Рішення № 26021591, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/5376-2012 13.06.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКолективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" про стягнення 215 757,45 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача -Цурка Н.О., представник за довіреністю; Філоненко В.В., представник за довіреністю;від відповідача -КураченкоА.А., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за електроенергію в сумі 215 757,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №8383016 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 (далі -Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, за останнім станом на 01.04.2012 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 200 469,92 грн.

У зв'язку з простроченням сплати боргу позивачем нарахована пеня у розмірі 2 289,69 грн., 3% річних у розмірі 4 524,87 грн. та інфляційна складова суми боргу у розмірі 8 472,97 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/5376-2012, розгляд справи було призначено на 28.05.2012.

Представник відповідача заперечив з тих підстав, що теплова енергія постачається не безпосередньо відповідачу, а до житлових будинків, тобто кінцевими споживачами теплопостачання та гарячого водопостачання є мешканці квартир, таким чином відповідач має можливість сплачувати послуги, які надаються позивачем виключно в межах коштів, які надходять від населення.

Що стосується нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних відповідач зазначив, що порушення господарського зобов'язання відбулось не з вини підприємства відповідача, оскільки оплата послуг, які надаються позивачем здійснюється і може здійснюватись виключно в межах коштів, які надходять від кінцевих споживачів - населення, які сплачують заборгованість без врахування інфляційних процесів та річних за несвоєчасне виконання зобов'язання. Власних коштів на сплату вказаних сум відповідач не має.

Щодо нарахування суми пені відповідач зазначив, що розмір пені повинен бути зазначений в самому договорі, що є укладеним між споживачем і надавачем таких послуг або передбачений Закон України.

На даний момент жодним Законом України не встановлено механізму визначення розміру пені за прострочення сплати житлово-комунальних послуг.

У судовому засіданні 28.05.2012 було оголошено перерву до 13.06.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі -позивач) та Колективним житлово-комунальним підприємством «Агропромбудіндустрія»(далі -відповідач) укладено Договір №8383016 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параменту в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії, які при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Додатку продовжується на кожний наступний рік (п. 5 Додатку 1 до Договору).

Відповідно до пункту 2 Додатка 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Згідно з пунктом 5 Додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один Примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2010 до 01.04.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2012 становила 200 469,92 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку спожитої теплової енергії, обліковими картам и (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково була сплачена заборгованість в сумі 17 303,17 грн., яка зарахована за період з 01.11.2010 до 01.04.2012.

Часткова сплата заборгованості відповідачем за Договором є свідченням відсутності спору між сторонами в частині заборгованості в сумі 17 303,17 грн., враховується судом в погашення боргу, що виник за період з 01.11.2010 до 01.04.2012.

Відповідно до пункту 1-1 статі 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (17 303,17 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Приймаючи до уваги, наявність заборгованості, що залишається непогашеною за спірний період (01.11.2010-01.04.2012) яка складає суму 183 166,75 грн., що підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована наявність вказаної заборгованості. Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 183 166,75 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 524,87 грн., інфляційну складову суми боргу в розмірі 8 472,97 грн. та пені у розмірі 2 289,69 грн.,

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 4 524,87 грн. Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 8 472,97 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 7 Додатка 4 до Договору на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування пені та задовольняє вимогу щодо нарахування пені в заявленій позивачем сумі 2 289,69 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" 17 303,17 грн. основного боргу.

2. У решті позов задовольнити.

3. Стягнути з Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 20 Б, ідентифікаційний код 22949319) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 183 166 (сто вісімдесят три тисячі сто шістдесят шість) грн. 75 коп. основного боргу, 8 472 (вісім тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 4 524 (чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 87 коп. 3% річних, 2 289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 69 коп. пені, а також 4 315 (чотири тисячі триста п'ятнадцять) грн. 15 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено 18.06.2012

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяР.Б. Сташків