Ухвала суду № 26006394, 12.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року справа №2а/0570/6522/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання:

Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Апонащенко С.С.- за дов. від 16 березня 2012 року

від відповідача:

за участю прокурора Донецької області:

від третьої особи:

Захарчук В.П. - за дов. від 31 травня 2012 року

не з'явився

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 13 серпня 2012 року (постанова в повному обсязі складена 14 серпня 2012 року)

по адміністративній справі № 2а/0570/6522/2012 (суддя Загацька Т.В.)

за позовом Дочірнього підприємства «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»

до

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

за участю прокурора Донецької області

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2008 року № 0000872340/0, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у даній справі задоволенні позовні вимоги Дочірнього підприємства «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2008 року № 0000872340/0, внаслідок чого скасоване податкове повідомлення - рішення цієї інспекції від 11 березня 2008 року № 0000872340/0 яким зменшено товариству, як платнику податків суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 98 371, 74 грн. з мотивів протиправності прийнятого рішення (том 2 арк. справи 207-214 ).

Справа надійшла на новий розгляд після скасування Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року та ували Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року (том 2 арк. справи 179-183).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (том 2 арк. справи 216-217).

Позивач під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Прокурор та третя особа у справі про місце, дату та час даної справи повідомлені належним чином, у судове засідання не прибули, що не є перешкодою для розгляду даної справи відповідно до частини 4 статті 196 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Дочірнє підприємство «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» (надалі підприємство, платник податків, позивач) є юридичною особою зареєстрованої виконавчим комітетом Донецької міської ради 8 квітня 1994 року, включений до ЄДРПОУ за номером 20364201 (том 1 арк. справи 26), перебуває на податковому обліку з 23 січня 2003 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом з 29 січня 2008 року по 18 лютого 2008 року проведена позапланова виїзна перевірка підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за розрахунковий рахунок за період вересень-жовтень 2007 року по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року, за результатами якої складено акт від 26 лютого 2008 року № 365/23-7/20364201 (том 1 арк. справи 4-13).

На підставі висновку акту перевірки заступником начальника податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2008 року № 0000872340/0, яким підприємству, як платнику податків на додану вартість зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 98371,74 грн.(том 1 арк. справи 17).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заперечень відповідача на неї, та наданих у судовому засіданні пояснень представників сторін, між сторонами відсутній спір щодо розрахунку суми податкового кредиту, на яку відповідач зменшив бюджетне відшкодування, та щодо змісту документів, які надані позивачем на підтвердження права на такий податковий кредит. Тобто спір стосується виключно правильності застосування відповідачем норм податкового законодавства при зменшенні заявлених до відшкодування позивачем сум податку на додану вартість.

Як платник податків позивач звітував до податкового органу деклараціями з податку на додану вартість.

9 листопада 2007 року позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2007 року, якою визначив суму що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка складає 508767 грн.(том 1 арк. справи 19-23).

Фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ДП «Техноскрап» з податку на додану вартість за жовтень 2007 року задекларованої суми бюджетного відшкодування на 98371,74 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11 березня 2008 № 0000872340/0 став висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати виїзної документальної перевірки від 26 лютого 2008 року № 365/23-7/20364201, про завищення товариством сум податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (металобрухту) товариства з обмеженою відповідальністю «Лінк», товариства з обмеженою відповідальністю «ВігаСтіл» та товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Метекспорт», на 106501,00 грн. (том 1 арк. справи 12).

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на встановлені під час зустрічних перевірок зазначених суб'єктів підприємницької діяльності та їх контрагентів - постачальників металобрухту по ланцюгу поставок до позивача (ТОВ «Хендлерсталь», Приватного підприємства «Мустанг», ТОВ «УМТ») - факти відсутності у цих суб'єктів виробничих активів (у тому числі складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів (персоналу), які б давали можливість реально здійснювати господарську діяльність, зокрема поставки металобрухту в такому обсязі; ненадання до перевірки документів, які б підтверджували транспортування металобрухту чи інформації стосовно останнього; виконання зазначеними постачальниками посередницької функції з ненаданням при цьому відомостей щодо постачальників (джерела придбання металобрухту) (ТОВ «Хендлерсталь»); відсутності за юридичною адресою без повідомлення контролюючих органів щодо фактичного місцезнаходження, не надання податкової звітності ( ПП «Мустанг»та ТОВ «УМТ»). На вимогу суду першої інстанції акти зустрічних перевірок податковим органом не надані.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті). При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. Саме на це вказував суд касаційної інстанції скеровуючи справу на новий розгляд.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку. Податковий органом послався на акти зустрічних перевірок як докази, однак всупереч наведеним нормам не надав їх.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Факт поставки товару підтверджений долученими до матеріалів справи первинними документами, зібраними під час нового розгляду справи (том 2).

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За позицією суду касаційної інстанції у даній справі, факт поставки позивачу зазначеними постачальниками металобрухту, суми податку на додану вартість в ціні за який позивач включив до податкового кредиту, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування, заявленої до отримання, ДПІ в судовому процесі зазначала на встановлені в ході зустрічних перевірок постачальників позивач ТОВ «Лінк», ТОВ «ВігаСтіл»та ТОВ «Південь Метекспорт»та їх контрагентів ТОВ «Хендлерсталь», ПП «Мустанг», ТОВ «УМТ»факти, які виключають реальність поставок металобрухту цими підприємствами позивачу. Однак не надання даних актів унеможливлює погодження позиції податкового органу.

Так, ДПІ вказувала на те, що як ці постачальники, так і їхні контрагенти є посередниками в ланцюгу поставок до позивача і що по жодному із цих ланцюгів не встановлено джерело походження металобрухту з огляду на такі обставини, як відсутність постачальника за юридичною адресою та приховування його засновниками місця їх фактичного знаходження; відсутність виробничих активів та трудових резервів для систематичного здійснення поставок металобрухту в таких обсягах; не надання під час перевірки документів щодо транспортування металобрухту, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, довіреностей на отримання металобрухту, документів, які б підтверджували розрахунки за придбаний металобрухт (том 1 арк. справи 53).

Ці доводи ДПІ суд правомірно до уваги не взяв, перевірив їх відповідність дійсним обставинам справи та надав їм належну оцінку, відповідно до частини 2 статті 69 КАС України за правилами статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Частинами 8 та 11 цієї статті встановлені вимоги щодо оформлення приймання металобрухту. Так, приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів позивачем дотриманий.

Згідно з частиною 12 цієї статті оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року. Акти приймання металобрухту долучені до матеріалів справи та оформлені відповідно до вимог частин 8 та 11 статті 4 Закону України «Про металобрухт», відповідно до частини 4 статті 70 КАС України є допустимим засобом доказування факту придбання металобрухту та джерела його походження.

З огляду на зазначене суд зробив висновок щодо правомірного декларування позивачем бюджетного відшкодування в сумі 98371,74 грн., яка зазначена в податковому повідомленні-рішення, правомірність якого позивач оспорює.

Позивачем дотримана презумпція добросовісності платника податків яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 71 КАС України).

Контролюючим органом не надані докази, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), не доведена наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виконав обов'язок встановлення дійсних обставин справи при розгляді адміністративного позову виходячи з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 статті 11 КАС України.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти доводи податкового органу з огляду на те, що вони спростовуються долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями первинних документів, які доводять факт виконання господарських операцій повністю від укладення угоди до оплати. Зазначені обставини повно та правильно встановлені судом першої інстанції і не є спірними між сторонами на момент апеляційного перегляду справи.

Колегія судів вважає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем норм податкового законодавства.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/6522/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/6522/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 вересня 2012 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 12 вересня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В.Гайдар

М.М. Яковенко