Рішення № 26021261, 12.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.12р. Справа № 8/5005/5873/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг", (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БудМеханізація", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 214 545,28 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Шаповаленко М. В. - директор (дов. № ДО 51/12 від 07.08.12р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БудМеханізація" (далі-відповідач) про стягнення 214 545,28 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 194 159,14 грн. - несплачені лізингові платежі та відсотки, 20 386,14 грн. - витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № KL 0711143 від 04.12.2007р., в частині повного та своєчасного розрахунку згідно графіку платежів за володіння та користування майном, а саме: Телескопічним краном виробництва Sennebogen 643Р - серія Д, 2008 р.в.

08.08.12р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що також підтверджується поштовим повідомленням № 4904405250340, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 26.07.12р. на 09.08.12р. та з 09.08.12р. на 10.09.12р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг", як лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ БудМатеріали", як лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № КL 0711143.

Згідно п. 1.1., 1.2. договору, лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем, і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу платежі встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу. Майно передане лізингоодержувачу на умовах даного договору, є власністю лізингодавця впродовж всього строку дії договору.

На виконання договору лізингу позивач придбав у відповідача Телескопічний кран виробництва Sennebogen 643Р - серія Д, 2008 р.в. вартістю 3 020 256,94 грн., що підтверджується видатковою накладною та копією банківської виписки про оплату за предмет лізингу, та передав його відповідачу у зворотній фінансовий лізинг, про що були підписані акти прийому-передачі предмета лізингу від 21.05.08р. та уточнений графік від 21.05.08р. за договором лізингу.

28 квітня 2009р. сторонами була підписана Додаткова угода № 2 до договору фінансового лізингу, яка містила Уточнений графік платежів № 2 за договором лізингу (надалі - уточнений графік платежів).

Відповідно до п. 3.2. договору лізингу, лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у розділі 14 цього договору.

Позивач зазначає, що згідно уточненого графіку відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі щомісячно, 15-го числа кожного місяця. Одже, відповідно до уточненого графіку, відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі 15.05.09р., 15.06.09р. та 15.07.09р. у загальному розмірі 254 367,40 грн.

Позивач стверджує, що в порушення вимог п. 3.2 договору лізингу, лізинговий платіж за 15.05.09р. був оплачений частково, а лізингові платежі за 15.06.09 р. та 15.07.09 р. взагалі не були сплачені, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів складає 169 665,67 грн.

Відповідно до п.п. 11.5., 11.5.3. договору лізингу, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями вважаються:

11.5.3. коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором.

Згідно п. 11.6. договору лізингу, коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, а також: заплатити штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос.

У зв'язку із тим, що відповідач не сплачував лізингових платежів та прострочення по сплаті складало шістдесят сім днів, позивач достроково розірвав договір лізингу, про що направив відповідачу лист № 47/07 від 21.07.09р., який відправлений 22.07.2009р.

В зазначеному листі позивач повідомив відповідача, що на підставі п. 11.5. договір лізингу достроково розірваний, та вимагав від відповідача заплатити борги та повернути предмет лізингу до 03.08.09р.

Станом на 27.06.2012р. відповідачем борг не оплачений, а предмет лізингу був повернутий лише 15.07.2010р. (копія довідки про ненадходження коштів додається до позовної заяви).

Крім того позивач вказує на те, що відповідно до договору лізингу, відповідач має сплачувати відсотки (винагорода лізингодавця) за надання Майна в лізинг, виходячи із відсоткової ставки, яка передбачена договором лізингу (12,0 (дванадцять) річних). Позивач також стверджує, що відповідач має сплатити відсотки від дати останнього лізингового платежу (15.07.2009р.) до дати розірвання договору (03.08.2009р.), тобто 19 (дев'ятнадцять) календарних днів фактичного користування предметом лізингу, що складає у сумі 24 493,47 грн.

Крім того, відповідно до п. 11.6. договору лізингу позивач має право на компенсацію витрат, які були пов'язанні з розривом договору лізингу. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не повернув предмет лізингу позивачу у строк, передбачений п. 11.7. договору лізингу, позивач був змушений звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу.

Позивач стверджує, що поніс збитки, у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 20 386,14 грн., що підтверджується записом нотаріуса у виконавчому написі та банківською випискою (копії зазначених документів додаються до позовної заяви).

Після розірвання договору з 03.08.2009р. по 25.06.2012р. (дата підписання позовної заяви), згідно банківської довідки на рахунок позивача відповідачем не було сплачено жодних грошових коштів.

Таким чином, позовними вимогами до відповідача по договору лізингу складаються з наступних сум: 194 159,14 грн. - несплачені лізингові платежі та відсотки, 20 386,14 грн. - витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса, а всього: 214 545,28 грн.

Позивач посилається на те, що незважаючи на неодноразові звернення позивача з проханням погасити борг, неодноразові переговори та спроби знайти альтернативний шлях щодо добровільного врегулювання спору, відповідач до теперішнього часу не зробив жодної спроби щодо погашення боргу.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача несплачені лізингові платежі та відсотки у загальному розмірі 194 159,14 грн. та витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у сумі 20 386,14 грн.

Приймаючи рішенні господарський суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ БудМатеріали" у відзиві на позовну посилається на те, що виходячи з тексту позовні вимоги з приводу стягнення заборгованості по лізингових платежах за період з 15.05.2009р. по 15.07.2009р. не можуть бути задоволені у зв'язку із закінченням строку позовної давності, впродовж якого позивач мав право звернутися за захистом свого порушеного права. На момент подання позовної заяви до суду, позивач мав право звертатися за захистом лише тих прав, які були порушені після 03.07.2009р., тобто за три роки до дати подання позовної заяви, отже, позов пред'явлено з порушенням строку позовної давності. Відповідач просить суд застосувати щодо пред'явлених позивачем до відповідача вимог строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, судом встановлено, що у позивача право вимоги виникло протягом з 15.05.09р. по 15.07.12р., і відповідно, останнім днем звернення позову до суду було 15.05.12р., тоді як позивач звернувся до суду з позовною заявою 10.07.2012р., про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 10.07.12р. по 15.07.12р. підлягають задоволенню частково в сумі 16 551,42 грн.

Крім того, відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), на підставі чого вимога позивача щодо стягнення відсотки за надання майна в лізинг (винагорода лізингодавця) за період з 10.07.12р. по 15.07.12р. підлягає задоволенню частково в сумі 2 198,35 грн.

Стосовно позовних вимог позивача з приводу стягнення витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 20 386,14 грн. не підлягають задоволенню, оскільки договором фінансового лізингу № КL 0711143 від 04.12.07р. сторони погодили всі його істотні умови та обов'язки кожної із сторін і такого зобов'язання як оплатити витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса цим договором не встановлено, а звернення до нотаріуса було здійснене виключно з ініціативи позивача і не стосувалося самого факту розірвання договору, яке було обране позивачем як спосіб захисту свого права на Предмет лізингу і було порушено вже після розірвання договору лізингу.

Викладене є підставою для частково задоволенні позову.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 266, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БудМатеріали" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 2, офіс 18 А, кім. 2; код ЄДРОПУ 32424632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Треналофф-траст" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5; код ЄДРПОУ 34003114) - 16 551 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 42 коп. заборгованість по сплаті лізингових платежів, 2 198 (дві тисячі сто дев'яносто вісім) грн. заборгованість по відсоткам за надання майна в лізинг (винагорода лізингодавця), 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін Повне рішення складено 17.09.12р.