Постанова № 26019244, 20.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року № 2а-8852/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангели Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, за участі прокуратури Печерського району м. Києва про визнання дії протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення №0005052208 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ангели Техно" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005052208 від 20.06.012.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, оскільки формування податкового кредиту підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ, у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Представник прокуратури Печерського раойну м. києва в судоуому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ангели Техно»з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Акта БК», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК»за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатом якої складено акт від 07.06.2012 №347/22-08/32708580 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст 198, ст.. 185 Податкового кодексу України, в результатом чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 635 703 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 №0005052208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 318 181,0 грн. (за основним платежем 1 635 703, за штрафними (фінансовими) санкціями 682 478,0 грн.).

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Ангели Техно" обґрунтовується відповідачем нікчемністю господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Акта БК», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК».

Щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Центр Нанотехнологій» судом встановлено, що первинні документи бухгалтерського обліку, що засвідчують взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом було вилучено слідчим прокуратури м. Києва згідно протоколу обшуку та виїмки від 08.05.2012.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «ТД «Нанотек» укладено договори №3008 від 30.08.2010, №0508 від 05.08.2010, №0308 від 03.08.2010, №0408 від 04.08.2010, №0208 від 02.08.2010, №131-2М/10 від 21.07.2010, №0807 від 08.07.2010, №0707 від 07.07.2010, №0607 від 06.07.2010, №0507 від 05.07.2010, №0207 від 02.07.2010, №0107 від 01.07.2010, №1106 від 11.06.2010, №1006 від 10.06.2010, №0906 від 09.06.2010, №0806 від 08.06.2010, №0706 від 07.06.2010, №0406 від 04.06.2010, №0306 від 03.06.2010, №21-2/0510М від 27.05.2010, №2405 від 24.05.2010, №2105 від 21.05.2010, №2005 від 20.05.2010, №1905 від 19.05.2010, №1805 від 18.05.2010, №1705 від 17.05.2010, №1405 від 14.05.2010, №1305 від 13.05.2010, №1205 від 12.05.2010, №1105 від 11.05.2010, №0705 від 07.05.2010, №0605 від 06.06.2010, №0505 від 05.05.2010, №0904 від 09.04.2010, №0704 від 07.04.2010, №0604 від 06.04.2010, №0504 від 05.04.2010, №0204 від 02.04.2010, №0104 від 01.04.2010, №0502 від 05.02.2010, №0402 від 04.02.2010, №0302 від 03.02.2010, №2801 від 28.01.2010, №2001 від 20.01.2010, №1201 від 12.01.2010, №1101 від 11.01.2010, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи вказані договори підписані від імені ТОВ «ТД «Нанотек»ОСОБА_1.

Під час перевірки встановлено, що на виконання умов вказаних договорів ТОВ «ТД «Нанотек»надано позивачу видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Акта БК» укладено договори про надання інформаційно-консультаційних послуг №01-06-2010 від 01.06.2010, №01/07 від 01.07.2010, копії яких долучено до матеріалів справи.

Під час перевірки встановлено, що на виконання умов вказаних договорів ТОВ «Акта БК» надано позивачу податкові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Пелопс» укладено №10/2 від 01.02.2011, копія якого долучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору ТОВ «Пелопс» виписано позивачу видаткові та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Постач МК»укладено договори №04/07 від 03.07.2009, №05/08 від 05.08.2009, №01/10 від 01.10.2009, №01/03/10 від 01.03.2010, №01/02/10 від 01.02.2010, №04/01/10 від 04.01.2010, №01/12 від 01.12.2009, №02/11 від 02.11.2009, копії яких долучено до матеріалів справи.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Постач МК»надано позивачу акти приймання-передачі виконаних робіт з розповсюдження рекламної продукції та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Акта БК», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК».

Згідн Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

о з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається що накладні видані ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК», в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте, відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Як визначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Як вюачається з акту перевірки СВ ПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області проведено допит свідка ОСОБА_2, засновника ТОВ «Постач МК», який повідомив, що вказане товариство він особисто ніколи не реєстрував, доручення на реєстрацію товариства не надавав, печатку не отримував, фінансово-господарських взаємовідносин з будь-якими підприємствами не мав, угод чи договорів не укладав та не підписував, хто займався організацією господарської діяльності ТОВ «Постач МК»йому невідомо.

Крім того, з акту перевірки вбчається, що СВ ПМ ДПА у Київській області 24.11.2011 проведено додатковий допит свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, засновників ТОВ «Пелопс», які повідомили, що зареєстрували вказане товариство за грошову винагороду. Реєструючи підприємство вони не мали на меті займатися фінансово-господарською діяльністю в якості засновників підприємства. На посаду керівника ТОВ «Пелопс»громадянина ОСОБА_5 вони не назначали, грошових та матеріальних цінностей до статутного фонду не вносили, поточні рахунки в банках не відкривали, податкову звітність не подавали .

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що при створенні ТОВ «Пелопс»та ТОВ «Постач МК»було відсутнє дійсне волевиявлення на створення зазначеного підприємства, а отже діяльність такого підприємства є фіктивною.

Також, відповідачем встановлено, що кількісний склад працівників ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Акта БК», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК», становить одну особу, до податкової звітності вказані товариства не мають основних засобів, не декларують амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкового органу не подавали.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів виконання спірних договорів укладених з ТОВ «Пелопс», ТОВ «Постач МК».

Крім того, судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.06.2011 по справі №1-678/2011 ОСОБА_6 (засновник ТОВ «Центр Нанотехнологій») визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27. ч. 1 ст. 205 КК України. Зокрема під час судового слідства по справі встановлено, що при створенні ТОВ «Центр Нанотехнологій»була відсутня дійсна воля та волевиявлення сторін на створення цього підприємства. Отже статут про створення і діяльність вказаного підприємства є фіктивним право чином, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому такий правочин має бути визнано судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234, 236 ЦК України.

Також, судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2010 по справі №1-812/2010 ОСОБА_1 (засновник ТОВ «ТД «Нанотек»), засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України. Зокрема, під час судового слідства по вказаній справі встановлено, що при створенні ТОВ «ТД «Нанотек»була відсутня дійсна воля та волевиявлення сторін на створення цього підприємства. Отже статут про створення і діяльність вказаного підприємства є фіктивним право чином, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому такий правочин має бути визнано судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234, 236 ЦК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2011 по справі №1-775/11 ОСОБА_7 (засновника ТОВ «Акта БК») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Зокрема, судом встановлено, що при створенні ТОВ «Акта БК»була відсутня дійсна воля та волевиявлення сторін на створення цього підприємства. Отже статут про створення і діяльність вказаного підприємства є фіктивним право чином, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому такий правочин має бути визнано судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234, 236 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, встановлені судами у вищевказаних вироках обставини, що при створенні ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Акта БК» була відсутня дійсна воля та волевиявлення сторін на створення таких підприємства, не потребує повторного доказування.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені спірні договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, ст.. 185 Податкового кодексу України, в результатом чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 635 703 грн., є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0005052208 від 20.06.2012 є правомірним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачі, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність податкового повідомлення-рішення від №0005052208 від 20.06.2012.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень -рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 31.08.2012.