Постанова № 26019166, 11.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 вересня 2012 р. № 2-а- 9623/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,

за участю представників позивача Сеника С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМХОЛДІНГ" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 0002212302.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі просив суд позовні вимоги задовольнити пославшись на те, що відносини з ПП «Баварія Ф»мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, висновки податкової інспекції про нікчемність правочинів прийняття із перевищенням повноважень.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, копія якого наявна у матеріалах справи. Враховуючи приписи ст..ст.35,128 КАС України суд вважає відповідача належно повідомленим про розгляд справи та вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини

Судовим розглядом встановлено, що у період з 24.02.2012 року по 27.02.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Баварія-Ф»за період 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.03.2012 року № 365/2330/36034652, яким встановлено порушення ст.ст.198, 200 ПК України, що призвело до заниження у серпні 2011 грошового зобов'язання з ПДВ на 10 тис.грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 20.03.2012 року № 0000242330, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12500 грн., в т.ч. основний платіж 10 тис. грн.., штрафні санкції 2500 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.12) вбачається, що висновок про порушення позивачем приписів податкового законодавства в частині формування податкового кредиту зроблений на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Баварія Ф»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року № 2070/23-306/31635757, яким встановлено відсутність контрагента за юридичною адресою, згідно висновку ВОВПЗ від 17.10.2011 року № 2 встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності вказаним підприємством.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, визначено, що самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Матеріалами справи підтверджено, що одним з основних видів діяльності позивача є оптово-роздрібна торгівля виробничими товарами. З метою здійснення власної господарської діяльності позивачем по справі розроблено та розміщено в мережі Інтернет власний сайт www.gazstroy.net (а.с.20-25)

01.08.2011 року між позивачем та ПП «Баварія Ф»укладено договір № 0108 щодо надання послуг по розміщенню рекламного банеру Інтернет - магазину позивача у пошуковій системі Google (а.с.27-28), вартість договору складає 60 тис. грн.., в т.ч. ПДВ 10 тис.грн. Оплата за вказаним договором здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 441 від 05.09.2011 року (а.с.31). На виконання умов договору позивачеві видані податкова накладна від 31.08.2011 року № 437 на підставі якої підприємством до складу податкового кредиту віднесено 10 тис. грн.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Проте суд зауважує, що відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів (послуг) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із дослідженого в судовому засіданні копії договору вбачається, що виконавець зобов'язаний надати послугу з відповідною якістю -100 відсотків показів добового часу у пошуковій системі Google , кількість показів складає від 30 до 50 календарних днів, залежно від кількості відвідувань сайту. Послуги вважається наданими після підписання акту приймання-передачі послуг (п.3.3, 4.1.1 Договору)

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Баварія Ф»надано акт приймання виконаних робіт № ОУ-3108-3 від 31.08.2011 року.

Згідно з ч.1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що послуга по розміщенню рекламного банера полягала у тому, що після введення запиту, у рушії пошуку за одним із ключових слів, відомості про позивача відображалися у першій десятці відповідей на запит.

Проте суд зауважує, що банер в інтернет-рекламі є статичний або анімований графічний блок, який пов'язаний через гіперпосилання із сайтом рекламодавця або сторінку з додатковою інформацією, тобто суть реклами полягає в розміщенні на сайтах банера, з посиланням на свій сайт. Банер являє собою зображення, напис, малюнок рекламного характеру, який має з'являтись поруч із результатами пошуку, чим привертається увага аудиторії, яка вже зацікавлена в тому, що пропонує рекламодавець

Із долученого до матеріалів справи акту не вбачається, який саме вид банеру розроблено та розміщено контрагентом позивача у мережі Інтернет, відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послугу, акт не містить відомостей, що дозволяють встановити зв'язок витрат на послугу з господарською діяльністю підприємства. Позивачем в судове засідання не надано доказів наявності такого банеру та його розміщення в пошуковій системі Google як то фотокопії зі сторінок сайтів з текстовою та графічною інформацією про підприємство, статистика відвідування цього сайту.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що, хоча представлені позивачем первинні бухгалтерські документи формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, однак вони не підтверджують реального характеру господарських операцій ПП «Баварія Ф», тому не є безумовною підставою для включення витрат за цими операціями до податкового кредиту.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин та відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 160-, 186 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМХОЛДІНГ" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 14.09.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.