Рішення № 26002755, 13.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2012 р. Справа № 25/096-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків",

15030, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Олешня, вул. Партизанська, 31

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари",

08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, 84

про стягнення 2 177 994,98 грн.

за участю представників:

позивача -Ковтун О.В. (довіреність від 04.01.2012 № 10);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (далі -відповідач) про стягнення 2 177 994,98 грн., з яких: 2 095 563,78 грн. -основний борг, 82 431,20 грн. -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.08.2012.

У судове засідання 30.08.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.08.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 13.09.2012.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 14.08.2012 № 14476340 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, на яку направлено ухвалу суду від 14.08.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14459 від 13.09.2012) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу, що підтверджується банківськими виписками від 03.09.2012, 04.09.2012, 05.09.2012, 07.09.2012, 10.09.2012,12.09.2012 на загальну суму 240 000,00 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 1 937 994,98 грн., що складаються з: 1 855 563,78 грн. основного боргу та 82 431,20 грн. пені.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову -1 937 994,98 грн., з яких: 1 855 563,78 грн. основного боргу та 82 431,20 грн. пені, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року".

У судовому засіданні 13.09.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням зменшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 20.12.2011 № 06-12 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю товар відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар (пункт 1.1., 2.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. Договору оплата проводиться покупцем протягом 30 календарних днів з дати відвантаження замовленої партії товару, згідно виставлених рахунків продавця. Датою відвантаження товару вважається дата оформлення залізничних накладних (відбиток календарного штемпеля) станції відправлення Грибова-Рудня Південно-Західної залізниці.

Згідно пункту 4.4. Договору оригінали рахунків, видаткових накладних направляються поштою протягом 5 банківських днів з дати відвантаження товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 05.03.2012 сторони в пункті 2.1. Договору погодили, що загальна кількість товару, що має бути поставлена та його ціна викладені у Специфікації №1 від 20.12.2011 та у Специфікації №2 від 05.03.2012, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємними частинами Договору. Копії вказаних Специфікацій залучено до матеріалів справи.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання умов Договору позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 3 092 848,69 грн., відповідач вказаний товар прийняв, проте, оплатив лише частково, на суму 997 284,91 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем надано в матеріали справи оригінали видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та залізничних накладних (а.с. 33-136, том 1), відповідно до яких було поставлено товар, що не оплачений відповідачем, вказані видаткові накладні підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а також як докази часткової сплати відповідачем коштів, позивачем надано банківські виписки (а.с. 137-152, том 1), які підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки.

У зв'язку з викладеним, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 095 563,78 грн. заборгованості -різницю між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Позивачем подане клопотання про зменшення позовних вимог, де зазначено про часткову оплату відповідачем товару, отриманого за вищевказаними видатковими накладними, на підтвердження чого надано банківські виписки від 03.09.2012, 04.09.2012, 05.09.2012, 07.09.2012, 10.09.2012,12.09.2012 на загальну суму 240 000,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив. Доказів оплати за поставлений товар у повному обсязі на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Враховуючи зменшення позовних вимог, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1 937 994,98 грн., що складається з: 1 855 563,78 грн. основного боргу та 82 431,20 грн. пені.

Крім того, на підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України при з'ясуванні обставин справи судом враховано письмові пояснення уповноваженого представника позивача (а.с. 206, том 1) про відсутність між сторонами інших правовідносин, крім тих, що виникли на підставі Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, що не заперечене відповідачем.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те представниками сторін, вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем повністю не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога, з урахуванням зменшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 1 855 563,78 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 82 431,20 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 82 431,20 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 855 563,78 грн. та пені в розмірі 82 431,20 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Разом з тим, приписами частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011 № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зменшення позивачем розміру позовних вимог).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

У зв'язку з вищевикладеним, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжного доручення від 26.07.2012 №1780 у розмірі 4 800,00 грн. підлягає поверненню позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" з Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 38 759,90 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, 84, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30530431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" (15030, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Олешня, вул. Партизанська, 31, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22830723) 1 855 563 (один мільйон вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 78 коп. основної заборгованості, 82 431 (вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять один) грн. 20 коп. пені, 38 579 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 90 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" (15030, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Олешня, вул. Партизанська, 31, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22830723) з Державного бюджету України 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 73 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 26.07.2012 №1780.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.09.2012.

Суддя С.О. Саванчук