Рішення № 26021713, 09.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.12 р. Справа № 5006/22/100/2012

За позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

(83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38) в особі

виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа»

(84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Іскри, 5)

до комунального підприємства «Слов'янське тролейбусне управління» Слов'янської міської ради

(84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Ясна, 34)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Слов'янської міської Ради

(84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пр. Жовтневої революції, 2)

про стягнення 240516,27 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Титаренко О.Л., довіреність від 30.12.2011 б/н;

від відповідача - Ковдря В.П., довіреність від 06.08.2012 №01/08-234;

від третьої особи - не з'явився.

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства «Слов'янське тролейбусне управління» Слов'янської міської ради (Відповідач) про стягнення 240516,27 грн, з яких: 221680,64 грн - сума основного боргу; 3418,01 грн - пеня; 6903,54 грн - сума 3% річних; 8514,08 грн - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 173, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України, статті 509, 525, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії від 15.10.2008 №120 в частині своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.06.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/100/2012.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 06.07.2012 справу № 5006/22/100/2012 було передано на розгляд судді Філімоновій О.Ю., у зв'язку із перебуванням судді Архипенка О.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2012, на виконання розпорядження голови господарського суду Донецької області від 19.07.2012, справу №5006/22/100/2012 прийнято до провадження суддею Архипенко О.М.

Ухвалою від 24.07.2012 розгляд справи відкладено на 09.08.2012.

Представник Позивача в судовому засіданні надав акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.08.2012, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити з урахуванням наданого акту звірки взаєморозрахунків.

Представник Відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву від 06.08.2012, в якому він, зокрема:

- визнав наявну заборгованість перед Позивачем по сплаті послуг з теплопостачання у розмірі 80000,57 грн та пені на суму 3418,01 грн;

- повідомив про часткове погашення протягом липня-серпня 2012 року суми основного боргу, яка є предметом розгляду в цій справі, та, з посиланням на тяжке фінансове становище, заявив клопотання про розстрочення сплати залишку суми боргу строком на 36 місяців;

- просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач проти надання Відповідачу розстрочки виконання рішення заперечує, зокрема, з підстав тяжкого фінансового становища, але вже свого підприємства.

Третя особа в судове засідання явку свого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, до початку судового засідання надала письмові пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

15.10.2008 між обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (Постачальник) та комунальним підприємством «Слов'янське тролейбусне управління» Слов'янської міської ради (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №120

(далі - Договір), згідно з умовами якого, Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що початок і тривалість опалювального періоду встановлюються рішенням відповідного органу влади.

Облік споживання теплової енергії здійснюється за приладами обліку або розрахунковим способом (пункт 5.1. Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться згідно пред'явлених рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученням під особистий підпис представникам Споживача. При цьому, розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.3 Договору Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до пункту 6.4 Договору, якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (абзац другий пункту 6.5 Договору).

Цей договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований Споживач та діє до 01.10.2009 (пункт 10.1 Договору).

Листом від 20.12.2010 за вих. №01/08-457 Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією про продовження строку дії Договору в частині забезпечення тепловою енергією наступних приміщень підприємства: адміністративного будинку; центрального диспетчерського пункту; контрольно-пропускного пункту.

Додатковою угодою до Договору сторони погодили продовжити строк його дії - до 31.12.2012.

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: здійснював постачання теплової енергії Споживачу та своєчасно виставляв відповідні рахунки для оплати Відповідачем.

Натомість, Відповідач, у свою чергу, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію. Так, залишок заборгованості станом на день звернення Позивача з даним позовом до господарського суду склав 221680,64 грн.

Невиконання Відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за послуги з теплопостачання і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

При цьому, судом встановлено, що 06.07.2012, тобто після порушення провадження в даній справі, Відповідач частково погасив наявну суму боргу за отриману теплову енергію у розмірі 141680,07 грн, що підтверджується актом звірки, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками (арк.с. 91).

За таких обставин, в частині позову Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» щодо стягнення з комунального підприємства «Слов'янське тролейбусне управління» Слов'янської міської ради частини суми основного боргу у розмірі 141680,07 грн відсутній предмет спору, тому відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України провадження у цій частині вимог підлягає припиненню.

Водночас, відповідно до того ж акту звірки взаєморозрахунків, станом на 06.08.2012 Відповідач повністю визнав наявність заборгованості за отриману теплову енергію у розмірі 80000,57 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 80000,57 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення оплати за поставлену теплову енергію Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 3418,01 грн, 3% річних у розмірі 6903,54 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 8514,08 грн. Вказані розрахунки здійснені Позивачем станом на 01.06.2012.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони погодили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку про його невірність. За власним розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, пеня за період прострочення оплати отриманої у 2012 році за Договором теплової енергії складає 3395,93 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3418,01 грн підлягають задоволенню частково в сумі 3395,93 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6903,54 грн та інфляційного відшкодування в сумі 8514,08 грн такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 98814,12 грн, у тому числі: заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 80000,57 грн, пеня в сумі 3395,93 грн, 3% річних у розмірі 6903,54 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 8514,08 грн.

Суд, розглянувши заяву Відповідача про розстрочку виконання рішення в частині сплати суми основного боргу, встановив відсутність підстав для задоволення цієї заяви, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996

№ 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Крім того, з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В даному випадку, Відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду тим, що на підприємстві склалося тяжке фінансове становище.

Згідно із статями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд вважає, що наведені Відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами. До того ж, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява про розстрочку рішення суду.

Керуючись частиною другою статті 49 ГПК України, витрати Позивача по сплаті судового збору у сумі, що дорівнює 2% від частини позовних вимог, задоволених Відповідачем після подання позову (2833,60 грн), суд покладає на Відповідача.

Решта витрат Позивача по сплаті судового збору (1976,72 грн) відповідно до частини першої статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Слов'янське тролейбусне управління» Слов'янської міської ради (84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Ясна, 34, ідентифікаційний код 33244567, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ідентифікаційний код 03337119) суму боргу за отриману теплову енергію у розмірі 80000,57 грн (вісімдесят тисяч грн 57 коп.), пеню у розмірі 3395,93 грн (три тисячі триста дев'яносто п'ять грн 93 коп.), 3% річних у розмірі 6903,54 грн (шість тисяч дев'ятсот три грн 54 коп.), інфляційні втрати у розмірі 8514,08 грн (вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять грн 08 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4809,88 грн (чотири тисячі вісімсот дев'ять грн 88 коп.).

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з комунального підприємства «Слов'янське тролейбусне управління» Слов'янської міської ради заборгованості за отриману теплову енергію на суму 141680,07 грн припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 13.08.2012.

Архипенко О.М.