Постанова № 26018993, 11.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" вересня 2012 р. № 2а- 5690/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Мартинчук С.М.,

за участі представників позивача -Кравченко С.В, Вовк Ю.В. (довіреності від 01.08.12р. та від 10.07.2012р.);

представника відповідача - Подобайло І.В. (довіреність №6301/10/10-006 від 03.07.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний дім " Ельбор" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове - рішення від 11.04.2012 року № 0003232302.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що висновки , зроблені відповідачем під час перевірки , не відповідають дійсності та прийняті без врахування всіх обставин, що підтверджується наявністю первинних документів. Також позивач зазначив, що висновки перевірки зроблені лише на підставі висновків перевірки його контрагента - ТОВ "Промспец-консалтинг". Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав заперечення, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки під час перевірки встановлено відсутність реального вчинення господарської операції у травні - вересні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец-консалтинг".

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача , встановив наступне

Судом встановлено, що позивач, ТОВ " Торгівельний дім " Ельбор", пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №078764 (а.с. 74 т. І) та перебуває обліку, як платник податків, перебуває в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 21.02.2007 року за № 1479. Позивач є платником податку па додану вартість відповідно до свідоцтва від 30.03.2007 р. НБ № 021789.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, ДПІ у Київському районі м. Харкова 12.03.2012 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Торгівельний дім " Ельбор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец-консалтинг" за період з 01.05.2011р. по 30.09.2011 року.

Результати позапланової документальної виїзної перевірки позивача оформлені актом № 805/235-34861186 від 12.03.2012 року, висновками якого встановлено наступні порушення ТОВ " Торгівельний дім " Ельбор" : порушення п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), що на думку перевіряючих призвело до заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету у сумі 323307,37 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 805/235-34861186 від 12.03.2012 року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 11.04.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003232302, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 434070 гривень , з яких за основним платежем на суму - 323307 грн. та за штрафними санкціями на суму 110763 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 805/235-34861186 від 12.03.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ТОВ "Промспец-консалтинг" .

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2010 р. між позивачем, ТОВ " Торгівельний дім " Ельбор"(в якості Покупця) та ТОВ"Промспец-консалтинг"(в якості Продавця) укладено договір поставки №151010, предметом якого є передача у власність товарно- матеріальних цінностей, кількість, найменування , ціна яких визначається у рахунках - фактурах (а.с. 79-80 т.І).

На підтвердження реальності господарської операції по договору від 15.10.2010 р. позивачем до суду надано наступні документи : податкова накладна № 48 від 04.05.2011 року , податкова накладна № 156 від 10.05.2011 року, податкова накладна № 268 від 13.05.2011 року, податкова накладна № 348 від 19.05.2011 року, податкова накладна № 423 від 24.05.2011 року, податкова накладна №481 від 27.05.2011 року, податкова накладна № 494 від 30.05.2011 року, податкова накладна № 20 від 01.06.2011 року, податкова накладна № 100 від 03.06.2011 року, податкова накладна № 126 від 06.06.2011 року, податкова накладна № 197 від 08.06.2011 року, податкова накладна № 341 від 17.06.2011 року, податкова накладна №378 від 22.06.2011 року, податкова накладна № 10 від 01.07.2011 року, податкова накладна № 92 від 04.07.2011 року, податкова накладна № 306 від 06.07.2011 року, податкова накладна № 485 від 08.07.2011 року, податкова накладна № 559 від 11.07.2011 року, податкова накладна № 604 від 14.07.2011 року, податкова накладна № 694 від 20.07.2011 року, податкова накладна № 731 від 25.07.2011 року, податкова накладна № 16 від 01.08.2011 року, податкова накладна № 79 від 02.08.2011 року, податкова накладна № 102 від 03.08.2011 року, податкова накладна № 115 від 04.08.2011 року, податкова накладна № 165 від 09.08.2011 року, податкова накладна № 218 від 15.08.2011 року, податкова накладна № 3010 від 23.08.2011 року, податкова накладна № 34 від 01.09.2011 року, податкова накладна № 90 від 02.09.2011 року, податкова накладна № 145 від 06.09.2011 року, податкова накладна № 226 від 12.09.2011 року, податкова накладна № 273 від 14.09.2011 року, податкова накладна № 328 від 20.09.2011 року, накладна від 04.05.2011 року , накладна від 10.05.2011 року, накладна від 13.05.2011 року, накладна від 19.05.2011 року, накладна від 24.05.2011 року, накладна від 27.05.2011 року, накладна від 30.05.2011 року, накладна від 01.06.2011 року, накладна від 03.06.2011 року, накладна від 06.06.2011 року, накладна від 08.06.2011 року, накладна від 17.06.2011 року, накладна від 22.06.2011 року, накладна від 01.07.2011 року, накладна від 04.07.2011 року, накладна від 06.07.2011 року, накладна від 08.07.2011 року, накладна від 11.07.2011 року, накладна від 14.07.2011 року, накладна від 20.07.2011 року, накладна від 25.07.2011 року, накладна від 01.08.2011 року, накладна від 02.08.2011 року, накладна від 03.08.2011 року, накладна від 04.08.2011 року, накладна від 09.08.2011 року, накладна від 15.08.2011 року, накладна від 23.08.2011 року, накладна від 01.09.2011 року, накладна від 02.09.2011 року, накладна від 06.09.2011 року, накладна від 12.09.2011 року, накладна від 14.09.2011 року, накладна від 20.09.2011 року .

Вимоги до складання первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.061995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім того, суд враховує, що вимоги до складання податкових накладних визначені також п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 1.2 Договору №151010 кількість, найменування, ціна та інші індивідуальні особливості товару відображуються у рахунках - фактурах. До матеріалів справи надано рахунки , які відображають найменування, кількість, ціну товару та які містяться в матеріалах справи.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні , які містяться в матеріалах справи та додані до кожної накладної та рахунку.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Промспец-консалтинг" проводились у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями , які містяться в матеріалах справи .

До матеріалів справи позивачем надано договір оренди приміщень №2/03 А від 01.03.2011р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , акт про передачу в оренду приміщень та доповнення до договору №2/03 А (а.с. 86-92 т.І), якими підтверджено зберігання товару.

Щодо якості товару позивачем зазначено, що товар, отриманий від ТОВ "Промспец-консалтинг" не підлягає обов"язковій сертифікації, оскільки зазначені товари відсутні у переліку продукції, що підлягає обов"язковій сертифікації в Україні.

Позивачем у судовому засіданні надано договори та накладні , згідно яких підтверджується, що товар , отриманий позивачем від ТОВ "Промспец-консалтинг", реалізовано іншим підприємствам, т.ч. позивачем підтверджено подальшу реалізацію товару.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд не приймає до уваги посилань відповідача про те, що позивачем не підтверджено під час перевірки реальність господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец -Консалтинг", оскільки всі документи, які витребовувались контролюючим органом з питань його взаємовідносин з ТОВ "Промспец -Консалтинг" були надані позивачем до перевірки. Тобто під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення увідповідача були в наявності всі документи, які підтверджували факт здійснення господарської операції.

З приводу викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності договору №151010 ,суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Дослідивши усі надані позивачем первинні документи , суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено факту нікчемності спірного правочину, а судом в ході судового розгляду підстав для визнання зазначеного правочину не виявлено.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ТОВ "Промспец -Консалтинг" не знаходився за місцезнаходженням під час укладення договору або виписування накладних, також не надано доказів відсутності Свідоцтва платника ПДВ у контрагента позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Оскільки відповідач правомірність своїх дій щодо винесення спірно податкового повідомлення-рішення належним чином не довів, висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами , суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний дім " Ельбор" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове - рішення від 11.04.2012 року № 0003232302.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний дім " Ельбор" (адреса:м. Харків, вул. Саперна,34 , кв. 50; код ЄДРПОУ 34861186 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень ).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.