Рішення № 26021296, 09.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.12 р. Справа № 5006/22/64/2012

За позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

(83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38) в особі

виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа»

(84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Іскри, 5)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 13722,61 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Титаренко О.Л., довіреність від 30.12.2011 б/н;

від відповідача - не з'явився.

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач) про стягнення 13722,61 грн, з яких:

- 11303,69 грн - сума основного боргу за послуги з теплопостачання за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, 318,65 грн - пеня, 55,82 грн - 3% річних, 53,48 грн - інфляційні втрати;

- 762,75 грн - 3% річних та 1228,22 грн - інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості, що підлягають стягненню з Відповідача згідно з рішеннями господарського суду Донецької області від 15.09.2010 у справі №6/191 та від 12.09.2011 у справі №35/157.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії від 22.10.2008 №430 в частині своєчасної та повної оплати одержаної теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/64/2012.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.07.2012 справу № 5006/22/64/2012 було передано на розгляд судді Соболевій С.М., у зв'язку із перебуванням судді Архипенка О.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2012, на виконання розпорядження голови господарського суду Донецької області від 19.07.2012, справу №5006/22/64/2012 прийнято до провадження суддею Архипенко О.М.

Ухвалою від 24.07.2012 розгляд справи відкладено на 09.08.2012.

Представник Позивача надав в судовому засіданні клопотання, в якому уточнив позовні вимоги в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з Відповідача за прострочення виконання зобов'язання по оплаті теплової енергії, отриманої за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року - 302,47 грн, 3% річних в сумі 506,78 грн та інфляційних втрат в сумі 982,51 грн за рішенням суду від 15.09.2010 у справі №6/191, решту позовних вимог підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

22.10.2008 між обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №430 (далі - Договір), згідно з умовами якого, Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що початок і тривалість опалювального періоду встановлюються рішенням відповідного органу влади.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (пункт 5.1. Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться згідно пред'явлених рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученням під особистий підпис представникам Споживача. При цьому, розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.3 Договору Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до пункту 6.4 Договору, якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (абзац другий пункту 6.5 Договору).

Цей договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований Споживач та діє до 22.10.2009 (пункт 10.1 Договору).

В порядку пункту 10.2 Договору строк його дії автоматично пролонгований - до 22.10.2012.

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином: здійснював постачання теплової енергії Споживачу та своєчасно виставляв відповідні рахунки для оплати Відповідачем за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року

(арк.с. 35-45).

Натомість, Відповідач, у свою чергу, не оплачував спожиту теплову енергію внаслідок чого утворилась заборгованість за надані в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року послуги у сумі 11303,69 грн.

Невиконання Відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за послуги з теплопостачання і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів виконання зобов'язання зі сплати послуг з теплопостачання за Договором та оплати наявного боргу у сумі 11303,69 грн, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 11303,69 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача за період прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання пеню у розмірі 302,47 грн, 3% річних у розмірі 55,82 грн та інфляційне відшкодування у розмірі 53,48 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 55,82 грн та інфляційних втрат у розмірі 53,48 грн, нарахованих на заборгованість за період з листопада 2011 року по березень 2012 року включно, суд встановив, що вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2.3 Договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб'єктів підприємницької діяльності 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% суми заборгованості та санкції, передбачені діючим законодавством.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд також визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 302,47 грн такими, що підлягають задоволенню.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача:

- інфляційні втрати за період з 26.09.2010 по 31.03.2012 у сумі 982,51 грн та 3% річних за період з 26.09.2010 по 31.03.2012 у сумі 506,78 грн, нараховані на заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором, що підлягає стягненню на підставі рішення господарського суду від 15.09.2010 у справі №6/191 (11151,12 грн);

- інфляційні втрати за період з 23.09.2011 по 31.03.2012 у сумі 105,58 грн та 3% річних за період з 23.09.2011 по 31.03.2012 у сумі 183,55 грн, нараховані на заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором, що підлягає стягненню на підставі рішення господарського суду від 12.09.2011 у справі №35/157 (11691,96 грн).

Вищевказані судові рішення набрали законної сили.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач не представив суду доказів виконання у повному обсязі зобов'язань зі сплати заборгованості, наявність якої встановлена рішеннями господарського суду Донецької області від 15.09.2010 у справі №6/191 та від 12.09.2011 у справі №35/157, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заборгованість за спожиту теплову енергію, яка встановлена рішеннями господарського суду Донецької області від 15.09.2010 у справі №6/191 у розмірі 11151,12 грн та від 12.09.2011 по справі №35/157 у розмірі 11691,96 грн, Відповідачем не погашена та продовжує існувати на день ухвалення рішення в цій справі.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі - на загальну суму 690,33 грн.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про їх часткову невірність. Відповідно до розрахунків суду, здійснених за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН за період прострочення оплати заборгованості у розмірі 11151,12 грн (з 26.09.2010 по 31.03.2012) розмір інфляційних втрат становить 780,58 грн.

Розрахунок інфляційних втрат за період прострочення оплати заборгованості у

розмірі 11691,96 грн (з 23.09.2011 по 31.03.2012) на суму 105,58 грн здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірах 982,51 грн та 105,58 грн, підлягають задоволенню частково, відповідно в сумах 780,58 грн та 105,58 грн.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 13291,95 грн, у тому числі: 11303,69 грн - сума основного боргу за отриману протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року теплову енергію; пеня за прострочення виконання зобов'язання з оплати основного боргу у розмірі 302,47 грн; 3% річних на загальну суму 746,15 грн та інфляційні втрати на загальну суму 939,64 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 11303,69 грн, пені у розмірі 302,47 грн, 3% річних в сумі 746,15 грн та інфляційних втрат в сумі

1088,09 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ідентифікаційний код 03337119) суму боргу за отриману теплову енергію у розмірі 11303,69 грн (одинадцять тисяч триста три грн 69 коп.), пеню у розмірі 302,47 грн (триста дві грн 47 коп.), 3% річних у розмірі 746,15 грн (сімсот сорок шість грн 15 коп.), інфляційні втрати у розмірі 939,64 грн (дев'ятсот тридцять дев'ять грн 64 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1591,72 грн (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна грн 72 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 14.08.2012.

Суддя Архипенко О.М.