Рішення № 26021731, 11.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/16/97/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь Донецька область

про стягнення сум інфляційних нарахувань у розмірі 7968грн.77коп. та 3% річних в розмірі 18636грн.81коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Плотнікова К.О. за довіреністю №09-18/2350 від 27.12.2011р., -

СУТЬ СПРАВИ:

03.07.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Донецьк (далі - ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь Донецька область (далі - ПАТ «МК «Азовсталь») з вимогами про стягнення сум інфляційних нарахувань у розмірі 7968грн.77коп. та 3% річних у розмірі 19113грн.15коп., мотивуючи свої вимоги тим, що заборгованість за договором №7 від 01.08.2009р. на суму 724434грн.22коп., що стягнута з відповідача рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. у справі №18/158, сплачена відповідачем з порушенням строків передбачених вказаним договором, у зв'язку з чим, позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України має право для нарахування інфляційних витрат та 3% річних на суму боргу за весь час прострочення, а саме: за період з 17.06.2001р. по 02.05.2012р., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 06.07.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/97/2012.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: виписки з банківського рахунку, що доводить надходження грошових коштів на рахунок позивача 03.05.2012р., рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. у справі №18/158 про стягнення з відповідача заборгованості на суму 724434грн.22коп. За клопотанням позивача від 28.08.2012р. до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії: роздруківки індексу інфляції з офіційного сайту Міністерства фінансів України, акту №ОУ-076 від 10.05.2011р. з додатком, договору №7 від 01.08.2009р., додаткових угод №3 від 01.01.2010р. та № 7 від 01.12.2010р. до нього, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі №18/158, постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №18/158, установчих документів.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.2, 22, 49, 54, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач у відзиві №09-9/35 від 23.07.2012р. на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що обов'язок оплатити надані послуги у відповідача на даний момент не виник, оскільки позивач разом із рахунком №070/7 від 10.05.2011р. не надав відповідачу податкову накладну, що передбачено п.5.3.3 договору №7 від 01.08.2009р. (в редакції додаткової угоди №7 від 01.12.2010р.), отже, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього, відповідач заперечив проти вказаного позивачем періоду здійснення нарахувань, зазначивши при цьому, що заборгованість за договором сплачена відповідачем 25.04.2012р., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Оржонікідзевського ВДВС згідно ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується копією платіжного доручення №3000444991 від 25.04.2012р., відповідно суми інфляційних витрат та 3% річних слід нараховувати за період з 17.06.2012р. по 24.04.2012р. У зв'язку з чим, навів контррозрахунок, згідно якого у зазначений період прострочення мала місце не інфляція, а дефляція, розмір якої становить 4346грн.61коп., таким чином, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Розмір 3% річних за розрахунком відповідача складає - 18636грн.81коп.

В той же час, відповідач у відзиві просить зменшити розмір нарахованих позивачем сум інфляційних витрат та 3% річних в порядку ст.233 Господарського кодексу України у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що заявлені позовні вимоги є більшими порівняно зі збитками кредитора.

11.09.2012р. на адресу суду надійшла письмова заява позивача від 11.09.2012р., в якій останній погодився з доводами відповідача щодо періоду прострочення виконання зобов'язання - з 17.06.2011р. по 24.04.2010р., у зв'язку чим, заявив про зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних, що за вказаний період складає 18636грн.81коп. Також, заявив про зменшення періоду нарахування інфляційних витрат, зазначивши при цьому новий період - з вересня 2011р. по березень 2012р. та розрахунок інфляційних витрат за новий період, розмір яких відповідно складає 7968грн.77коп.

Копія зазначеної заяви отримана відповідачем 11.09.2012р., про що свідчить особистий підпис уповноваженого представника відповідача.

Згідно ст.22 ГПК України позивач, серед іншого, вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Суд, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви від 11.09.2012р., розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог внаслідок фактично добровільної відмови позивача від частини заявлених позовних вимог щодо стягнення 3%річних та зменшення періоду нарахування інфляційних витрат, та розглядає позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви. Крім того, у заяві від 11.09.2012р. позивач заперечив стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем сум інфляційних витрат та 3% річних в порядку ст.233 Господарського кодексу України, зауваживши, що за своєю правовою природою зазначені нарахування не є штрафними санкціями у розумінні ст.232 Господарського кодексу України, тому правові підстави для їх зменшення відсутні.

У судове засідання 11.09.2012року представник позивача не з'явився, у вищезазначеній заяві від 11.09.2012р. повідомив про неможливість прийняти участь у розгляді справи 11.09.2012р. через участь в іншому судовому засіданню, у зв'язку з чим, просив суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Зазначене клопотання судом задоволено, справа розглядається без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.09.2012року підтримав заперечення на позовну заяву, що викладені у раніше наданому відзиві.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представника відповідача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. у справі №18/158 позовні вимоги ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс» задоволені та стягнуто з ПАТ «МК «Азовсталь» на користь позивача заборгованість у розмірі 724434грню22коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. у справі №18/158 зазначене рішення суду скасовано та у позовних вимогах ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс» до ПАТ «МК «Азовсталь» про стягнення заборгованості у розмірі 724434грню22коп. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №18/158 скасована постанова суду апеляційної інстанції у даній справі, рішення суду першої інстанції від 05.10.2011р. у справі №18/158 залишено в силі.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. у справі №18/158 встановлено наступні обставини:

01.08.2009р. між сторонами був укладений договір №7 про надання послуг з персоналу, відповідно до п.1.1 якого відповідач (Замовник) доручив, а позивач (Виконавець) прийняв на себе зобов'язання надавати по заявці послуги з надання Замовнику робітників для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом і (або) реалізацією продукції в період часу і на умовах визначених договором.

Відповідно з п.11.1 строк дії договору встановлений з моменту підписання до 31 грудня 2009р. У квітні, грудні 2010р. сторонами підписувались додаткові угоди до договору, а в травні 2011р. акт про надання послуг. Таким чином, своїми діями сторони продовжили строк дії договору на 2010-2011рр.

Згідно з п.5.3 договору (у редакції додаткової угоди №7 від 01.12.2010р.) сторонами двічі у місяць складаються акти по формі, вказаній у додатку №2 на підставі яких складається і підписується акт надання послуг по формі, яка вказана в додатку №3.

У відповідності до п.5.3.3 договору (у редакції додаткової угоди №7 від 01.12.2010р.) Виконавець зобов'язався передавати Замовнику не пізніше 12-го і 27-го числа поточного місяця, після підписання акта надання послуг двома сторонами, рахунок-фактуру на підставі акта і податкову накладну на всю суму податкових зобов'язань по ПДВ, що виникли у Виконавця, оформлену відповідно зі ст.201 Податкового кодексу України. У разі невиконання цих строків Виконавцем, Замовник не несе відповідальності за порушення строків платежів.

10 травня 2011р. сторонами складений і підписаний акт №ОУ-076 про надання послуг з персоналу відповідно до якого Виконавцем було виконано, а Замовником прийнято послуг на загальну суму 724434,22 грн.

Акт про надання послуг №ОУ-076 від 10 травня 2011р. підписаний сторонами з посиланням на договір №7 від 01.08.2009р., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що послуги на суму 724434,22 грн. були надані за цим договором.

Згідно з п. 5.4 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 01.04.2010 р.) оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця на підставі рахунку і підписаного акта наданих послуг впродовж п'яти банківських днів від дати надання документів, передбачених пунктом 5.3.3. договору.

Рахунок №070/7 від 10 травня 2011р. на оплату був переданий відповідачу листом 19.05.2011р.

Відповідач отримав рахунок 09 червня 2011р., про що свідчить відмітка підприємства та підпис його представника-економіста Чечель С.В.

09.06.11р. позивачем вдруге був переданий відповідачу рахунок №070/7 від 10.05.11р. на суму 724434,22грн. (з податковою накладною), який був отриманий 09.06.11р., що підтверджено штампом підприємства.

16.06.11р. позивачем втрете був надісланий рахунок рекомендованим листом, але також залишений без оплати.

З огляду на приписи ст.35 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає доведеними вищезазначені факти встановленні рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. у справі №18/158, зокрема, щодо отримання 09 червня 2012р. відповідачем документів, передбачених п.5.3.3 договору - рахунку №070/7 від 10.05.2011р. на суму 724434грн.22коп. та податкової накладної.

Таким чином, період прострочення відповідачем зобов'язання з оплати послуг за договором №7 від 01.08.2009р. на суму 724434грн.22коп. починається з 17.06.2012р. (п'ять банківських днів від 09.06.2012р. - дати надання документів).

Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з 17.06.2012р. сторонами у справі визнається.

Як вбачається з копії платіжного доручення №3000444991 від 25.04.2012р. відповідач перерахував на рахунок Орджонікідзевського ВДВС грошові кошти у розмірі 739158грн.00коп. з призначенням платежу: оплата, згідно постанови ВГСУ від 28.02.2012р. у справі №18/158 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2012р.

Отже, 25.04.2012р. відповідач сплатив заборгованість за договором №7 від 01.08.2009р., що була стягнута з нього рішенням господарського суду у справі №18/158.

Враховуючи вищевикладене, періодом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг за договором є період з 17.06.2012р. по 24.04.2012р. включно.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) відповідно до статті 3 Закону України від 03.07.1991року № 1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

Як виходить з наданого позивачем розрахунку (з урахуванням заяви від 11.09.2012р.), останнім заявлено до стягнення 3% річних в сумі 18636грн.81коп. за період з 17.06.2012р. по 24.04.2012р. та інфляційні витрати в сумі 7968грн.77коп. за період з вересня 2011р. по березень 2012р.

Згідно розрахунків суду, здійснених за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що зазначені розрахунки є арифметично вірними, відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 18636грн.81коп., індексу інфляції у розмірі 7968грн.77коп. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, розглянувши заявлене відповідачем у відзиві клопотання щодо зменшення розміру нарахованих позивачем сум інфляційних витрат та 3% річних в порядку ст.233 Господарського кодексу України, суд вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, 3% річних та інфляційні нарахування за своєю правовою природою не відносяться до неустойки (штрафу, пені), а отже не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання в розумінні ст.230 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру сум інфляційних витрат та 3% річних в порядку ст.233 Господарського кодексу України.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи факт зменшення позовних вимог за заявою позивача внаслідок фактично добровільної відмови позивача від частини заявлених позовних вимог, сума судового збору, сплачена позивачем при зверненні з позовними вимогами платіжним дорученням №123 від 02.07.2012року підлягає поверненню з Державного бюджету України у розмірі 28грн.30коп.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1581грн.20коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь Донецька область про стягнення сум інфляційних нарахувань у розмірі 7968грн.77коп., 3% річних у розмірі 18636грн.81коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь Донецька область (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, ідентифікаційний код 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Донецьк (87503, м.Маріуполь, вул.Київська, буд.53, кв.49, ідентифікаційний код 35455697) суми інфляційних нарахувань у розмірі 7968грн.77коп., 3% річних у розмірі 18636грн.81коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1581грн.20коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Донецьк (87503, м.Маріуполь, вул.Київська, буд.53, кв.49, ідентифікаційний код 35455697) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28грн.30коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14.09.2012року.

Суддя Осадча А.М.