Ухвала суду № 26011688, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6999/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбокс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, відповідачем неправильно застосовано норми чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 15.05.2012 року № 00362207, № 00372207.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і реєстраторів розрахункових операцій.

За результатами даної перевірки було складено акт № 0075/26/55/22/34046074 від 24.04.2012 року, за змістом якого перевіркою встановлено, що позивач здійснює розрахункові операції з використанням програмно-технічного комплексу самообслуговування (далі - ПТКС) без наявності відповідного, належним чином зареєстрованого, реєстратора розрахункових операцій, необхідного при здійсненні розрахункових операцій, а також надання послуг без використання торгового патенту. На підставі цього державними податковими інспекціями зроблені висновки щодо наявності порушень п.п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також ст. 267.6.1 Податкового кодексу України.

На підставі висновків зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 00362207, № 00372207.

Позивач вважає зазначені повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати у судовому порядку.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є помилковими, скільки позивач лише здійснює приймання платежів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, а також застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Тобто, законом визначається не будь-який електронно-механічний (програмно-технічний) пристрій, а лише той, 1) в якому реалізовані фіскальні функції, 2) який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг).

Як вбачається зі змісту інструкції користування автоматом по прийому платежів, автомат призначений для здійснення платежів за такі послуги, як оплата послуг зв'язку, Інтернет-провайдери, інші рахунки зазначеного типу. Окрім того фіскальні функції в автоматі не реалізовані.

Таким чином, згідно паспортних документів на виріб, вказаний ПТКС не має фіскальних функцій та не призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажах товарів (наданих послуг).

Окрім того, вказаною вище статтею визначено, що Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій та їх модифікацій, які відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані у державній системі сертифікації на відповідність вимогам діючих державних стандартів і дозволені для застосування у сфері, визначеній цим Законом.

ПКТС, по яким проведено перевірки, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій не внесені, відповідної сертифікації з цього приводу не проходили, а відтак, не може використовуватися як РРО в розумінні Закону.

Матеріали справи містять агентський договір № АА-2012 від 1 березня 2012 року про приймання готівки від населення для подальшого переказу, укладений між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айбокс»(Агент), згідно пунктів 2.1 та 2.2 якого Банк здійснює приймання платежів від Платників за послуги Оператора для подальшого переказу на поточний рахунок Оператора в строки, порядку та на умовах цього Договору. Приймання платежів від імені та за рахунок Банку здійснюється Агентом за допомогою ПТКС (програмно-технічних комплексів самообслуговування) на умовах цього Договору.

Порядок здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування врегульований Постановою Правління Національного банку України «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування»від 05.03.2008 року № 53, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.03.08 року за № 265/14956.

Згідно п.1 Постанови операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів (далі - операції), а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), до яких згідно з їх фундаментальними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами системи (далі небанківські фінансові установи), а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.

Відповідно до п.2 Постанови, Банки і небанківські фінансові установи мають забезпечувати: відображення зазначених у п. 1 цієї Постанови операцій, здійснених із застосуванням ПТКС, у кисеті автоматизації банку (далі - САБ) або в обліковій системі небанківської фінансової установи в той самий день або не пізніше наступного робочого дня; видачу первинного розрахункового документа (квитанції ПТКС), роздрукованого на паперовому носії за допомогою засобів ПТКС, який містить обов'язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення/видачу відповідної суми готівки до/з певного ПТКС та здійснення ініціювання операцій з переказу готівки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбокс»не проводить розрахункові операції у сфері торгівлі та послуг із платниками, оскільки за допомогою ПТКС платники отримують такі послуги у постачальника послуг (оператора), не здійснюючи розрахункові операції при продажу товарів (послуг). Позивач є Агентом, який здійснює за допомогою ПТКС приймання платежів від імені і за рахунок Банку із зарахуванням грошових коштів на рахунок Банку , який здійснює переказ отриманих платежів абонентів на поточний рахунок Оператора. Оплата послуг Агента (позивача) здійснюється Банком.

Що стосується порушень позивачем ст. 267 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно пунктом 14.1.68. статті 14 Податкового кодексу України сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту є збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII цього Кодексу.

Розділ ХІІ Податкового кодексу України визначає місцеві податки і збори.

Стаття 267 цього розділу закріплює, що платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Платні послуги для цілей цього розділу це діяльність, пов'язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки. Перелік платних послуг, для надання яких необхідно придбавати торговий патент, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1258 затверджено перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності, з надання яких придбавається торговий патент. Проте, ані послуг передплаченого мобільного заявку, ані послуг мобільного телефонного зв'язку в зазначеному переліку не має.

Пунктом 14.1.211. статті 14 Податкового кодексу України визначено виключний перелік пунктів продажу товарів.

Торговельна діяльність для цілей розділу XII цього Кодексу - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток (пункт 14.1.246. статті 14 Податкового кодексу України).

Оскільки позивач не проводить розрахункові операції із платниками за допомогою ПТКС, а лише приймає платежі за дорученням та від імені Банку, є правильним висновок про те, що така діяльність позивача не підлягає патентуванню та не є об'єктом правового регулювання вищенаведеного розділу Податкового кодексу України, що і було вірно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.