Рішення № 26002925, 12.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.12 Справа № 26/16/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення заборгованості за договором №491 від 20.09.2007 в сумі 12106 грн. 30 коп., пені в сумі 11703 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань в сумі 483 грн. 35 коп. та 3% річних в сумі 244 грн. 45 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -юрисконсульт Пальчик М.О., довіреність №12-01-22/383 від 13.03.2012;

відповідач -підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Сєвєродонецьким МВ ВМВС України в Луганській області 19.02.2001.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №491 від 20.09.2007 в сумі 12106 грн. 30 коп., пені в сумі 11703 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань в сумі 483 грн. 35 коп. та 3% річних в сумі 244 грн. 45 коп.

Згідно ст.811 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 10.02.2011, 28.08.2012, 04.09.2012, 12.09.2012 за клопотанням відповідача здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.02.2011 було зупинено провадження у справі до вирішення Сєвєродонецьким міським судом справи за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень та визнання нечинним рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №530 від 24.03.2009 „Про затвердження тарифу на теплову енергію", яку поставляє ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ" для інших споживачів".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.08.2012 було поновлено провадження у справі та її розгляд призначений на 28.08.2012.

В судовому засіданні 28.08.2012 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 04.09.2012, яка в подальшому продовжена до 12.09.2012.

Клопотанням б/н від 28.08.2012 відповідач вимоги позову відхилив, оскільки вважає договір №491 від 20.09.2007 неукладеним внаслідок недосягнення згоди між сторонами з усіх істотних умов типового договору, викладених в ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та постанові Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Запереченням проти позову б/н від 28.08.2012 відповідач зазначив, що вважає позов поданим без додержання вимог чинного законодавства, а саме, позивач не обґрунтував предмет та підстави позову і просив суд відмовити у задоволенні позову.

Клопотанням б/н від 28.08.2012 відповідач просив витребувати у позивача в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України додаткові документи: докази постачання позивачем та отримання відповідачем теплової енергії в приміщення за адресою згідно п.2.1 договору №491 від 20.09.2007; докази фактичного виконання умов договору позивачем; рахунки за теплову енергію, виставлені відповідачу, в опалювальний період 2009-2010 років та докази надсилання їх відповідачу за юридичною адресою; акти готовності до опалювального періоду будинку за адресою: АДРЕСА_2 за опалювальний період 2009-2010 років; акти перевірки стану внутрішньобудинкових мереж опалення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 за опалювальний період 2009-2010 років; журнал реєстрації актів-претензій відповідно до додатку 3 до „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №933 від 03.09.2009); обгрунтований розрахунок суми, що стягується чи оспорюється, з посиланням на нормативні акти, на підставі яких здійснений цей розрахунок; обгрунтований перерахунок суми відповідно до актів претензій, надісланих позивачу; докази, якими підтверджується розрахунок теплового навантаження приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_2.

Клопотанням б/н від 04.09.2012 відповідач просив суд витребувати у позивача Акти готовності до опалювального періоду будинку АДРЕСА_2 та Акти перевірки стану внутрішньобудинкових мереж опалення будинку.

Клопотанням б/н від 04.09.2012 відповідач просить зобов'язати позивача подати для ознайомлення журнал реєстрації актів-претензій відповідної форми згідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води; докази проведення перерахунку за ненадані послуги з централізованого опалення відповідно до актів-претензій споживача.

У задоволенні вказаних клопотань ухвалою господарського суду Луганської області від 04.09.2012 було відмовлено з підстав, зазначених в ухвалі.

В судовому засіданні 12.09.2012 відповідач надав письмове пояснення, яким вимоги позову не визнає, оскільки договір, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, вважає неукладеним.

В даному судовому засіданні відповідач надав клопотання, яке є фактично поясненням його доводів і просить суд зобов'язати позивача надати додані до позовної заяви копії документів і надав клопотання про перенесення розгляду справи на інший день, мотивуючи відкриттям провадження по адміністративній справі з оскарження рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради №1314 від 09.08.20005 „Про визначення Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" виконавцем послуг з централізованого опалення і необхідністю надання додаткових доказів, які він не мав змоги подати в попередніх засіданнях.

Суд відхиляє вказане клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно пп.2.1 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

В порушення вказаних приписів законодавства відповідач не зазначив і не обґрунтував обставин, що перешкоджали і перешкоджають йому своєчасно подати докази, а також не зазначив обставин, які ці докази можуть підтвердити. Крім того, відповідач просить надати розрахунки, які і так містяться в матеріалах справи.

Крім того, ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надано право знайомитися з матеріалами справи, знімати копії, але відповідач не обґрунтував суду свою неможливість скористатися вказаними правами за весь час розгляду справи.

Частиною 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач не обґрунтував необхідність витребування визначених у клопотанні документів для розгляду даної справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) 20.09.2007 був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №491, за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 договору).

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону в приміщення за адресою: АДРЕСА_2, 20 загальною площею 125,26 м2.

Згідно до п.4.2.2 договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії споживачем в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В п.5.1 договору сторони домовились, що облік споживання теплової енергії проводиться за прилади обліку, у разі їх відсутності -розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради.

Згідно п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 7.2.3 договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за 1 рік в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Враховуючи викладене, договір продовжував свою дії відповідно на кожний рік, починаючи з 2008 року.

Як зазначив позивач, на виконання вказаних умов договору за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року він поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 12106 грн. 30 коп. та пред'явив відповідачу на оплату відповідні рахунки (а.с.13-17 т.1), які отримані особами, що перебували у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3. Також позивач направляв на вказану адресу відповідні претензії (а.с.20-22 т.1).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 12106 грн. 30 коп., на яку позивач нарахував пеню в сумі 11703 грн. 64 коп., 3% річних у сумі 244 грн. 45 коп. та інфляційні нарахування в сумі 483 грн. 35 коп., за стягнення яких останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України „Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В ч.1 ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачені істотні умови, які є обов'язковими для договору теплопостачання: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору №491 від 20.09.2007, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, які визначені законом як необхідні для договорів даного виду та які сторони вважали за необхідне обумовити в договорі, про що свідчить підписання договору сторонами та скріплення печатками (а.с.11-12 т.1).

Необґрунтованими є посилання відповідача на лист Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №04-06/1889 від 04.07.2012, в якому зазначається, що рішенням Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.06.2012 №01-24/111 по справі №891 дії Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", що полягають у внесенні у договір на постачання теплової енергії умов, не передбачених чинним законодавством та звуження прав та обов'язків сторін у договорі по відношенню до типового договору про надання послуг з централізованого опалення, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживанням монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки вказане рішення не впливає на дійсність договору №491 від 20.09.2007.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. А п.4 вказаної статті передбачено, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

На виконання вказаних приписів законодавства виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради було прийнято рішення №1314 від 09.08.2005 „Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради", п.3 якого визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради теплопостачальні підприємства: „КП „Сєвєродонецьктеплокомуненерго" та ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ".

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №530 від 24.03.2009 „Про затвердження тарифу на теплову енергію, яку поставляє ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ" для інших споживачів", яке було опубліковано в газеті „Сєвєродонецькі вісті", було затверджено тариф на теплову енергію для інших споживачів у розмірі 695 грн. 36 коп. за 1 Гкал з ПДВ.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.6.2 договору сторони встановили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а відповідно до п.6.4 договору споживач за 3 дні по початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Даний позов позивачем заявлений у січні 2011 року і відповідачем а ні на виконання умов договору №491 від 20.09.2007, а ні на позовні вимоги позивача не було прийнято належних дій по оплаті послуг, наданих позивачем за заявлений в позовній заяві період.

Доводи відповідача про часткове перерахування позивачу у спірний період плати за опалення за платіжними дорученнями №90961 від 26.11.2009, №4 від 11.01.2010, №14 від 11.02.2010, №31 від 17.03.2010, №42 від 09.04.2010, №52 від 05.05.2010 суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Із вищевказаних платіжних доручень не вбачається, що здійснюється оплата відповідачем саме за заявлений позивачем в позовній заяві період і згідно пояснень і розрахунку позивача до пояснень (а.с.137-138 т.1), вказані в цих дорученнях суми зараховані в погашення боргу відповідача за період з лютого по грудень 2009 року, про що зазначено і в розрахунку боргу в позовній заяві.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Таким чином позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості за договором №491 від 20.09.2007, який на день прийняття рішення у вказаній справі є чинним і не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року в сумі 11703 грн. 64 коп.

Як було зазначено позивачем, в розрахунку до позовної заяви сума боргу відповідача складає 11703 грн. 64 коп., а в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути борг в сумі 12106 грн. 30 коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню частково в сумі 11703 грн. 64 коп., в решті -слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.7.2.3 договору сторони домовились, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлено, крім суми заборгованості, нарахована за період з 16.01.2010 по 10.11.2010 пеня в сумі 11703 грн. 64 коп., 3% річних за період з 16.01.2010 по 10.11.2010 в сумі 244 грн. 45 коп. та сума інфляційних нарахувань за період з лютого 2010 року по жовтень 2010 року в розмірі 483 грн. 35 коп.

Суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до умов договору (п.6.1 договору) розрахунки між сторонами проводяться на підставі рахунків позивача.

Позовні вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань ґрунтуються саме на виставлених відповідачу рахунках №491 від 30.12.2009, від 29.01.2010, від 28.02.2010, від 31.03.2010, від 30.04.2010, які надсилалися на адресу: АДРЕСА_3 (а.с.13-17 т.1), в той час як відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, позивачем не доведено факт отримання вказаних рахунків саме відповідачем, а тому вимоги позивача, які ґрунтуються і розраховані на підставі цих виставлених рахунків, є необґрунтованими і суд відмовляє у їх задоволенні.

З вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 12.09.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 811, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 00131050 заборгованість в сумі 11703 грн. 64 коп., судові витрати в сумі 229 грн. 59 коп., видати наказ позивачу.

3.В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 17.09.2012.

Суддя С.С. Єжова