Постанова № 26018376, 05.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року Справа № 1170/2а-3628/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 14.06.2011 р. за № 0001191710 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38336 грн., в тому числі за основним платежем 30669,25 грн. та штрафна (фінансова) санкція -7667,31 грн. та №0001201710 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 23001,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ПП «Агро По»та ПП «Агроленд КР», в яких приймав участь ФОП ОСОБА_1, носять фіктивний характер. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання та його контрагентами ПП «Агро По»та ПП «Агроленд КР»виконані в повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, крім того на його думку бюджетне відшкодування ФОП ОСОБА_1 не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП «Агроленд КР»та з ПП «Агро По»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 78/1710/НОМЕР_2 від 27.05.2011 року (т.1 а. с. 22-44).

В акті № 78/1710/НОМЕР_2 від 27.05.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення :

ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, де нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 23001,94 грн., в тому числі за ІІ- IV квартали 2008 року в сумі 15721,36 грн. та за І квартал 2009 року в сумі 7280,58 грн.

Пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 30669, 25 грн., в тому числі за червень 2008 року на суму 577,99 грн.; за липень 2008 року на суму 1129,19 грн.; за серпень 2008 року на суму 1843, 81 грн.; за вересень 2008 року на суму 2998,95 грн.; за жовтень 2008 року на суму 299,94 грн.; за листопад 2008 року на суму 6587 грн.; за грудень 2008 року на суму 754, 93 грн.; за січень 2009 року на суму 4509,27 грн.; за лютий 2009 року на суму 5198,17 грн.

14.06.2011 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001191710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38336 грн., з яких за основним платежем 30669,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7667,31 грн. та №0001201710 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 23001,94 грн. (том 1, а. с. 9-10).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Кіровоградській області.

За результатами розгляду первинної скарги ДПА у Кіровоградській області було прийнято рішення №2894/10/25-014 від 23.08.2011 року, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т.1 а.с. 11-15).

15.09.2011 року ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги №51/П/10-2315, яким також оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с. 16-21).

Суд вважає твердження позивача про те, що оскаржуванні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з огляду на те, що у податкового органу було відсутнє право на проведення документальної позапланової перевірки безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 20 Податкового кодексу Україні передбачено право податкового органу на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 58 Податкового кодексу України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, визначено форму рішення податкового органу, з яким пов'язується виникнення у платника податків обов'язку щодо сплати відповідних сум до бюджету.

У відповідності до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку рішенням контролюючого органу, яке носить зобов'язальний характер та породжує обов'язок зі сплати податків є податкове повідомлення - рішення.

Суд вважає, що у випадку проведення перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень, встановлення неправомірних дій, під час проведення перевірки, не має наслідків скасування податкових повідомлень-рішень.

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання, відповідач виходив з того, що проведеним аналізом податкової звітності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, було встановлено, що операції з придбання товару у ПП «Агроленд КР»здійснювались в червні-грудні 2008 року, у ПП «Агро По» здійснювались в червні-грудні 2008 року та січні, лютому 2009 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно висновків акту позапланової документальної перевірки ПП «Агро-По»від 02.08.2010 року №23/23-60/34724158 не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Агро-По»до підприємств покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Крім того Кіровоградською ГВПМ до управління податкового контролю надано акт від 20.07.2010 року, де зазначено, що ПП «Агро-По»не знаходиться за юридичною адресою.

Таким чином відповідачем зроблено висновок, що ПП «Агро-По»здійснювало фіктивну діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Також, зазначаючи про фіктивність господарських операцій позивача з ПП «Агроленд КР», відповідач посилається на акт позапланової документальної невиїзної перевірки від 09.08.2010 року №26/23-60/34629091, якою встановлено, що ПП «Агроленд КР»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач на підставі додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість до складу податкового кредиту з 01.06.2008 року по 28.02.2009 року було віднесено вартість товарно-матеріальних цінностей отриманих від підприємств-контрагентів, ПП «Агро-По», на загальну суму 146948,16 грн., в тому числі ПДВ -24491,36 грн. (за період червень-грудень 2008 року, січень-лютий 2009 року) та ПП «Агроленд-КР», на загальну суму 37067,34 грн., в тому числі ПДВ -6177,89 грн. (за період червень-грудень 2008 року).

Відповідно до вимог ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (тут, і надалі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ГДПА України від 21.04.93р. №12 (тут, і надалі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валових доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.92р. та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001р. №53, із змінами внесеними згідно наказів ДПАУ від 28.12.2001р. №523, від 16.07.2003р. №352) - до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"; до податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво". Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що для того щоб зменшити розмір валового доходу на витрати, пов'язані з його отриманням, необхідно наявність декількох умов: витрати повинні бути оплачені; товар повинен бути отриманий (роботи, послуги виконані); витрати повинні бути безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

До матеріалів справи позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Агроленд КР»та з ПП «Агро По»надано наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру. Відносно складення вказаних документів будь-яких зауважень представником відповідача в судовому засіданні висловлено не було. Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи, відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що дозволяє ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій сторони цих операцій.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про господарські відносини позивача з ПП «Агроленд КР»та ПП «Агро По».

Суд критично оцінює посилання відповідача на акти перевірок, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ПП «Агроленд КР», ПП «Агро По», оскільки на час здійснення господарських операцій, вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво платника ДПВ.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань стали висновки відповідача про нікчемність угод, які зроблені з огляду на фінансово-господарську діяльність ПП «Агроленд КР»та ПП «Агро По».

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступне.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін, все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 14.06.2011 р. за №0001191710 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38336 грн., в тому числі за основним платежем 30669,25 грн. та штрафна (фінансова) санкція -7667,31 грн. та №0001201710 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 23001,94 грн. підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001191710 від 14.06.2011 року та №0001201710 від 14.06.2011 року.

Зобов'язати Державне казначейство України стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 03,40 грн. шляхом безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 11 червня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.