Постанова № 26002951, 12.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року Справа № 5019/880/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.07.12 р. у справі № 5019/880/12 (суддя Трускавецький В.П.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива", м.Дубно Рівненської області

про стягнення 19 259 969 грн. 99 коп.

За участю представників:

Позивача - Гриньок О.А. (довіреність №14-312 від 07.02.2012р.)

Відповідача - Зембаль О.П. (довіреність б/н від 01.12.2011р.)

Відповідно до розпорядження в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. у справі № 5019/880/12, у зв»язку із перебуванням у відпустці судді Демидюк О.О., та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бригінець Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.07.12 р. у справі №5019/880/12 (суддя Трускавецький В.П.) позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" про стягнення 19 259 969 грн. 99 коп. -задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства "Нива" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 400 000 грн. 00 коп. основного боргу, 128 170 грн. 76 коп. -інфляційних втрат, 217 193 грн. 44 коп. -трьох відсотків річних, 1 124 790 грн. 52 коп. -пені, 1 889 815 грн. 45 коп. -штрафу та 13 142 (тринадцять тисяч сто сорок дві) грн. 24 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення з ТзОВ "СП "Нива" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 14 659 029 грн. 77 коп. основного боргу - відмовлено.

В частині позовних вимог про стягнення з ТзОВ "СП "Нива" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 840 970 грн. 05 коп. основного боргу провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами у справі за станом на 30.04.2012р., підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1 240 970, 05 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у процесі розгляду справи відповідач на підставі платіжних доручень № 5239 від 12 червня 2012 року на суму 140 970, 05 грн., №2351 від 15.06.2012р. на суму 200 000,00 грн. та № 5 від 22.06.2012р. на суму 500 000,00 грн., перерахував позивачу кошти на суму 840 970,05 грн. в погашення боргу за поставлений у вересні-жовтні 2011 року природний газ на виконання умов договору №14/2636/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 400 000 грн. заборгованості підлягають задоволенню, а частині позовних вимог про стягнення 840 970,05 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити.

Оскільки основний борг на суму 14 659 029 грн. 77 коп. було погашено ще до подання позову, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 128 170 грн. 76 коп. -інфляційних втрат, 217 193 грн. 44 коп. -трьох відсотків річних, 1 124 790 грн. 52 коп. -пені, 1 889 815 грн. 45 коп. -штрафу підлягають задоволенню, оскільки відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТзОВ "СП "Нива" подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині стягнення 1124790,52грн. пені та 1889815,45 грн. штрафу, зменшивши розмір штрафних санкцій до 124790,52 грн. пені та 89815,45 грн. штрафу.

Скаржник зокрема вважає, що висновок господарського суду Рівненської області щодо задоволення позову в частині стягнення пені та штрафу зроблений без врахування положень, закріплених в ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України та тих обставин даної справи, які дають можливість зменшити розмір пені.

Зазначає, що з загальної суми договору на купівлю-продаж природного газу №14/2636/11 від 30.09.2011р. в розмірі 32249011,82 грн. ТзОВ «СП «Нива»сплачено в добровільному порядку до моменту звернення позивача до суду 31149011,82 грн. Залишок боргу на час пред'явлення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» позову складав 1 100 000,18 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції сума боргу відповідача перед позивачем зменшилась до 400 000,00 грн.

Тому, зважаючи на залишок боргу в сумі 400 000,00 грн. та розмір штрафних санкцій в сумі 3014605,97 грн., ТзОВ «СП «Нива»вважає, що задоволені судом першої інстанції до стягнення штрафні санкції є надмірно великими.

Внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати газу, позивачу не було заподіяно інших збитків, крім тих, що спричинені інфляцією, які ТзОВ «СП «Нива»погоджується відшкодувати, про що свідчить визнання позову в цій частині. Беручи до уваги ступінь виконання зобов'язань ТзОВ «СП «Нива»перед позивачем, який становить понад 98%, незначний розмір збитків порівняно з нарахованими штрафними санкціями, відсутність у позивача встановлених судом на основі пред'явлених доказів негативних наслідків від прострочення виконання зобов'язань відповідачем, співвідношення заявлених до стягнення штрафних санкцій та суми боргу мають місце підстави, обумовлені ч.3 ст. 551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України, які дозволяють зменшити розмір штрафних санкцій (т.2, арк.справи 2-4).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2012р. у даній справі апеляційну скаргу ТзОВ "СП "Нива" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.2, арк.справи 1).

Позивач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу (Вх.№9088/12, Д-2 від 20.08.2012р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві зазначає, що оскільки зобов'язання в розумінні статей 526, 599 ЦК України належним чином не виконано, а предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити суму з урахуванням інфляції, трьох відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України та пені за порушення договірних зобов'язань позивач цілком правомірно нарахував штрафні санкції за неналежне виконання умов правочину.

Стверджує, що погоджуючи пункти договору шляхом його підписання уповноваженими особами та скріплюючи печатками, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору купівлі-продажу природного газу, зокрема п.6.1 та п.7.2.

Також звертає увагу суду, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» створено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998р. №747 на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 року №151 «Про реформування нафтогазового комплексу України»

Засновником Компанії є Держава в особі Кабінету Міністрів України.

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

За спірним договором постачається імпортований природний газ, який ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України.

Бюджетом України та фінансовим планом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ компанія змушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених компанією втрат є стягнення з боржників пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що на цей час складає - 15,5%. Загальна сума заявлених компанією пені, 3% річних та інфляційних втрат не компенсує повністю збитки від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Також зазначає, що дочірня компанія «Газ України»та національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»є окремими юридичними особами, які мають відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, статут та керівні органи і зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства; самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями усім належним їм майном.

А тому, компанія жодним чином не несе відповідальності за зобов'язаннями дочірньої компанії «Газ України» перед товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нива»і ці правовідносини не стосуються даного спору.

Підписуючи договір №14/2636/11 від 30.09.11 купівлі-продажу природного газу, а в подальшому і акти приймання-передачі природного газу, тобто приймаючи та отримуючи природний газ від ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за вказаним правочином.

Тому позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Рівненської області вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (т.2, арк. справи 18-23).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.09.2012р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30 січня 2011 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) укладено з ТзОВ «СП «Нива»(покупець) договір №14/2636/11 на купівлю-продаж природного газу (т.1, арк.справи 13-18), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Сторони передбачили (п. 2.1 договору), що продавець передає покупцю з 01.09.2011р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 59 855, 000 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором (копія вимоги та доказ її надсилання додається).

Також, пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Сторонами договору також було укладено додаткові угоди № 1 від 30 вересня 2011 року (т.1, арк.справи 19) та № 2 від 11 жовтня 2011 року (т.1, арк.справи 20) до договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність покупцю протягом вересня-жовтня 2011 року природний газ на загальну суму 32 249 011,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2011 року (т.1, арк.справи 21) та від 31 жовтня 2011 року (т.1, арк.справи 22).

Як вбачається з матеріалів справи за станом на 20.03.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором за використаний природний газ становила 15899999,82 грн., з позовом про стягнення якої позивач і звернувся до суду (т.1, арк.справи 23).

Однак, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами у справі за станом на 30.04.2012р. (т.1, арк.справи 121), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 240 970, 05 грн. З копій платіжних доручень та банківських виписок, наявних у матеріалах справи, вбачається що станом на день звернення позивача з позовом до суду (24.05.2012р. -відбиток календарного штемпеля на поштовому конверті листа, яким було надіслано позовну заяву, т.1 арк.справи 45) сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений у вересні-жовтні 2011 року природний газ на виконання умов договору №14/2636/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року, становила 1240970,05 грн.

Також, в матеріалах справи наявні платіжні доручення №5239 від 12 червня 2012 року на суму 140 970, 05 грн. (т.1, арк.справи 67), № 2351 від 15.06.2012р. на суму 200 000,00 грн. (т.1, арк.справи 116) та № 5 від 22.06.2012р. на суму 500 000, 00 грн. (т.1, арк.справи 117), відповідно до яких, відповідач перерахував позивачу кошти на суму 840 970, 05 грн. в погашення боргу за поставлений у вересні-жовтні 2011 року природний газ на виконання умов договору №14/2636/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. уже після подання позовної заяви ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у процесі розгляду справи у господарському суді Рівненської області.

З акту звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.09.2011р. по 30.06.2012р. по договору від 30.09.2011р. №14/2636/11 (т.1, арк.справи 170-171), підписаного повноважними представниками, вбачається, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у вересні-жовтні 2011 року за станом на 30.06.2012р. становить 400 000, 00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт вчинення сторонами у справі правочину (поставки газу) підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково.

Даний факт встановлено актом звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.09.2011р. по 30.06.2012р. по договору від 30.09.2011р. №14/2636/11 (т.1, арк.справи 170-171), який підписано повноважними представниками, та відповідно до якого сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у вересні-жовтні 2011 року за станом на 30.06.2012р. становить 400 000, 00 грн.

Акт звірки взаємних розрахунків є формою фіксації певних юридично-значимих дій сторін за цим актом, без укладання письмової угоди. Зокрема, актом звірки оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Акт звірки розрахунків, як зазначено в абзаці шостому Листа Міністерства фінансів України №31053-2-4/4390 від 03.12.2001р., може служити підставою перерахування коштів.

Тому колегія суддів вважає, що господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 400 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу на суму 840 970 грн. 05 коп., оскільки, відповідно до платіжних доручень (№5239 від 12.06.2012 року, № 2351 від 15.06.2012р. та № 5 від 22.06.2012р.) борг на зазначену суму погашено відповідачем у процесі розгляду справи у першій інстанції.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що основний борг на суму 14 659 029 грн. 77 коп. було погашено ще до подання позову, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про відмову позивачу в позові в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 526, ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Відповідачем строки договору було порушено, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.2.), у вигляді сплати пені, що становить 1 124 790 грн. 52 коп. пені та штрафу, що становить 1 889 815 грн. 45 коп. штрафу, відповідно до розрахунку (т.1, арк.справи 12).

Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 124 790 грн. 52 коп. пені та 1 889 815 грн. 45 коп. штрафу.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем невчасно виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно розмір інфляційних втрат становить 128 170 грн. 76 коп., а також три відсотки річних від простроченої суми, розмір яких становить 217 193 грн. 44 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені позивачем до стягнення розміри інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що господарським судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні заяви про зменшення штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд повинен враховувати не тільки інтереси, становище, збитки боржника, а й інтереси, становище та збитки, які понесе кредитор у зв'язку з неналежним виконанням кредитором своїх зобов'язань.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачається імпортований природний газ, який ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України. Бюджетом України та фінансовим планом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних.

Тому колегія суддів вважає, що господарський суд Рівненської області правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення на 96 відсотків.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.07.12 р. у справі № 5019/880/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бригинець Л.М.