Рішення № 26014075, 18.09.2012, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

18.09.2012

Справа № 2215/2149/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2012 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої -судді Сагайдак І.М.

секретаря Загоруйко О.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

В червні 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист особистих немайнових прав.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що працює на посаді провідного спеціаліста-економіста в Старокостянтинівській центральній районній лікарні (далі ЦРЛ). 23 квітня 2012 року на ім»я головного лікаря Старокостянтинівської ЦРЛ відповідачка подала скаргу, в якій виклала неправдиві та недостовірні відомості про неї, які не відповідають дійсності. Зокрема такими відомостями є: «Судячи з логіки ОСОБА_1 мені потрібно викликати батьків, свідків, знімати побої і подавати на суд. Для мене це абсурд, але для них норма. Це не перший випадок у дворі, коли вони знімають з дитини побої і подають на суд.»; «…коли той (мається на увазі мій син), випадково мотав собі на шию мотузку»; «І тут через пару хвилин прибіг ОСОБА_5 із своїм сином з черепно-мозговою травмою, на яку потрібно накладати шви з погрозою, що він іде знімати побої сина в лікарню.»; «Зробити зауваження вашій підлеглій ОСОБА_1 щодо зловживання і хизування своїм службовим становищем.»; «Чому вона має кожну дитину і кожних батьків тероризувати довідками і зніманням побоїв свого сина, бо вона працівник лікарні?»; «Звернути на скандальний і неадекватний стан поведінки ОСОБА_1 психолога або психіатра… Я не лікар, але вважаю, що самостверджуються за рахунок слабших і менших тільки хворі люди. А її поведінка що до моєї дитини говорить саме про це.».

Вказує, що викладена стосовно неї інформація порочить її честь, гідність та ділову репутацію, підірвала її авторитет перед керівництвом лікарні та серед колег по роботі.

Тому, просить визнати такими, що не відповідають дійсності, порочать її честь, гідність та ділову репутацію вищезазначені відомості поширені ОСОБА_3 в скарзі від 23 квітня 2012 року та зобов»язати відповідачку у місячний строк з дні набрання чинності рішенням суду направити рекомендованим листом на ім»я головного лікаря Старокостянтинівської ЦРЛ заяву про спростування викладеної в скарзі вищезазначеної інформації, стягнути понесені судові витрати та 800 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі. При цьому позивачка пояснила, що посада, яку вона займає, є не самою останньою у лікарні, вона роками набувала авторитету та поваги серед колег. В березні 2012 року у лікарню прийшов новий головний лікар. А тому, після скарги відповідачки та викладеної у ній інформації, яка є неправдивою та образливою для неї, вона мала неприємну розмову із керівництвом і повинна була виправдовуватись за те, чого насправді не було, при цьому колеги по роботі та керівництво змінили своє ставлення до неї, вона впала в очах керівництва і це відчувається по сьогоднішній день. Вказує, що жодного разу вона не зверталась до суду з приводу тілесних ушкоджень у сина, що її син не мотав собі на шию мотузку та у нього не було черепно-мозкової травми, вона ніколи не хизувалась та не зловживала своїм службовим становищем, оскільки право на медичне обслуговування має кожна особа, вона ніколи нікого не тероризувала ніякими довідками, а про те що вона здорова є відповідне медичне підтвердження.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 проти позову заперечили. При цьому відповідачка пояснила, що 21 квітня 2012 року між її донькою ОСОБА_7 та сином позивачки Ярославом стався інцидент в результаті якого її донька ненароком вдарила ОСОБА_8. При цьому від доньки та інших дітей їй стало відомо, що позивачка виражалась нецензурними словами на адресу ОСОБА_7, а тому вона вирішила написати скаргу на роботу позивачки, щоб остання більше не зачіпала її доньку.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.270, ст.297 ЦК України одним із видів особистих немайнових прав фізичної особи є право на повагу до її гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до роз»ясень, даних в п.4 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності; з честю пов»язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Згідно ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до роз»ясень, даних в п.15 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти, зокрема її викладення у заявах, листах, адресованих іншим особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді провідного спеціаліста-економіста у Старокостянтинівській ЦРЛ. 23 квітня 2012 року на ім»я головного лікаря Старокостянтинівської ЦРЛ надійшла скарга від ОСОБА_3, у якій вона виклала недостовірну інформацію щодо позивачки ОСОБА_1 Зокрема, «Для мене це абсурд, але для них норма. Це не перший випадок у дворі, коли вони знімають з дитини побої і подають на суд.»; «…коли той, випадково мотав собі на шию мотузку для білизни.»; «І тут через пару хвилин прибігає ОСОБА_5 із своїм сином з черепно-мозговою травмою, на яку потрібно накладати шви…»; «…щодо зловживання і хизування своїм службовим становищем.»; «Чому вона має кожну дитину і кожних батьків тероризувати довідками і зніманням побоїв свого сина…»; «…на скандальний і неадекватний стан поведінки ОСОБА_1»; «…самостверджуються за рахунок слабших і менших тільки хворі люди. А її поведінка що до моєї дитини говорить саме про це.».

Вказані обставини підтверджуються: копією скарги ОСОБА_3 від 23 квітня 2012 року (а.с.21-22), наданої суду Старокостянтинівською ЦРЛ, свідоцтвом про народження сина позивачки, актом судово-медичного обстеження сина позивачки ОСОБА_8 №63 від 23 квітня 2012 року, згідно якого вбачається, що у ОСОБА_8 відсутня черепно-мозкова травма, а наявні садна в тім»яній ділянці голови, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, медичною довідкою поліклінічного відділення Старокостянтинівської ЦРЛ №668 від 11 травня 2012 року про проходження ОСОБА_1 періодичного медичного огляду працівника, згідно якої за висновком комісії лікарів ОСОБА_1 по медичним показникам придатна для роботи на посаді головного економіста, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 02.07.2011 року по факту отримання тілесних ушкоджень сином позивачки Ярославом, зі змісту якої вбачається, що син позивачки не мотав собі на шию мотузку, а набіг на мотузку, яку натягнув малолітній ОСОБА_6, довідкою Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області №4438 від 25 квітня 2012 року, згідно якої ОСОБА_1 на протязі 2011-2012 років до адміністративної відповідальності не притягувалась та будь-які компрометуючі матеріали відносно неї відсутні.

Згідно з положеннями ст.277 ЦК України і ст.10 ЦПК України обов»язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Жодних доказів, які б вказували на те, що викладена ОСОБА_3 інформація у скарзі від 23 квітня 2012 року стосовно ОСОБА_1, є достовірною, відповідачка суду не надала.

При цьому її пояснення по кожному із викладених у скарзі висловлювань, які оспорює позивачка, є голослівними та такими, що не підтверджені жодними доказами. Зокрема, ОСОБА_3 визнала, що у неї немає доказів того, що ОСОБА_1 «не перший раз знімала з дитини побої та подавала до суду». Про те, що позивачка хизується і зловживає своїм службовим становищем, на думку ОСОБА_3, свідчить той факт, що після інциденту між їх дітьми, що мав місце 21 квітня 2012 року, до неї додому прийшов чоловік позивачки і повідомив, що він іде «знімати побої сина». Факт тероризування ОСОБА_1 дітей і батьків довідками та зніманням побоїв сина, мав місце в минулому році, коли позивачка тероризувала сусідів ОСОБА_6, однак в чому проявлявся цей терор суду не пояснила. При цьому, відповідачка та її чоловік ОСОБА_3, допитаний судом як свідок, підтвердили, що позивачка їм особисто не показувала ніяких довідок щодо ушкоджень сина та в суд з цього приводу не зверталась. Про скандальний та неадекватний стан поведінки ОСОБА_1, на думку відповідачки, свідчить те, що вона усіх штовхає, нецензурно висловлюється та ображає, однак на підтвердження цього факту жодних належних доказів суду не надала.

Оскільки ОСОБА_3 у скарзі від 23 квітня 2012 року, адресованій головному лікарю Старокостянтинівської ЦРЛ, поширила стосовно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, тобто таку, яка не відповідає дійсності, чим порушила особисті немайнові права останньої, а саме право на повагу честі та гідності, тому цю інформацію: «Для мене це абсурд, але для них норма. Це не перший випадок у дворі, коли вони знімають з дитини побої і подають на суд.»; «…коли той, випадково мотав собі на шию мотузку для білизни.»; «І тут через пару хвилин прибігає ОСОБА_5 із своїм сином з черепно-мозговою травмою, на яку потрібно накладати шви…»; «…щодо зловживання і хизування своїм службовим становищем.»; «Чому вона має кожну дитину і кожних батьків тероризувати довідками і зніманням побоїв свого сина…»; «… на скандальний і неадекватний стан поведінки ОСОБА_1 …»; «… самостверджуються за рахунок слабших і менших тільки хворі люди. А її поведінка що до моєї дитини говорить саме про це.»суд визнає недостовірною й такою, що порочить честь і гідність ОСОБА_1

Разом з тим, суд вважає, що викладена у скарзі недостовірна інформація не порушує ділову репутацію ОСОБА_1, оскільки не стосується набутої останньою за час роботи суспільної оцінки її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов»язків.

Відповідно до роз»ясень, даних в п.п.24, 25 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватись шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо або недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування.

При визначенні способу спростування ОСОБА_3 інформації, визнаної судом недостовірною, суд вважає, що її спростування недоцільно здійснювати у спосіб, в який вона була поширена та про який просить позивачка - зобов»язати відповідачку у місячний строк з дня набрання чинності рішенням суду направити рекомендованим листом на ім»я головного лікаря Старокостянтинівської ЦРЛ заяву про спростування викладеної в скарзі недостовірної інформації, і вважає, що спростування слід здійснити шляхом повідомлення головного лікаря Старокостянтинівської ЦРЛ про ухвалене у справі рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При подачі позову ОСОБА_1 сплатила 214 грн. 60 коп. судового збору (а.с.1, а.с. 12а), а тому ці кошти на її користь слід стягнути з ОСОБА_3

Відповідно до положень ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20.12.2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Правову допомогу ОСОБА_1 у даному процесі надавала адвокат ОСОБА_2 (а.с.8). Згідно журналів судових засідань загальний час її участі у судовому засіданні склав 01 годину 50 хв.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року в сумі 1102 грн., граничний розмір витрат, пов»язаних з правовою допомогою складає 440,80 грн. (1102 грн. х 40:100=440,80 грн.) за 1 годину роботи. Оскільки адвокат приймав участь в судовому засіданні 01 год. 50 хв., тому граничний розмір компенсації на правову допомогу становить 808 грн. 13 коп.

Враховуючи, що фактично понесені позивачем витрати на правову допомогу склали 800 грн., що підтверджується квитанцією про оплату №13/12 від 08.06.2012 року та актом виконаних робіт від 11.09.2012 року, що є меншим від граничного розміру, розрахованого відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20.12.2011 року, тому ці витрати підлягають стягненню з відповідачки у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88 ч.1, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 270 ч.1, ст.297, 277 ч.1, ч.3; ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20.12.2011 року; п.п. 4, 15, 24, 25 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь і гідність ОСОБА_1 інформацію викладену ОСОБА_3 у скарзі від 23 квітня 2012 року, адресованій головному лікарю Старокостянтинівської центральної районної лікарні, а саме: «Для мене це абсурд, але для них норма. Це не перший випадок у дворі, коли вони знімають з дитини побої і подають на суд.»; «…коли той, випадково мотав собі на шию мотузку для білизни.»; «І тут через пару хвилин прибігає ОСОБА_5 із своїм сином з черепно-мозговою травмою, на яку потрібно накладати шви…»; «…щодо зловживання і хизування своїм службовим становищем.»; «Чому вона має кожну дитину і кожних батьків тероризувати довідками і зніманням побоїв свого сина…»; «… на скандальний і неадекватний стан поведінки ОСОБА_1 …»; «… самостверджуються за рахунок слабших і менших тільки хворі люди. А її поведінка що до моєї дитини говорить саме про це.».

Спростування вищезазначеної недостовірної інформації здійснити шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення головного лікаря Старокостянтинівської центральної районної лікарні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 214 грн. 60 коп. судового збору та 800 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: