Постанова № 26019675, 20.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року № 2а-10242/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000222350, 000021235028 від 27.01.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" звернулось до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 №0000212350, №0000222350.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 11.01.2012 №15/23-50/30782182 документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 та валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 не мають належного обґрунтування на підставі чого податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000212350, №0000222350 є неправомірними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Енергетична група" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 та валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатом якої оформлено акт від 11.01.2012 №15/23-50/30782182 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:

-пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , пп. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 430 345 грн. та завищено від'ємну значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 3192094 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 3192094 грн.;

-пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, пп. "а"п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6, п. 7.3 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 176203 грн.;

- договори укладені між ТОВ "Енергетична група" та ПП "Югтрансагро" за вересень-жовтень 2010 року, ПП "Ріст"за серпень-жовтень 2010 року, ТОВ "Андора" за липень-серпень 2010 року, ФОП ОСОБА_1 за жовтень 2010 року відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

-пп. "г", "е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. "а" пп. 17.2 ст. 17, пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 164.17.2 ст. 164, ст. 109, ст. 110, ст. 167, ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи з фізичних осіб у сумі 12280,26 грн.;

-п 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000212350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4152272,75 грн. (за основним платежем 3430345,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 721 927,75 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000222350, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 3192094,0 грн.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що станом на 01.09.2010 та 30.09.2011 згідно даних бухгалтерського обліку по кредиту рахунку "розрахунки з вітчизняними постачальниками" в розрізі контрагента ТОВ "Самтінг" рахується заборгованість на суму 618000,00 грн. за товари (послуги).

Відповідачем встановлено, що постановою Господарського суду Донецької області від 01.04.2009 року по справі №45/33 ТОВ "Самтінг" визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.05.2009 року по справі №45/33 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано ТОВ "Самтінг".

Також відповідачем встановлено, що станом на 30.09.2011 згідно даних бухгалтерського обліку по кредиту рахунку "розрахунки з вітчизняними постачальниками" в розрізі контрагента ТОВ "Крам-Авто" рахується кредиторська заборгованість на суму 393675,68 грн. за отримані транспортні послуги.

Відповідачем встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 по справі №50-390-б ТОВ "Крам-Авто" визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру.

Перевіркою встановлено, що позивачем не визнано доходу по кредиторській заборгованості ТОВ "Крам-Авто".

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що оскільки позивач в періоді, що перевірявся не провів розрахунків з зазначеними контрагентами то товари (послуги) отримані від ТОВ "Самтінг" та ТОВ "Крам-Авто" є безоплатно отриманими.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Крам-Авто" укладено договір оренди транспортних засобів №09-02/090 від 09.02.2009.

На виконання умов договору ТОВ "Крам-Авто" надано позивачу податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до абзацу 3 п. 1.22.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є зокрема, сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податків, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності, складає три роки.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Враховуючи, що за умовами договорів передбачено оплату за отримані товари (послуги) кредиторська заборгованість позивача перед зазначеними контрагентами не є безповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) не є безоплатно наданими, оскільки припинення підприємницької діяльності підприємства-кредитора не визначено законодавством як підставу для визнання заборгованості безповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) безоплатно наданими.

Відповідно до частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.08.2012 товариства: ТОВ "Крам-Авто" та ТОВ "Самтінг" не ліквідовані. У витязі наявні записи про знаходження товариств в стані припинення підприємницької діяльності.

Враховуючи, що відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази внесення запису про припинення підприємницької діяльності вказаних товариств, крім того, станом на час проведення податкової перевірки та прийняття оскаржуваного рішення у розпорядженні відповідача була відсутньою інформація про ліквідацію (припинення) таких товариств, суд і дійшов висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача, щодо наявності ознак безповоротної фінансової допомоги в господарських операціях позивача з ТОВ "Самтінг" та ТОВ "Крам-Авто".

Щодо висновків відповідача, що станом на 01.01.2010 та 30.09.2011 згідно даних бухгалтерського обліку по кредиту рахунку 621 "Короткострокові векселі, видані в національній валюті" по виданих векселях, строк позовної давності за вимогами яких минув, рахується заборгованість в сумі 2 798 418,00 грн. та в сумі 6436794,28 грн. (ч. 2 пп. 3.1.1., ч. 2 пп. 3.1.2 п. 3.1 розділу 3 Акту перевірки) суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) валовий доход включає доходи у вигляді сум, безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Статтею 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Зі змісту статей 11, 16 Уніфікованого закону випливає, що будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів.

Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя за пред'явленням, спливає по закінченні трьох років від граничної дати пред'явлення векселя до платежу (1 рік від дати його складання).

Проте з матеріалів справи вбачається, що датою настання строку платежу по зазначеним векселям є "за пред'явленням".

Відповідно до статей 1 та 75 Уніфікованого закону прості та переказні векселі мають містити необхідні реквізити, які необхідні для визначення чинності векселя. Статті 2 та 76 Уніфікованого закону передбачають, як виключення, можливість відсутності певних обов'язкових реквізитів, проте тлумачення такої відсутності чітко визначені даними статтями.

З системного аналізу викладеного вбачається, що у разі несплати у визначений строк зобов'язань за векселем, або пропуском строку його пред'явлення не тягне за собою нечинності (недійсності) векселя в подальшому.

Стаття 53 Уніфікованого закону передбачає, що після закінчення строків, встановлених, зокрема, для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або и визначений строк від пред'явлення, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Фактично в сукупності, вказані вище норми не позбавляють права держателя векселя пред'явити вексель до сплати і після закінчення річного строку, передбаченого статтею 34 Уніфікованого закону і відповідно надають право, в разі несплати акцептантом зобов'язань по векселю, звернути регрес до останнього в трирічний строк, передбачений ст. 70 Уніфікованого закону з моменту отримання відмови по сплаті заборгованості по векселю після його пред'явлення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідно до статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні, враховуючи, що векселі визначені в Акті перевірки держателями векселів до оплати ТОВ "Енергетична група" не пред'являлись, то відповідно і кредиторська заборгованість по вказаним в Акті перевірки векселям не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку позивача обґрунтовується нікчемністю господарських договорів з ПП "Югтрансагро", ПП "Ріст", ТОВ "Андора", ФОП ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП "Югтрансагро"укладено договори купівлі-продажу №П/28-09-10/264 від 28.09.2010, №П/22-09-10/258 від 22.09.2010, №П/28-09-10/246 від 22.09.2010, №П/13-09-10/246 від 13.09.2010, №П/10-09-10/241 від 10.09.2010.

На виконання умов договору ПП "Югтрансагро" надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних, рахунки-фактури, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Ріст" укладено договори купівлі-продажу №П/10-09-10/234 від 10.09.2010, №П/08-10-10/285 від 08.10.2010, №П/07-09-10/217 від 07.09.2010, №П/06-09-10/209 від 06.09.2010, №Я/17-09-10/253/1 від 17.09.2010, №П/13-10-10/292/1 від 13.09.2010, №Я/16-08-10/147 від 16.08.2010, №Я/20-08-10/174/1 від 20.08.2010, №Я/17-08-10/167/1 від 17.08.2010, №Я/20-08-10/174 від 20.08.2010, №П/01-10-10/271 від 01.10.2010, №П/15-10-10/299 від 15.09.2010, №П/10-09-10/238 від 10.09.2010, №П/18-08-10/171 від 18.08.2010.

На виконання умов договору ПП "Ріст" надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Андор" укладено договори купівлі-продажу №ЄГ/Я/29-07/10-81 від 29.07.2010, №ЄГ/Я/20-07/10-96 від 05.08.2010, №ЄГ/Я/25-08/10-182 від 25.08.2010, №ЄГ/Я/27-08/10-196 від 27.08.2010.

На виконання умов договору ТОВ "Андор" надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу №П-01-10/271 від 01.10.2010, №П-06-10/274/1 від 06.10.2010, №П-11-10-10/292 від 11.10.2010, №П-15-10-10/301 від 15.10.2010, №П-18-10-10/304 від 18.10.2010.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних.

Як встановлено судом, видаткові та податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується правильність оформлення зазначених накладних.

Отже сплата позивачем коштів за отриманий товар підтверджується відповідними банківськими виписками, та належним чином оформленими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, як вбачається з акту перевірки, в ході проведення оперативно-розшукових заходів співробітниками ГВ ПМ ДПІ у м. Херсоні встановлено, що в 2010 році ОСОБА_3 створив на території м. Херсон злочинну групу з метою отримання доходу від зайнятості фіктивним підприємництвом.

На підставі викладеного СВ ПМ ДПА у Херсонський області порушено кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва при створенні ПП "Югтрансагро", передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінальних справ відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України та за фактом фіктивного підприємництва при створенні ПП "Югтрансагро", передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки факти вчинення злочинів, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням (вироком) суду.

Доказів існування вироків у кримінальних справах, які відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України були би обов'язковими для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Також, суд зазначає, що не є належним доказом у справі постанова Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2012, якою скасовано постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 12.04.2012 про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Енергетична група" за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначена постанова не набрала законної сили.

Крім того, як вбачається з акту перевірки Західно-Донбаська ОДПІ направила відповідачу листом акт від 20.05.2011 №293/23/3-34671871 про результати проведення документальної позапланової перевірки ПП "Ріст"з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 по взаємовідносинах з ПП "Ніко-Ойл", в ході якої встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207 , п.1 ст.215, Б. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 215 , ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Ріст" у періоді з 01.01.2009 по 31.12.2010 з постачальником товару ПП "Ніко-Ойл".

Крім того, з акту перевірки вбачається, що основним постачальником ТОВ "Андор" за липень-серпень 2010 року був: ТОВ "Вагрос". Від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва надійшла довідка від 22.02.2011 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Вагрос" з питань формування податкового кредиту за рахунок платників податків ТОВ "Е-Восток Україна", ТОВ "Елфра Дисплей", ПП "Мавко-АВ", ТОВ "АНДОР", ТОВ "Юпіт", ТОВ "ВЛК-Експорт", ПП "ТАС Агротранс".

Також, з акту перевірки вбачається, що на адресу відповідача надійшов Акт Новомосковської ОДПІ № 157/173/НОМЕР_1 від 11.05.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП "Стилет-Юг"(код 37048886) за жовтень 2010 року, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207 , п.1 ст.215, п.1 ст. 216, .7.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що Зумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.10.2010 по 30.10.2010 з постачальником товару ПП "Стилет-Юг" та покупцями у періоді з 01.10.2010 по 30.10.2010.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що правочини, здійснені ТОВ "Андор", ПП "Ріст", ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями, зокрема позивачем, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та згідно ч.1 ст. 202 ЦК України суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Суд зазначає, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ПП "Ріст"з ПП "Ніко-Ойл" та ТОВ "Андор" з ТОВ "Вагрос", ФОП ОСОБА_1 з ПП "Стилет-Юг" не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавались. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат та підтвердження їх наявності відповідними платіжними документами. Не включаються до складу валових витрат витрати у разі повної відсутності розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для не включення витрат до складу валових Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначено.

Зазначена думка відповідає правовій позиції висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27 травня 2010 року у справі №К-11873/08.

Враховуючи, що позивачем в судовому засіданні надано докази реального виконання спірних договорів, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування наявності встановлених Актом перевірки порушень позивачем податкового законодавства, на підставі чого податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000212350, №0000222350 підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Втизнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000222350, №000021235028.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 31.08.2012.