Рішення № 26021387, 11.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/9/102/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність», м. Дніпропетровськ

про стягнення 93 317грн.

за участю:

позивач: ФОП ОСОБА_1; ОСОБА_3 - представник позивача за довіреністю від 14.08.2012р.;

від відповідача: Бездольний О.Є. - представник за довіреністю №55 від 13.08.2012р.; Кулик О.В. - представник за довіреністю №10 від 03.01.2012р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: представник не з`явився

У судовому засіданні 11.09.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №149 від 02.03.2011р. у сумі 73 499 грн. 99 коп., пені у сумі 14 361 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 2 809 грн. 11 коп. та інфляційних втрат у сумі 2 646 грн., всього 93 317грн., право вимоги за яким було переуступлене позивачеві Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність» (первісний кредитор) згідно з договором про відступлення права вимоги від 19.12.2011р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №149 від 02.03.2011р. щодо оплати виконаних первісним кредитором робіт.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 526, 625, 837, 853 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані суду копії договору №149 від 02.03.2011р.; переліку видів порушень та матеріальної відповідальності підрядника (додаток №1 до договору); кошторису; договору про відступлення права вимоги від 19.12.2011р.; акту здавання-приймання роботи від 25.03.2011р.; акту №1.03 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011р.; акту від 29.03.2012р.; листа №24 від 08.04.2011р.; претензії №51 від 01.07.2011р.; листа №55 від 13.07.2011р.; листа №75 від 18.10.2011р.; листа №97 від 19.12.2011р.; локального кошторису з розрахунком договірної ціни №1; довідки про вартість виконаних робіт/та затратах за березень 2011р.; листа №043/833 від 01.11.2010р.; листа №043/859 від 05.11.2010р.; службової записки від 04.04.2011р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №3-1 від 08.08.2012р. заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що акт №1.03 виконаних робіт за березень, наданий на підписання підрядником, замовником не підписаний, оскільки вартість запасних частин та обсяг робіт з капітального ремонту компресора в даному акті не відповідає вартості запчастин та обсягу робіт, вказаних в первісному локальному кошторисі №1/14. Також пояснив, що різниця вартості фактично виконаних робіт та сплаченої передоплати у розмірі 73 500грн. дорівнює 6 245грн. Заборгованість за договором №149 від 02.03.2011р. в даному розмірі відповідач визнає.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 11.09.2012р. підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідача у судовому засіданні 11.09.2012р. зазначили, що сплаті за договором підлягає вартість робіт за кошторисом, який був погоджений сторонами при укладанні договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність», залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, вчетверте представника у судове засідання не направило. Про судові засідання третю особу судом було повідомлено належним чином, про що свідчать реєстри поштових відправлень рекомендованих листів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (далі - замовник), 31.03.2011р. перейменованим як вбачається зі статуту (том 1, арк. 45-49 справи) та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА №052660 (том 1, арк. 50 справи) за вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» у Приватне акціонерне товариство «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність» (далі - підрядник), з другого боку, був укладений договір №149 від 02.03.2011р. (далі - договір), за умовами якого, як визначено п.1.1 договору, замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання з виконання капітального ремонту компресора 2ВМ10-63/9 (інв. №14633), які підрядник зобов'язався в зазначений строк здати замовнику, а замовник за актом виконаних робіт прийняти від підрядника компресор та оплатити виконані роботи (том 1, арк. 10-11 справи).

Вартість робіт, як визначено сторонами в п.2.1 договору, складає 146 999грн. 99коп., у т.ч. ПДВ 24 500грн., що співпадає з підписаною сторонами договірною ціною.

Передача відремонтованого компресора підрядником та прийняття його замовником відповідно до п.3.7 договору здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт (після отримання позитивного результату випробувань компресора), з додатком акту випробувань згідно п. 3.4 договору.

Відповідно до п. 3.4 договору, передача робіт підрядником и приймання замовником здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт.

Оплата виконаних робіт, як визначено сторонами у п. 2.2 договору, виконується 50% передоплатою, остаточна оплата 50% - після підписання актів виконаних робіт впродовж 5 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Проаналізувавши зміст вказаного договору, суд дійшов висновку, що під час його укладання сторони погодили всі істотні умови, зокрема ціну - 146 999грн. 99коп., у т.ч. ПДВ у розмірі 24 500грн. Погодження всіх істотних умов сторонами підтверджується, з приводу чого представниками були надані пояснення, зафіксовані протоколом судового засідання від 28.08.2012р. (том 2, арк. 104 справи)

У виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань згідно з умовами п.2.2 договору відповідачем в якості попередньої оплати були перераховані на рахунок підрядника грошові кошти у розмірі 73 500 грн., що дорівнює 50% погодженої сторонами вартості робіт. Вказані обставини сторонами визнаються.

Підрядником, в свою чергу, у березні 2011р. були виконані роботи з капітального ремонту компресора, за наслідком виконання якого був проведений комплекс випробувань та складений акт здавання-приймання роботи від 25.03.2011р., результат робіт замовником був визнаний задовільним, договірна ціна - 146 999грн. 99коп. (том 1, арк. 16 справи). Факт прийняття робіт, проведення випробувань виконання компресора після капітального ремонту та отримання позитивних результатів випробувань відповідачем не заперечується.

29.03.2011р. сторонами за договором також був підписаний акт здачі-передання чорного металолому загальною кількістю 381 кг, який утворився після виконання підрядником робіт з капітального ремонту компресору 2МВ10-63/9 інв. №14633 (том 1, арк. 87 справи).

Після завершення робіт з капітального ремонту компресора та отримання позитивних результатів випробувань підрядником був складений та переданий 28.03.2011р. на підпис замовнику акт №1.03 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011р. на загальну суму 146 999грн. 99коп., у т.ч. ПДВ 24 500грн. (том 1, арк. 17-30 справи). Даний акт був завізований причетними відділами і службами замовника, про що свідчать відповідні відмітки на зворотному боці акту, однак, остаточно підписаний повноважним представником замовника та скріплений печаткою підприємства не був.

08.04.2011р. підрядником в адресу відповідача був направлений лист №24, з яким повторно відповідачеві були передані акт здавання-приймання роботи та локальний кошторис для їх підписання замовником (том 1, арк. 90-91 справи).

01.07.2011р. за вих. №51 підрядником на адресу замовника була спрямована претензія №1, в якій підрядник вимагав сплатити остаточну вартість робіт з капітального ремонту компресора. (том 1, арк. 94 справи).

Крім того, листом №55 від 13.07.2011р. та №75 від 18.10.2011р. підрядник вимагав замовника сплатити остаточну вартість робіт з капітального ремонту компресора, обґрунтувати причину відмови від підписання акту виконаних робіт та локального кошторису, підписати ці документи та повернути на адресу підрядника (том 1, арк. 95, 100 справи).

Як визнано представниками відповідача, дані листи та претензія відповідачем були отримані, однак, акт виконаних робіт відповідачем підписаний не був, решта вартості робіт з капітального ремонту компресора у сумі 73 499грн. 99коп. (з урахуванням попередньої оплати 73 500грн.) сплачена не була, що відповідачам визнається.

19.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність» (далі - первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором №149 від 02.03.2011р., укладеним між первісним кредитором та відповідачем (том 1, арк. 14-15 справи).

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором , а саме: виплати за виконаний капітальний ремонт компресора 2ВМ10-63/9 (інв. №14633) залишку кредиторської заборгованості на суму 73 499грн. 99коп., а також процентів і пені, що були нараховані за період несплати залишку.

Відповідно до п. 2.2 договору, первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цим договором в термін до 15.01.2012р. шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.

Відповідно до вказаного пункту договору, 19.12.2011р. первісний кредитор направив на адресу боржника лист №97 шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику та з описом вкладення, в якому повідомив останнього про заміну первісного кредитора на нового кредитора - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (том 1, арк. 118 справи).

Факт повідомлення замовна про заміну кредитора у зобов'язанні представниками відповідача підтверджений, про знайшло відображення в протоколі судового засідання від 14.08.2012р. (том 1, арк. 122 справи).

При цьому, матеріали справи свідчать про відсутність доказів сплати відповідачем остаточної вартості робіт з капітального ремонту компресора у сумі 73 499грн. 99коп. на користь нового кредитора, з огляду на що судом встановлено, що їх вартість станом на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши договір №149 від 22.12.2010р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у Главі 61 цього Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна встановленої за домовленістю сторін ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вартість робіт, як визначено сторонами в п.2.1 договору, складає 146 999грн. 99коп., у т.ч. ПДВ 24 500грн.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, з огляду на фактичне прийняття замовником результату робіт та відсутність претензій до їх якості, враховуючи встановлений ст.ст. 837, 853 Цивільного кодексу України обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно прийняття роботи шляхом підписання акту та оплати виконаних робіт з виконання капітального ремонту компресора в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Остаточна оплата 50% робіт, як визначено сторонами у п. 2.2 договору, виконується замовником після підписання актів виконаних робіт впродовж 5 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Передача відремонтованого компресора підрядником та прийняття його замовником відповідно до п.3.7 договору здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт після отримання позитивного результату випробувань компресора.

Як зазначалось, після завершення робіт з капітального ремонту компресора у березні 2011р. сторонами був проведений комплекс випробувань та складений акт здавання-приймання роботи від 25.03.2011р., результат робіт замовником був визнаний задовільним, договірна ціна - 146 999грн. 99коп. (том 1, арк. 16 справи). Вказаний акт, як було пояснено представниками сторін та зафіксовано протоколом судового засідання від 11.09.2012р. (том 2, арк. 112 справи), складався саме за результатами проведення випробування компресора, отже, підписувався з боку замовника не першим керівником, а технічними працівниками, які брали безпосередню участь у прийнятті робіт та оцінювали їх належну якість.

При цьому, акт №1.03 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011р. на загальну суму 146 999грн. 99коп., у т.ч. ПДВ 24 500грн., (том 1, арк. 17-30 справи) як акт виконаних робіт, яким оформлюється передача робіт підрядником та прийняття їх замовником, був складений підрядником після отримання позитивного результату випробувань компресору та переданий на підпис замовнику 28.03.2011р., що визнано представниками відповідача та зафіксовано протоколом судового засідання від 14.08.2012р. (том 1, арк. 122 справи) Даний акт був завізований причетними відділами і службами замовника, про що свідчать відповідні відмітки на зворотному боці акту, остання дата - 31.03.2011р. «відповідає бюджету».

На підставі вкладеного, суд дійшов висновку, що, виходячи з умов п. 2.2 договору, граничним строком сплати вартості робіт є 05.04.2011р. (5 календарних днів після граничної дати підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011р. - 31.03.2011р.)

Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з підрядником до 05.04.2012р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладені обставини судом встановлено, що на момент укладання первісним кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно- промисловий комплекс «Співдружність», з новим кредитором, позивачем по справі, договору про відступлення права вимоги від 19.12.2011р., за умовами якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором №149 від 02.03.2011р., укладеним між первісним кредитором та відповідачем, у відповідача була наявна заборгованості за договором №149 від 02.03.2011р. перед первісним кредитором у сумі 73 499 грн. 99 коп., тобто, права первісного кредитора, які переходили до нового кредитора, були дійсними.

Відповідно до п. 1№ ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №149 від 02.03.2011р. у сумі 73 499 грн. 99 коп. обґрунтованими, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 809грн. 11коп. та інфляційних втрат у сумі 2 646грн., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної статті нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 30.03.2011р. по 06.07.2012р. у сумі 2 809грн. 11коп.

Перевіривши розрахунки 3% річних за період з 30.03.2011р. по 06.07.2012р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є невірним, що зумовлено неправомірним включенням позивачем періоду нарахуання з 30.03.2011р. по 05.04.2011р. включно, так як граничним днем сплати повної вартості робіт з виконання капітального ремонту компресора є 05.04.2011р.

Фактично розмір 3% річних за період з 06.04.2011р. по 06.07.2012р. складає 2 766грн. 82коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 42грн. 29коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок за період з квітня 2011р. по червень 2012р. інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, що пов'язано з застосуванням позивачем невірної методології визначення середнього індексу інфляції за вказаний період.

Фактично інфляційні втрати позивача, розраховані згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при вирішення судових справ, наданими Верховним Судом України в листі від 03.04.1997р. №62-97р, відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості, складають за період з квітня 2011р. по червень 2012р. у сумі 955грн. 50коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 690грн. 50коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Як вбачається з позовної заяви позивачем також заявлена до стягнення пеня за період з 30.03.2011р. по 06.07.2012р. у сумі 14 361грн. 90коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору №149 від 02.03.2011р. передбачено, що при затримці замовником оплати наданих послуг (робіт), відповідно замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від вартості наданих послуг (робіт) за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період , за який сплачується пеня.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 2.2 договору №149 від 02.03.2011р. днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт є 06.04.2011р., тобто, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені сплаває 05.10.2011р. включно.

Перевіривши розрахунок пені за період з 30.03.2011р. по 06.07.2012р., судом встановлено, що позивачем до розрахунку неправомірно включений період з 20.03.2011р. по 05.04.2011р., так як граничним днем сплати повної вартості робіт з виконання капітального ремонту компресора є 05.04.2011р. та, крім того, розрахунок здійснений без урахуванням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, за результатами позивачем неправомірно було включено до періоду нарахування пені за період з 06.10.2011р. по 06.07.2012р. включно.

Фактично розмір пені за період з 06.04.2011р. по 05.10.2011р., виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, складає 5 711грн. 86коп., на підставі чого суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 8 650грн. 04коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглядаючи дану справу, суд також зазначає, що посилання відповідача на те, що акт №1.03 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011р. на загальну суму 146 999грн. 99коп., у т.ч. ПДВ 24 500 грн., не був підписаний відповідачем з тієї причини, що вартість запасних частин та обсяг робіт з капітального ремонту компресору в даному акті не відповідає вартості запчастин та обсягу робіт, вказаних в локальному кошторисі, який, як стверджує відповідач був надісланий підрядником на його електронну адресу (том 2, арк.справи 13-22), не приймається судом до уваги, оскільки вказаний кошторис не підписаний жодною зі сторін договору, отже, не може бути розцінений як додаток до договору, обов'язковий для виконання сторонами.

Крім того, як встановлено ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Враховуючи вимоги даної норми, електронні повідомлення за відсутності цифрового підпису автора не можуть вважатися електронними документами, вчиненими в письмовій формі.

При цьому, згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, отже, твердження відповідача щодо направлення даного кошторису підрядником на електронну адресу замовника з посиланням на електронні листи та погодження кошторису сторонами також не приймається до уваги.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони: на позивача - пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, на відповідача - в іншій частині.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 632, 837, 843, 853 Цивільного кодексу України; ч.1, 7 ст. 193, ч.1 ст.230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України; ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Тельмана, буд. 2, ідентифікаційний код 00191856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у сумі 73 499 грн. 99коп., пеню у сумі 5 711 грн. 86коп., 3% річних у сумі 2 766грн. 82коп., інфляційні втрати у сумі 955грн. 50коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 658грн. 68коп.

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» пені у сумі 8 650грн. 04коп., 3% річних у сумі 42грн. 29коп. та інфляційних втрат у сумі 1 690грн. 50коп. відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 11.09.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.