Постанова № 26018407, 06.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5013/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Іванович К.В.

за участю сторін:

представників позивача: Воронкін А.І., Кирилова Л.І.,

представника відповідача: Цуцков І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Укрпідшипник-Схід» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ПДВ №0000061530 від 20.06.2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

27 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідшипник-Схід» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ПДВ №0000061530 від 20.06.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Укрпідшипник-Схід» 20.06.2012 року отримано податкове повідомлення - рішення Алчевської ОДПІ №0000061530 від 20.06.2012 року, яке складено на підставі акту Алчевської ОДПІ №499/153/32648238 від 07.06.2012 року з донарахуванням сум податку на додану вартість всього у розмірі 31 215,00 грн., в тому числі основного платежу 31 214,00 грн.

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням діючого податкового законодавства України та ґрунтується на акті перевірки, висновки якого суперечать законодавству з питань оподаткування.

Висновки ату перевірки від 07.06.2012 року здійсненні відповідачем без дослідження первинних документів, які використовувались позивачем в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів у перевіреному періоді. Цей факт підтверджується тим, що в акті перевірку у п. 2.9 викладений перелік документів та інформації, використаний при проведені перевірки. З цього переліку вбачається, що висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються на аналізі даних системних баз даних органів ДПС. Позивач зазначає, що на момент здійснення перевірки ним було надано всі документи, які є об'єктом перевірки.

Здійснені взаємовідносини між ТОВ «Укрпідшипник-Схід» та ТОВ «Діомант ЛТД» відбувалися на підставі укладеного договору №20/06-11 від 20.05.2011 року зі специфікаціями до нього №1 від 20.05.2011 року, №2 від 20.05.2011 року, які надані в належній формі до Алчевської ОДПІ. Виконання договору підтверджене первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладним, податковими накладним.

Основним видом діяльності ТОВ «Укрпідшипник-Схід» є виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач та приладів. З метою одержання прибутку позивачем було укладено договір №20/06-11 від 20.05.2011 року, за яким було здійснено придбання підшипників, які в подальшому були продані ДП «Орджанікідзевугілля», про що свідчать надані до перевірки документи. Визначена платником сума податкового зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ за перевірений період сплачена платником самостійно до державного бюджету у повному обсязі грошовими коштами.

Саме факт реалізацій ТМЦ на адресу контрагента - покупця є беззаперечною доказовою базою щодо фактичного отримання вищевказаних ТМЦ від ТОВ «Діомант ЛТД» у періоді травень - червень 2011 року.

На думку позивача його витрати з придбання підшипників є такими, що придбані з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платникам податків. Отримавши податкову накладну ТОВ «Укрпідшипник-Схід» набув права включення на суми податку, вказаній в цій податковій накладній до складу податкового кредиту. В даному випадку, суми сплаченого податку, у зв'язку з придбанням товарів підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Надані до перевірки копії паспортів підшипників та паспортів якості на продукцію з датою пакування підшипників на ОАО «Московський підшипник» 20.10.11 року, 17.11.11 року, 24.09.11 р., 16.08.11 р., 07.10.11 р. належать до іншої партії поставки, тому не є суттєвими та такими, що ставлять під сумнів факт здійснення господарської операції з поставки підшипників.

Придбані підшипники в подальшому були продані ДП «Орджанікідзевугілля», яке є підприємством реального сектору економіки, а тому є доказом товарності здійснення фінансово - господарської операції між ТОВ «Укрпідшипник-Схід» та ТОВ «Діомант ЛТД».

Актом Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 року №323/236/37288409 зазначено, що ТОВ «Діомант ЛТД» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях на адресу контрагентів - покупців, немає трудових ресурсів, немає власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей та господарські угоди, укладені з ТОВ «Діомант ЛТД» не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Факт відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Діомант ЛТД» документів, які свідчать про фінансово - господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства, не надає можливості стверджувати, що підприємство за місцем реєстрації не могло здійснювати фінансово - господарську діяльності, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Жодних порушень порядку ведення бухгалтерського та фінансового обліку з боку позивача актом перевірки не встановлено.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні в позовній заяві та поясненнях до позовної заяви, просили суд визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000061530 від 20.06.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення на позов (а.с.58-59), просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Укрпідшипник-Схід» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 26.08.2003 року, на підтвердження чого було видане свідоцтво серії А01 №406156 (а.с.10). Відповідно до свідоцтва №100320970 відповідач є платником податку на додану вартість (а.с.23).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до підпункту 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

В судовому засіданні встановлено, що 01.02.2012 року Алчевською ОДПІ було надано позивачу запит про надання пояснень та їх документального підтвердження вих. №03719/160, в якому просила надати позивача пояснення та їх документальне підтвердження, щодо фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Діомант ЛТД» за період травень - червень 2011 року (а.с.60).

21 травня 2012 року відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Укрпідшипник-Схід» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діомант ЛТД» за період з 01.05.11 по 30.06.11 року, яке оформилось наказом №228 від 21.05.2012 року (а.с.61).

Повідомлення №6160/153 про проведення вищевказаної перевірки (а.с.62) та копію наказу №228 від 21.05.2012 року, позивач отримав 23.05.2012 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вказаному повідомлення (а.с.63).

29 травня 2012 року за вих. №05/29 позивач надав позивачеві пояснення на повідомлення №6160/153 від 22.05.2012 року та документи згідно опису (а.с.64).

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 24.05.2012 року по 30.05.2012 року фахівцями Алчевської ОДПІ на підставі наказу від 21.05.2012 року №228 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Укрпідшипник-Схід» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діомант ЛТД» за період з 01.05.11 по 30.06.11 року, яке оформилось наказом №228 від 21.05.2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт №499/153/32648238 від 07.06.2012 року (а.с.26-37). В ході перевірки були встановлені порушення, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Укрпідшипник-Схід» занижено ПДВ за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Діомант ЛТД» всього у сумі 31 214,00 грн., втому числі по періодам: травень 2011 року - 13 500,00 грн., червень 2011 року - 17 714,00 грн.

На підставі Акту №499/153/32648238 від 07.06.2012 року Алчевської ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення №0000061530 від 20.06.2012 року з донарахуванням сум податку на додану вартість всього у розмірі 31 215,00 грн., в тому числі основного платежу 31 214,00 грн., штрафної санкції 1 грн. (а.с.24).

Згідно матеріалів адміністративної справи, між позивачем та ТОВ «Діомант ЛТД» було укладено договір від 20.05.2011 року №20/05-11, за умовами якого ТОВ «Діомант ЛТД» - Постачальник, ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Укрпідшипник-Схід» - Покупець (а.с.47-48).

Пунктом 1.1 розділу 1 «Предмет договору» вказаного договору встановлено, що Постачальник зобов'язується протягом дії цього договору поставити Покупцю товар (підшипники в асортименті) на загальну суму 252 000,00 грн. (включає ПДВ), а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 3.1 розділу 3 «Порядок виконання договору», визначено, що Постачальник зобов'язаний передати Покупцю товар не пізніше строків, узгоджених сторонами. Поставка товару здійснюється не пізніше 6 місяців після його передплати або на інших умовах по узгодженню сторін. При сплаті вартості товару по факту його поставки, оплата поставленого товару здійснюється покупцем в строк не пізніше 6 місяців з моменту його поставки. Доставка товару здійснюється транспортом постачальника.

Розрахунок здійснюється в гривнях шляхом перерахування суми вартості товару на поточний рахунок Постачальника, зафіксованого в рахунку, пред'явленому Постачальником Покупцю.

Додаткові угоди до договору від 20.05.2011 року №20/05-11 відсутні.

На виконання умов договору від 20.05.2011 року №20/05-11 позивачем отримано від ТОВ «Діомант ЛТД» податкову накладну від 20.05.11 №222 (а.с.49), видаткову накладну від 20.05.11 №222 (а.с.50), податкову накладну від 01.06.11 №166 (а.с.52) та видаткову накладну від 01.06.11 №166 (а.с.53).

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки не були надані наступні документи: журнали - ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 301, 372, 641 та первинні документи до них; зворотно - сальдові відомості руху товарних засобів, інші документи, які свідчать про операції з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ; не надані пояснення обставин укладення угод з зазначеним контрагентом - постачальником, яким чином, конкретно чиїми силами було доставлено отриманий товар до покупця, кому належать транспортні засоби, якими перевозились ТМЦ та інші документи, які б були беззаперечним свідченням щодо фактичності здійснення фінансово - господарських операцій з зазначеним контрагентом - постачальником у травня - червні 2011 року.

Крім того з акту перевірки вбачається, що позивачем надано до перевірки окремі сторінки незавірених належним чином копій паспортів на підшипники, які підтверджують неможливість отримання від ТОВ «Діомант ЛТД» товару - підшипників у зв'язку з тим, що дата пакування не відповідає періоду перевірки. Також у судовому засіданні позивачем не були надані оригінали вказаних документів для огляду.

Спірне питання полягає в доведенні факту поставки від ТОВ «Діомант ЛТД» товару на адресу позивача, згідно п.3.1 Договору №20/05-11 від 20.05.2011.

Відповідно до приписів ч.1 ст.265 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV(зі змінами та доповненнями) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 266 вказаного Кодексу предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 267 Господарського кодексу України передбачено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Крім того, договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (зі змінами та доповненнями), визначені права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Зокрема, згідно з п.11.1 вказаних Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи».

Розділом 11 Правил перевезення вантажів встановлено правила оформлення документів на перевезення, зокрема, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). В таких випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Також, статтею 909 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язана доставити довіреній другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням товарно-транспортної накладної.

Також, положеннями Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996року за №293/1318 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві та підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Крім того, порядок приймання-передачі продукції визначено вимогами Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених Постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965року №П-6 та від 25.04.1966року №П-7 (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.2 яких при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний: дотримуватись встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць; чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (сертифікати, посвідчення якості і ін.), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності.

Відповідно п.п.5, 12, 22 означеної Інструкції при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорт (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом). Приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника (виробника). Для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Надані позивачем акти прийому продукції (товарів) за якістю (а.с.137, 138, 139, 140) на підтвердження поставки товару від ТОВ «Діомант ЛТД» не можуть розцінюватися в якості належних та допустимих доказів, оскільки в графі «Представник поставщика» зазначена підпис невідомої особи та проставлена печатка ТОВ «Делівері» (склад), яка не є постачальником товару позивачу. Крім того, як було зазначено вище, позивач та ТОВ «Діомант ЛТД» не укладали додаткові угоди про умови постачання товару.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001року №2406-III (зі змінами та доповненнями) постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг -будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість,

- продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість,

- покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 цього ж Положення первинні документи - е документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що операції передачі товару ТОВ «ВКФ «Укрпідшипник-Схід» від ТОВ «Діомант ЛТД» в даному випадку не підтверджені належними первинними документами, а тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ «Діомант ЛТД», а тому дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законні та обґрунтовані.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення суду ухвалено не на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідшипник-Схід» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ПДВ №0000061530 від 20.06.2012 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 11 вересня 2012 року.

Суддя О.В. Ірметова