви від 10.07.09 р. про виплату страхового відшкодування шляхом оплати наряду-замовлення № К8264 від 15.06.09 р., ПрАТ «Страхова компанія «Нова»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 2813 від 29.07.09 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 6 179,20 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

30.07.09 р. між ПрАТ «СК «Нова»та ТОВ «Ілта»було укладено угоду про проведення взаємозаліку однорідних вимог, згідно з якою було зараховано суму страхового відшкодування у розмірі 6 179,20 грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Ілта»перед ПрАТ «СК «Нова»за договором (полісом), згідно додатків № 2 і 3 до даної угоди, в т.ч. по сплаті страхової премії за страхування транспортного засобу «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2391 від 16.05.2009 р. та угодою про проведення взаємозаліку однорідних вимог від 30.07.09 р. виконав належним чином.

Враховуючи те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2009 року в адміністративній справі № 3-7709/2009 встановлено здійснення правопорушення Лиском І.І., який керував автомобілем «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ.

Відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, яким керував Лиско І.І., якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВА/7049307.

З огляду на те, що ПрАТ «Страхова компанія «Нова»в на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2391 від 16.05.2009 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.06.09 р. на вул. Глибочицька, 53 у м. Києві, виплачено страхове відшкодування ТОВ «Ілта»-власнику автомобіля «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 179,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповід альності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, зокрема до відповідача у даній справі -Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7049307 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -25 500,00 грн. та франшиза -510,00 грн., страхувальник - Лиско І.І., тип договору -1.

ПрАТ «Страхова компанія «Нова»було направлено на адресу ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»регресну вимогу (вих. № 875/0/17-12 від 17.05.12 р.) на виплату страхового відшкодування за полісом № ВА/7049307 в порядку регресу у розмірі 6 179,20 грн.

Проте Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Представник відповідача у письмових поясненнях, наданих суду 31.08.12 р. погодився з вимогою позивача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за договором (полісом) № ВА/7049307,за вирахуванням суми франшизи у розмірі 510,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»щодо стягнення 5 669,20 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.06.09 р. на вул. Глибочицька, 53 у м. Києві за участю транспортних засобів «Mitsubishi», державний номер АА 0442 ЕР, під керуванням Лиско І.І., «Skoda», державний номер АА 8532 НЕ, під керуванням Довбого В.В., що належить ТОВ «Ілта», та «Hyundai», державний номер АА 2199 НВ, під керуванням Котенко О.В.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»до Приватнтого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Судом було встановлено, що при подачі позовної заяви Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»згідно з платіжним дорученням № 0004688 від 06.07.2012 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1 641,00 грн.,

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.06.11 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»від 23.12.2010 р. № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ціни позову у справі № 5011-37/5692-2012 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 31,50 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(вулиця Дегтярівська, 62, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(вулиця Марини Раскової, 11, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 31241449) 5 669 (п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 20 коп. суми страхового відшкодування в порядку регресу та 1 476 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі даного рішення повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Нова»(вулиця Марини Раскової, 11, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 31241449) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., що перерахований платіжним дорученням № 0004688 від 06.07.2012 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.