Постанова № 26018357, 05.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-464/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Юренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ від 17.01.2012 р. за № 0000011710 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3935,59 грн., в тому числі за основним платежем 3148,47 грн. та штрафна (фінансова) санкція -787,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012», в яких приймав участь ФОП ОСОБА_1, носять фіктивний характер. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання та його контрагентами ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012»виконані в повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, крім того на його думку бюджетне відшкодування ФОП ОСОБА_1 не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В судове засідання позивач не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, згідно письмових заперечень позов не визнається, вказується, що оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт № 283/17-10/НОМЕР_2 від 28.12.2011 року (а. с. 13- 31).

В акті № 283/17-10/НОМЕР_2 від 28.12.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення :

ст. ст. 203,215,228, 662, 655,656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року про обсяги придбання у ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012»є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року в сумі 1470 грн., за квітень 2011 року в сумі 511,67 грн., за травень 2011 року в сумі 1166,80 грн., всього на загальну суму 3148,47 грн.

17.01.2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000011710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3935, 59 грн., з яких за основним платежем 3148,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 787,12 грн. (а. с. 12).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012».

В акті перевірки зазначено, що згідно висновків акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.05.2011 р. № 1612/235/36839765 ПП «Спецстройсистема»має стан 10 (відсутність за місцезнаходженням).

Також зазначається, що Новоукраїнською МДПІ отримано від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва акт від 17.08.2011 року № 9267/23-02/37210966 з висновків якого стало відомо, що ПП «Прогрес-2012»за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості (стан 10).

Враховуючи висновки вказаних актів, відповідачем зазначається , що усі операції купівлі-продажу ПП «Спецстройсистема» та ПП «Прогрес-2012», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», в даному випадку позивача.

Крім того, в акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не доведено факт транспортування ТМЦ , а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні від замовників автотранспорта постачальників ТМЦ з відмітками про місце навантаження та розвантаження ТМЦ , передачу та отримання ТМЦ у контрагентів -постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків , нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Стосовно контрагента позивача ПП «Спецстройсистема»встановлено, що господарські відносини с поставки ТМЦ велись на підставі договору № 18/08 від 18.08.2010 року (а.с.38-39) про поставку роз'єднувача лінійного марки РЛНД -10/630У техумови та умови і строки поставки яких обумовлені специфікаціями - додатками до основного договору (а. с. 40).

Також між позивачем та ПП «Спецстройсистема»було укладено договір № 15 від 15.12.2011 року, за умовами якого ПП «Спецстройсистема»зобов'язувалось поставити товар, кількість, техумови, строки поставки, вказані у специфікаціях -додатках до основного договору (а. с. 43-45,48).

Господарські відносини із ПП «Прогрес-2012»сформувалися шляхом обміну письмовими документами, це підтверджується письмовими документами, а саме: накладною № 14 від 20.05.2011 року щодо придбання приладу ВАФ-85М та приладу міліамперметра М-370, податковою накладною № 14 від 20.05.2011 року, а також оплаченим рахунком-фактурою № 20/5 від 20.05.2011 року та випискою банку від 21.05.2011 року.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, вказано, що позивачем по взаємовідносинах з ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012»надано до перевірки наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. Відносно складення вказаних документів будь-яких зауважень перевіряючими особами висловлено не було. Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи, відповідає вимогам ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що дозволяє ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій сторони цих операцій.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про господарські відносити позивача з ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012».

Суд критично оцінює посилання відповідача на акти перевірок проведенні ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ПП «Спецстройсистема», ПП «Прогрес-2012», оскільки на час здійснення господарських операцій, вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво платника ДПВ.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань стали висновки відповідача про нікчемність угод, які зроблені з огляду на фінансово-господарську діяльність ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012».

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступне.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина , знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін, все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Необґрунтованими суд вважає такі підстави для визначення спірного податкового зобов'язання, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б свідчили про доставку на адресу позивача придбаного товару.

Вказані документи не є єдиними документами, на підставі яких можливо дійти висновку про фактичну поставку товару і відповідно висновку про документальне підтвердження понесених платником витрат. Товарно-транспортна накладна не являється документом податкового обліку, на підставі якого здійснюється нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

Як зазначено вище, до перевірки надавалися первинні документи, які свідчать про господарські операції, тому посилання ДПІ про фактичну відсутність поставки товару, лише з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач не довів суду належними доказами неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених ним контрагентам - ПП «Спецстройсистема»та ПП «Прогрес-2012», а тому дії відповідача по визначенню позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3935,59 грн. є протиправними, а податкове повідомлення-рішення за № 0000011710 від 17.01.2012 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції від 17 січня 2012 року № 0000011710.

Зобов'язати Державне казначейство України стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 32,19 грн. шляхом безспірного списання з рахунку Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 10 квітня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.