Рішення № 26021655, 11.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" вересня 2012 р. Справа № 21/5007/889/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Дюба Г.М. - довіреність №144 від 15.08.12р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" (м.Київ)

до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (с.Поліське, Коростенський район)

про стягнення 47966,40 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 47966,40 грн., з яких: 34200,00грн. основного боргу; 2394,00грн. 7% штрафу, 1625,40грн. пені, 1881,00грн. інфляційних збитків, 6840,00грн. 20% штрафу та 1026,00грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні подав уточнений розрахунок пені (а.с.61), довідку про заборгованість відповідача станом на 16.08.12р. (а.с.62), копію підписаного позивачем Акту звірки взаємних розрахунків (а.с.63), копію Акту від 15.08.12р. про неможливість підписання з відповідачем акту звірки розрахунків у зв'язку з відсутністю на його території працівників (а.с.64), докази направлення та отримання відповідачем Актів наданих послуг (а.с.65-67), калькуляцію вартості утримання однієї оперативної одиниці позивача (а.с.68), розрахунок вартості аварійно-рятувального обслуговування (а.с.69-77).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.59).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого станом на 11.09.12р. стан юридичної особи: зареєстровано.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.10р. між Державною організацією "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" ДСВГРС МНС України (далі - ДО "Київський ВГРЗ", позивач) та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (далі - Об'єкт, відповідач), укладено Договір №11 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, за умовами якого ДО "Київський ВГРЗ"" організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує і виконує аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру (п.1.1. Договору).

Позивач вказує, що ним, за період з грудня 2010 року по червень 2012 рік, у відповідності до умов укладеного Договору, були надані послуги на загальну суму 34200,00грн. (а.с.48).

Факт надання послуг на суму 23400,00грн. позивач підтверджує підписаними сторонами актами (а.с. 27-39).

Разом з тим, зазначає, що починаючи з січня 2012 року акти виконання умов договору №11 від 25.10.10р. до Київського ВГРЗ не повертаються.

Позивач вказує, що 02.03.12р. він звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості за договором №11 від 25.11.10р. (а.с. 22-24), на яку відповіді не отримав.

Оскільки за даними позивача СП "Щорсівський гранкар'єр" не сплатив жодного платежу, чим порушив умови п. 4.2. Договору, на дату звернення до суду у останнього виникла заборгованість в сумі 34200,00грн.

У зв'язку з несплатою вартості наданих послуг, позивач на підставі п. 5.3., 5.4. Договору, ст.ст. 231, 232 ГК України, а також ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення з відповідача 2394,00грн. 7% штрафу, 1625,40грн. пені, 1881,00грн. інфляційних збитків, 6840,00грн. 20% штрафу та 1026,00грн. 3% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів проведення розрахунків не надав.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14.12.1999, № 1281-XIV передбачено, що Аварійно-рятувальні служби обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Постійному та обов'язковому обслуговуванню аварійно-рятувальними службами підлягають: -підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідують підземні виробки та споруди різного призначення; -споруди транспортних підприємств, організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки їх експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітен тощо); -металургійні, хімічні, радіаційно небезпечні, вибухо- і пожежонебезпечні та інші підприємства, організації із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають сильнодіючі отруйні речовини; -рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, який не суперечить законодавству, в тому числі місця туристичної активності; - райони відповідальності України за організацію обслуговування повітряного руху; - водні об'єкти України, у тому числі в зоні відповідальності України в Чорному та Азовському морях, на річках Дніпрі та Дунаї.

Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, визначається згідно з законодавством.

Об'єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органом місцевого самоврядування, що створюють ці служби, та законодавством.

Так, Постанова КМ, КМ України, від 04.08.2000, № 1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами" визначає, що у сфері гірничорудної та нерудної промисловості постійному обов'язковому обслугосвуванню підлягають: - гірничо-збагачувальні комбінати, рудники (шахти), в тому числі ті, що підлягають закриттю, збагачувальні фабрики, кар'єри з видобутку залізної, марганцевої і сірчаної руд, солі калійних добрив, флюсо-доломітів, хвостосховища, шламонакопичувачі; - підприємства з видобутку нерудних будівельних матеріалів потужністю понад 50 тис. куб. метрів гірничої маси на рік, а також підприємства, де проводяться підривні роботи, об'єкти, де здійснюється виготовлення найпростіших вибухових промислових речовин, об'єкти транспортного будівництва та спеціальні підземні споруди.

Враховуючи наведені норми, між сторонами було укладено Договір №11 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування від 25.11.10р. (а.с.12-17), в процесі виконання якого і виник спір.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 4.1. Договору, вартістю постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування (функціонування структурних підрозділів ДО "Київський ВГРЗ" у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 0,029% оперативних одиниць) є фінансування ДО "Київський ВГРЗ". Відповідно до протоколу домовленості сторін про вартість обслуговування "Об'єкту" протягом строку дії Договору складає 21600 (двадцять одна шістсот) грн. на рік (а.с.18).

Згідно з умовами п. 4.2. Договору, перерахування коштів здійснюється щомісячно в розмірі 1/12 річної суми, що дорівнює 1800,00грн. (одна тисяча вісімсот грн.) в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

ДО "Київський ВГРЗ" підтверджує виконання умов договору Актами виконання умов договору, що надаються "Об'єкту" щомісячно. Якщо протягом 5 (п'ятим) календарних днів з дня отримання, "Об'єкт" не підпише Акт виконаних робіт або мотивовану відмову, то робота вважається прийнятою з виконанням усіх умов цього Договору.

Таким чином, за період з грудня 2010 року по червень 2012 рік відповідач повинен був сплатити позивачу за надані послуги 34200,00грн. (1800грн. X 18 місяців).

Матеріали справи містять підписані сторонами Акти (а.с. 27-39) загальну суму 23400,00грн. (а.с.27-39). Крім того, з січня 2012 року по червень 2012 рік позивачем були направлені для підписання відповідачу Акти (а.с. 65-67), які останнім підписано та не повернуто не було. Мотивовану відмову позивачем не отримано. За вказаного, враховуючи погоджені сторонами умови п.4.1. Договору, виконані позивачем роботи по червень 2012р. включно вважається прийнятими відповідачем.

Оскільки відповідачем кошти сплачено не було, зобов'язання останнього перед позивачем по оплаті склало 34200,00грн.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 34200,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем пені в сумі 1625,40грн. та 6840,00грн. 20% штрафу, слід зазначити наступне.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 5.3. Договору, за несвоєчасну, або не в повному обсязі оплату виконаних робіт, "Об'єкт" сплачує ДО "Київський ВГРЗ" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

У разі, якщо протягом місяця з дня підписання Акту виконаних робіт, "Об'єкт" не оплатить виконану роботу, "Об'єкт" сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 5.4. Договору).

При цьому, слід зазначити, що згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором №11 від 25.11.10р. не передбачено період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку. Однак, як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 25) пеня останнім нарахована за більш тривалий період. За вказаного, суд, здійснивши перерахунок пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшов висновку, що її обґрунтовано заявлена сума складає 1259,88грн. У стягненні 365,52грн. пені слід відмовити.

Щодо заявленого позивачем 20% штрафу (а.с. 25) слід зазначити, що останній слід рахувати на суму 30600,00грн., оскільки, виходячи зі змісту п. 5.4 та ч.3 п.4.2 Договору, позивачем було безпідставно до суми, з якої обраховується штраф, включено заборгованість за травень та червень 2012 року. Так, враховуючи докази отримання відповідачем актів за вказані місяці (а.с. 66, 67), 04.07.12р. та 31.07.12р. відповідно, передбачений п.5.4 Договору місячний термін, на час звернення позивача до суду, не пройшов, що виключає право позивача нараховувати вказаний штраф на існуючу на час звернення до суду заборгованість за останні 2 місяці. За розрахунком суду сума 20% штрафу склала 6120,00грн. У стягненні 720,00грн. штрафу слід відмовити.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 1881,00грн. інфляційних та 1026,00грн. 3% річних.

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, суд дійшов висновку, що обгрунтовано заявленою до стягнення їх сума складає 827,44грн. У стягненні 198,56грн. річних слід відмовити.

Відносно заявлених до стягнення інфляційних, слід зазначити, що при здійсненні нарахування останніх позивачем не було враховано дифляційних процесів, що призвело до необгрунтованого завищення їх суми. Здійснивши перерахунок інфляйційних, суд вважає правомірно нарахованою суму 113,73грн. У стягненні 1767,27грн. інфляційних слід відмовити.

Що стосується нарахованого позивачем на підставі ст. 231 ГК України штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості в розмірі 2394,00грн., обгрунтованого тим, що, на думку позивача, відповідач відноситься до державного сектора економіки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід зазначити, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2011 р. N 01-06/249, постанови ВСУ від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38; від 06.12.10р. по справі №3-4гс 10).

Водночас, суд звертає увагу, що згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Так, Договором сторони передбачили стягнення штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, що також вказує на необгрунтованість повторного заявлення до стягнення штрафу у розмірі 7%.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення 2394,00грн. 7% штрафу є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню частково на суму 42521,05грн., з яких: 34200,00грн. основного боргу, 1259,88грн. пені, 113,73грн. інфляційних, 827,44грн. 3% річних та 6120,00грн. 20% штрафу.

У стягненні 2394,00грн. 20% штрафу, 365,52грн. пені, 1767,27грн. інфляційних, 720,00грн. 20% штрафу та 198,56грн. річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (11555, Житомирська обл., Коростенський р-н., с. Поліське, код 01728946)

на користь Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України (03069, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Кіровоградська, 19, код 33630478):

- 34200,00грн. основного боргу;

- 1259,88грн. пені;

- 113,73грн. інфляційних;

- 827,44грн. 3% річних;

- 6120,00грн. 20% штрафу;

- 1426,34грн. судового збору.

3. У стягненні 2394,00грн. 7% штрафу, 365,52грн. пені, 1767,27грн. інфляційних, 720,00грн. 20% штрафу та 198,56грн. річних відмовити.

4. Повернути Державній організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України (03069, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Кіровоградська, 19, код 33630478) 43,50грн. судового збору, надміру сплаченого згідно платіжного доручення №654 від 23 липня 2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 вересня 2012 року.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи;

2- відповідачу (рек. з пов.)