Постанова № 26018986, 12.09.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р. cправа № 2a-1870/6801/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Швед В.С.

представників позивача - Гордієнко Р.П., Міненко Г.В.

представника відповідача - Семяхіної Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Сумської митниці державної митної служби України, головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці державної митної служби України, головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці про визначення митної вартості товарів від 23.05.2012р.: №805130000/2012/000681/1, №805130000/2012/000683/1 та №805130000/2012/000682/1, та стягнення з Сумської митниці надмірно сплачених податків та зборів у загальному розмірі 122410,31грн. Свої вимоги мотивує тим, що не застосування відповідачем першого методу визначення митної вартості на імпортований товар у зв'язку з тим що нібито використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально; другого та третього - тому, що відсутня інформація про митну вартість операцій за ціною договору, що до ідентичних чи подібних товарі, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів; четвертого та п'ятого - тому, що відсутня інформація для використання цих методів, є безпідставним та таким, що суперечить вимогам Митного кодексу України та відповідним постановам Кабінету Міністрів України, оскільки позивачем були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, передбачені діючим законодавством України, у тому числі п.7 ПКМУ №1766 від 20.12.2006 р. Сумська митниця державної митної служби України, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що декларант, всупереч вимогам статті 267 Митного кодексу України при заявленні митної вартості товару використані відомості не підтвердив документально, що робить неможливим застосування першого методу визначення митної вартості товару. Другий та третій методи неможливо застосувати тому, що відсутня інформація про митну вартість операцій за ціною договору, що до ідентичних чи подібних товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів. Четвертий та п'ятий методи не застосовувалися оскільки відсутня інформація для використання цих методів. Тому після проведення з декларантом процедури консультацій митницею був застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Представники позивача: Гордієнко Р.П. та Міненко Г.В., позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача - Семяхіна Р.Ю., позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.27-38).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Інвентум Україна»28.03.2012року укладено зовнішньоекономічний контракт №2803/2 з польською фірмою «ТHERMAL CERAMICS РОLSКА SP.ZO.O.», предметом якого є купівля вогнетривкого матеріалу -теплоізоляційної сухої суміші Firelite 2300 VLI в кількості 55650кг за ціною 0,77 Евро/кг на суму 42850,50 Евро (а.с.54-56). 02.05.2012року вказані суб»єкти зовнішньоекономічної діяльності уклали додаткову угоду до зазначеного контракту (а.с.57). На виконання умов контракту фірма «ТHERMAL CERAMICS РОLSКА SP.ZO.O.»відвантажила на адресу ТОВ «Інвентум Україна»теплоізоляційну суху суміш Firelite 2300 VLI трьома партіями в кількості: 17000кг, 19325кг та 19325кг відповідно. 21.05.2012 року декларант позивача надав Сумській митниці три декларації митної вартості № 805130000/2012/005633, 805130000/2012/005635, 805130000/2012/005636 та три вантажно-митні декларації за цими ж номерами. Згідно вказаних декларацій товариством «Інвентум Україна»була заявлена митна вартість теплоізоляційної сухої суміші Firelite 2300 VLI за ціною 0,77 Евро за кг в загальній кількості 55650кг (17000+19325+19325) на суму 481364,57грн. (148321,75+166521,41+166521,41) (а.с.43-45, 58-60, 66-68). Митну вартість зазначеного товару позивач визначив виходячи з ціни контракту, тобто за першим (основним) методом, встановленим статтею 266 Митного кодексу України. Для підтвердження митної вартості товару ТОВ «Інвентум Україна»надало митному органу документи, передбачені пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, (далі - Порядок декларування митної вартості), а саме: контракт №2803/2 від 28.03.2012р., додаткову угоду №1 від 02.05.2012р., рахунки-фактури, сертифікати якості, сертифікати тестування, товарно-транспортні накладні, ВМД країни відправлення (а.с.46-74). Відповідач витребував у декларанта такі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; ліцензійний чи авторський договір; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товарів; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару. На виконання вимоги митного органу декларант 23.05.2012р. надав свідоцтво офіційного дилера і комерційну пропозицію, а також повідомив Сумську митницю про неможливість надання інших документів.

Оскільки позивач не надав всіх зазначених документів, то Сумська митниця 23.05.2012р. прийняла оскаржувані рішення №805130000/2012/000681/1, №805130000/2012/000683/1 та №805130000/2012/000682/1 про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, якими збільшила вартість імпортованого товару з 0,77 Евро до 1,6799 Евро за один кілограм (а.с.14-18).

Суд вважає, що вказані рішення Сумської митниці є не обґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Так, за приписами ст.265 Митного кодексу України (діючого на момент виникнення правовідносин) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.266 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008року №339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості. Зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК вбачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Таку ж позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах від 29.05.2012р. у справі №21-91а12, від 05.06.2012р. у справі №21-142а12, від 03.07.2012р. у справі №21-197а12. Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Як зазначено відповідачем у оскаржуваних рішеннях перший метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально; другий та третій - тому, що відсутня інформація про митну вартість операцій за ціною договору, що до ідентичних чи подібних товарі, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів; четвертий та п'ятий - тому, що відсутня інформація для використання цих методів.

Тобто, Сумська митниця, у своїх рішеннях не вказала які саме використані декларантом відомості не є об'єктивними та які саме відомості не достатньо підтверджені документально.

Більш того, в рішеннях митного органу не зазначено чому є недостатніми для застосування першого методу ті документи, які надані декларантом позивача у тому числі і ті документи, що були надані на вимогу митниці. Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що підставою не застосування першого методу був той факт, що ТОВ «Інвентум Україна»заявлено лише сплачену за зовнішньоекономічним договором вартість товару - 0,77 євро відповідну кількість кг товару та вартість перевезення від Казапульстерленго, Італія до Глівіце, Польща - 1500 євро. При цьому, декларантом не включено до митної вартості товару вартість перевезення від Глівіце, Польща до місця ввезення на митну територію України, а також витрати, понесені на завантаження товару для його транспортування. Проте, вказані твердження є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до ч.2 ст.267 Митного кодексу України (чинного на момент митного оформлення товару) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а також на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Із декларацій митної вартості та доданих до неї документів вбачається, що декларантом включено до митної вартості товару вартість перевезення від Глівіце, Польща до місця ввезення на митну територію України (пп.Шегині) і становить 10800грн. за кожну партію товару. Що стосується документального підтвердження вказаної суми, то суд зазначає наступне. Пунктом 8 Порядку декларування митної вартості для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Як стверджує позивач, усі необхідні документи, що підтверджують транспортні витрати по транспортуванню товару з території Польщі до місця ввезення на митну територію України (контракт на перевезення товару, акти виконаних робіт, заявки на транспорт, оплата наданих послуг і т. ін.), були надані митниці під час декларування митної вартості товару.

В підтвердження своїх пояснень позивач надав суду договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП ОСОБА_4 від 17.04.2012р. (а.с.128-129), договір-заявку від 14.05.2012р. (а.с.124), довідку до договору (а.с.125), акти виконаних робіт та рахунки на оплату (а.с.130-136).

Сумська митниця, як суб»єкт владних повноважень не спростувала вищевказаних пояснень та документальних доказів. Відповідач також заявляє, що на момент митного оформлення оцінюваних товарів, декларант позивача зобов'язаний був довести відсутність впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, чого декларантом в порушення вимог статті 267 Митного кодексу України не було здійснено. Суд не погоджується з таким висновком Сумської митниці з огляду на таке. Відповідно до п.4 ч.3 ст.267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товару за ціною угоди застосовується у випадку, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством. Встановленим є факт дилерських відносин між продавцем - польською фірмою та покупцем -позивачем у справі, що свідчить про пов'язаність цих осіб у розумінні статті 267 Митного кодексу України. Як зазначив позивач в судовому засіданні, митний орган не повідомляв його про підстави впливу дилерських відносин на ціну оцінюваних товарів, і не надавав йому можливості для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну. Відповідач ні в своїх рішеннях про визначення митної вартості товарів, ні в деклараціях митної вартості не зазначив підстав впливу дилерських відносин на ціну оцінюваних товарів, і не надавав позивачу можливості для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну. Отже, Сумська митниця в порушення вимог ст.267 Митного кодексу України не надала суду жодного доказу наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, не повідомила декларанта про наявність підстав вважати, що дилерські відносини вплинули на ціну товарів, і не надала декларанту позивача можливості для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. В той же час, позивачем надано суду відповідну довідку від 23.05.2012р. продавця товару про те, що ціна товару відвантаженого позивачу, відповідає європейським цінам (а.с.160). Тобто, дилерські відносини з позивачем не вплинули на ціну товару. На думку суду, визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом проведено з порушенням вимог ст. 273 Митного кодексу України.

Відповідно до ст.273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Згідно пункту 9.2 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби України від 31 січня 2007 року № 74, для використання положень статті 273 при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 267 - 272, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 273. За приписами пункту 10.8 вказаних рекомендацій операційна вартість ідентичних або подібних товарів може бути «гнучко застосована», аби дозволити митниці використати вартість операції ввізних товарів того самого «класу або виду»та/або виготовлених в різних країнах походження. Так, позивачем імпортувався вогнетривкий матеріал -теплоізоляційна суха суміш Firelite 2300 VLI, що відноситься до класу вогнетривких бетонів, теплоізоляційних. Сумська митниця, застосовуючи резервний метод, застосувала до вказаного товару ціну готової до застосування вогнетривкої вологої суміші «Мартель Віакії», яка не відноситься взагалі до класу бетонів вогнетривких у вигляді сухих сумішей. Вказана волога суміш застосовується для кладки теплоізоляційної вогнетривкої цегли. Тобто, відповідач, визначаючи митну вартість за резервним методом, порушив положення ст.273 Митного кодексу України в тій частині, що визначена таким методом ціна товару повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сумська митниця, як суб"єкт владних повноважень, не довела правомірності рішень про визначення митної вартості товарів.

Враховуючи, що товариством «Інвентум Україна» в ході митного оформлення вищевказаних товарів було надмірно сплачено податків та зборів на суму 122410,31грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1850 від 21.05.2012р. та №1868 від 23.05.2012р., то вказана сума повинна бути стягнена на користь позивача.

При цьому суд зазначає, що сума надмірно сплачено податків та зборів повинна стягуватися на користь позивача з Державного бюджету, оскільки вказані кошти були перераховані саме до Державного бюджету.

Тому в задоволенні позову про стягнення коштів з Сумської митниці необхідно відмовити.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про визначення митної вартості товарів від 23.05.2012р.: №805130000/2012/000681/1, №805130000/2012/000683/1, №805130000/2012/000682/1, та стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" суму надмірно сплачених податків та зборів у загальному розмірі 122410,31грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Сумської митниці державної митної служби України, головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про визначення митної вартості товарів від 23.05.2012р.: №805130000/2012/000681/1, №805130000/2012/000683/1 та №805130000/2012/000682/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" (м.Суми, вул.Машинобудівників, буд.1, ідентифікаційний код 36437713) суму надмірно сплачених податків та зборів у загальному розмірі 122410,31грн. (сто двадцять дві тисячі чотириста десять грн. 31коп.).

Стягнути судові витрати в розмірі 1257,17грн. (одна тисяча двісті п"ятьдесят сім грн. 17коп.) з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" (м. Суми, вул. Машинобудівників, буд.1, ідентифікаційний код 36437713) шляхом їх безспірного списання із рахунку Сумської митниці державної митної служби України (40020, м.Суми, вул.Воровського, 24, ідентифікаційний код 22978031).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови складений 14 вересня 2012року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар