Рішення № 26021117, 11.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 вересня 2012 р. Справа 16/29/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", м.Київ

до: малого колективного підприємства "Газмонтаж", смт Літин Вінницької області

про стягнення 8676,52 грн. заборгованості згідно договору про поставку товару

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники сторін:

позивача, Сенчук А.В. (довіреність №2203-1/12 від 22.03.12р.) - директор Вінницької філії ТОВ "Ромстал Україна";

відповідач не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з малого колективного підприємства "Газмонтаж" 8676,52 грн. заборгованості згідно договору поставки товару з відстроченням платежу №2708/07 від 27.08.2007 року.

Ухвалою суду від 05.07.2012 року порушено провадження у справі №16/29/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.07.2012 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 24.07.2012 року відповідача, ненаданням сторонами витребуваних судом документів ухвалою суду від 24.07.2012 року розгляд справи відкладено на 11.09.2012 року та продовжено строк розгляду спору у справі №16/29/2012/5003 на 15 днів.

11.09.2012 року через канцелярію суду позивачем подана "заява про уточнення позовних вимог" (вх.канц. №08-46/9927/12), в якій позивач просить стягнути з відповідача 4875,56 грн. основного боргу та 487,56 грн. штрафу. Дана заява судом розцінена як заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та штрафу та прийнята на підставі ст. 22 ГПК України.

Разом з цим поданою через канцелярію суду заявою від 11.09.2012 року (вх.канц. №08-46/9928/12) позивач повністю відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

Дослідивши подану позивачем заяву від 11.09.2012 року про відмову від позову в частині стягнення пені та 3 % річних, суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині по п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відмова позивача від позову в частині стягнення пені та 3% річних приймається судом, оскільки вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Разом з цим, необхідно роз'яснити, що відповідно до положень ч.2 ст.80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

При цьому суд вважає, що за правилами статті 49 ГПК України, абзацу 7 пункту 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" №02-5/78 від 04.03.1998 року: судові витрати, понесені позивачем відповідно до частини заявлених вимог, від якої останній відмовився, покладаються на нього.

11.09.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №22399 0074037 9 (а.с. 32).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" та малим колективним підприємством "Газмонтаж" було укладено договір поставки з відстроченням платежу №2708/07.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцеві (відповідачу) товари, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити ці товари.

Відповідно до п.6.1. договору формою оплати за договором є оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати товару складає 14 календарних днів з дати відвантаження товару (підписання видаткової накладної).

Відповідачем було отримано від позивача товар на суму 15042,00 грн. згідно видаткової накладної від 05.07.2011 року № ВН-0000430/ВН, на суму 17833,56 грн. згідно видаткової накладної від 14.09.2011 року №ВН-0000694/ВН, на суму 2635,56 грн. згідно видаткової накладної від 14.10.2011 року № ВН-0000856/ВН. Всього відповідачем було отримано від позивача товар на суму 35511,12 грн.

Відповідач провів лише часткові розрахунки з позивачем на суму 30635,56 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку останнього від 15.09.2011 року, 15.10.2011 року, 23.05.2012 року, 28.08.2012 року, наявними в матеріалах справи. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 4875,56 грн.,

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №2802-1 від 28.02.2012 року повернути борг.

Відповідач залишив останню без відповіді та задоволення.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526,ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 4875,56 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику єдиноразовий штраф за порушення порядку оплати у розмірі 10% від неоплаченої суми.

З урахуванням зазначених положень та обставин справи суд дійшов висновку, що наведений розрахунок штрафу в розмірі 487,56 грн. відповідає законодавству та договору, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 908,45 грн. пені та 177,45 грн. - 3% річних.

2. Провадження у справі в частині стягнення 908,45 грн. пені та 177,45 грн. - 3% річних припинити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з малого колективного підприємства "Газмонтаж" (22300 Вінницька область, м.Літин, вул.Радянська, буд.107; код ЄДРПОУ 03594520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (04655, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 4-А; код ЄДРПОУ 32346937) 4875,56 грн. - основного боргу, 487,56 грн. - штрафу та 994,86 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 17 вересня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "Ромстал Україна" (04655, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 4а);

3 - відповідачу - МКП "Газмонтаж" (22300, Вінницька область, смт Літин, вул.Радянська, буд.107)