Ухвала суду № 26007862, 11.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-3602/09/1470

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», яке в ході розгляду справи змінило організаційно-правову форму на публічне акціонерне товариство (надалі -позивач), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі -відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.07.2009 року №00002040/0, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 94470,60 грн., з яких 89972,00 грн. -за основним платежем, а 4498,60 грн. -за штрафними санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 07.07.2009 року №689/40/009521114 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки позивача з питань достовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року (надалі -акт перевірки).

За висновками акту перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стало те, що позивач не врахував висновки попереднього акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 стосовно завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 1229633,00 грн. та в декларації з ПДВ за травень 2009 року зависив залишок від'ємного значення ПДВ на суму 1139691,00 грн., та занизив ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 89972,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки попереднього акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 та нараховані на його підставі податкові зобов'язання з ПДВ є неузгодженими, оскільки були оскаржені позивачем в судовому порядку, і рішення по яким судом ще не прийнято, а тому нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року на підставі акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 є безпідставним. Також позивач вказує, що СДПІ не врахувало відображений в акті перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 факт завищення зобов'язань з ПДВ на суму 1056922,00 грн. за рахунок заниження позивачем на цю суму від'ємного значення з ПДВ, у зв'язку з чим за умови узгодженості висновків акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 показники рядка 23.4 Декларації повинні були скласти 172741,00 грн. (1229663,00 - 1056922,00), а не 1229663,00 грн., як вказує СДПІ.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року позовні вимоги були задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, СДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування позивачу спірним рішенням зобов'язань з ПДВ на суму 89972,00 грн. вплинуло на те, що позивач, на думку відповідача, у рядку 23.4 декларації з ПДВ за травень 2009 року не відобразив результати попереднього акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114, яким було зменшено від'ємне значення з ПДВ на суму 1229633,00 грн., у зв'язку з чим позивач за травень 2009 року занизив ПДВ до сплати на суму 89972,00 грн. та зависив від'ємне значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (рядок 26 декларації) на суму 1139691,00 грн. (1229633,00 - 89972,00).

Оцінюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з приписів податкового законодавства, яке було чинним на час прийняття цього рішення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-ХІІ керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, актом попередньої перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 відповідачем було встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (рядок 26 декларації) на суму 1229633,00 грн..

Позиція СДПІ полягає у тому, що висновки акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 повинні були бути враховані позивачем у податковому обліку та під час складання декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, тобто у податковому періоді, який настав після складання акту перевірки від 22.05.2009 року.

На час складання та узгодження результатів перевірки за актом від 07.07.2009 року №689/40/009521114 діяли положення нарахування, узгодження та сплати зобов'язань з податків і зборів, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників….»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Відповідно до положень Закону №2181 про збільшення зобов'язань з податків і зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів платник податків повідомлявся податковими повідомленнями-рішеннями. У податковому повідомленні-рішенні зазначались розміри збільшеного податкового зобов'язання за основним платежем та за штрафними санкціями або відомості про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування у розрізі податкових періодів.

Разом з цим, винесення податкового повідомлення-рішення, у якому б зазначалось про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість у 2009 році не передбачалось.

Винесення таких податкових повідомлень-рішень було передбачено лише у Податковому кодексі України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Нормативні акти в сфері оподаткування, які діяли у 2009 році, не визначали чіткого механізму та способу реагування платником податків на викладені в актах перевірок висновки про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Тому в акті перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 було зроблено висновок про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість без вимоги про усунення позивачем цього недоліку.

Колегія суддів вважає, що при складенні акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 податковий орган повинен був визначити конкретний спосіб реалізації позивачем в своїй податковій звітності висновку про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з ПДВ.

У зв'язку з відсутністю в акті перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 чітких вимог СДПІ стосовно тих дій, які повинен був вчинити позивач у відношенні від'ємного значення з ПДВ, колегія суддів вважає, що узгодження висновків цього акту перевірки про завищення цього від'ємного значення з ПДВ напряму пов'язане із узгодженням тих зобов'язань з ПДВ, які донараховані позивачу за цим актом перевірки.

За наданими суду документами податкові зобов'язання з ПДВ, що визначені за актом перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114, були оскаржені позивачем в судовому порядку 12.06.2009 року. На момент складання акту перевірки від 07.07.2009 року №689/40/009521114 Миколаївським окружним судом було відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2598/00/1470 за позовом ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»про оскарження податкових повідомлень-рішень, які винесені за актом від 22.05.2009 року №530/40/00952114, про що позивач повідомив СДПІ листом від 12.06.2009 року №1059.

Відповідно до ст.5 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Заява, подана із дотриманням строків, визначених пп.5.2.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.56.18 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Виходячи з аналізу наведених вище положень Закону №2181 та Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що на період судового розгляду позову стосовно визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про збільшення зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за актом перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114, висновки цього акту перевірки стосовно визначення об'єкту оподаткування з ПДВ є неузгодженими, тобто спірними, а тому позивач не зобов'язаний був враховувати ці спірні висновки при складанні податкової звітності в наступних податкових періодах до моменту завершення процедури судового оскарження.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає безпідставним висновок СДПІ про необхідність відображення позивачем у декларації з ПДВ за травень 2009 року висновків акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 щодо зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість до завершення судового розгляду у справі №2а-2598/00/1470.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано не відобразив в рядку 23.4 декларації з ПДВ за травень 2009 року зі знаком «-»від'ємне значення з ПДВ на суму 1229663,00 грн., яке зменшене актом перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114, а тому висновок ДПІ про завищення позивачем в цій декларації залишку від'ємного значення ПДВ на суму 1139691,00 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 89972,00 грн. колегія суду вважає безпідставним.

Посилання СДПІ на порушення позивачем п.5.12.3 Наказу ДПА України №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку ї заповнення і подання»є помилковими, оскільки передбачений цим пунктом наказу порядок корегування в рядку 23.4 декларації з ПДВ збільшеного або зменшеного за результатами перевірки залишку від'ємного значення з ПДВ підлягає застосуванню лише при узгодженості такого зменшення або збільшення, а в даній справі висновки акту перевірки від 22.05.2009 року №530/40/00952114 відносно зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 1229663,00 грн. на момент складання акту перевірки від 07.07.2009 року №689/40/009521114 були неузгодженими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2012 року.

Головуючий: Судді: