Рішення № 26002734, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/9096-2012 10.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Комунального підприємства "Київпастранс "

Про стягнення 19 635,13 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Півень Д.О. -представник (дов. № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012 р.) від відповідача Солодовнік В.С. -представник (дов. № 06-5/142 від 03.07.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс " з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 19 635,13 грн. (18 438,67 грн. - основний борг, 89,34 грн. - інфляційна складова боргу, 179,86 грн. - 3% річних, 927,26 грн. -пеня).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії в гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 2690051 від 01.03.2002 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/9096-2012 та призначено справу до розгляду на 23.07.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 23.07.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з щорічною відпусткою представника відповідача. Клопотання задоволено.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.08.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 27.08.2012 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 27.08.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання та заперечення проти позову, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Тим більше, відповідач не обґрунтував та не додав на підтвердження відповідних доказів чим викликана неможливість представника відповідача (представника відповідача за довіреністю, керівника відповідача) бути присутнім в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

В судовому засіданні 27.08.2012 р. представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 10.09.2012р., та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, про що виніс відповідну ухвалу від 27.08.2012р.

В судовому засіданні 10.09.2012 р. представник позивача надав доказ сплати відповідачем частини основної заборгованості за договором №2690051 від 01.03.2002 р. Зокрема, надав Довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію. Згідно даної довідки відповідачем на рахунок ПАТ "Київенерго" 16.08.2012 р. перераховані грошові кошти в розмірі 5 500,00 грн.

Таким чином сума основної заборгованості станом на день розгляду спору становить 12938,67 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.2012 р. заперечував проти задоволення позову та просив зменшити розмір штрафних санкцій з підстав викладених у письмових запереченнях, поданих 27.08.2012 р. через відділ діловодства господарського суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 10.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2002 р. між позивачем та відповідачем укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 2690051, відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу (Споживач) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач (Споживач) зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, тоді, як відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 5 Додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту облікову картку (табуляграму) фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Згідно п. 2 Додатку 4 до Договору, відповідач до початку розрахункового періоду здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.02.2012 р. по 01.06.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 р. становить 18438,67 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 438, 67 грн. -основного боргу, 89, 34 грн. -інфляційних втрат, 179, 86 грн. -3-х відсотків річних, 927,26 грн. -пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2690051 від 01.03.2002 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, вказуючи на несистематичне, неповне та нерегулярне фінансування компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій пасажирів, що здійснюється з державного та міського бюджетів, що впливає на фінансово-економічний стан підприємства та на виникнення заборгованості перед державними фіскальними органами, контрагентами по господарським правовідносинам та своїми працівниками по виплатам заробітної плати.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за надану теплову енергію у гарячій воді відповідач -Комунальне підприємство "Київпастранс " у встановлений Договором строк виконав не в повному обсязі.

Так, відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію, станом на 01.06.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі 18 438,67 грн.

Однак, як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію, відповідач в серпні 2012 р. сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію яка утворилась в період з 01.02.2012 р. по 01.06.2012 р., в сумі 5 500,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, 10.09.2012 р., заборгованість відповідача за надану теплову енергію у гарячій воді за період з 01.02.2012 р. по 01.06.2012 р. становить 12938,67 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 5 500,00 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 5011-59/9096-2012 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 5 500,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 12 938,67 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 938,67 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд також стягнути з відповідача 89, 34 грн. -інфляційних втрат, 179,86 грн. -3-х відсотків річних, 927,26 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2690051 від 01.03.2002 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Пунктом 7 Додатку 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову (Додаток 1) становить 927,26 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 927,26 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 927,26 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 89,34 грн. -збитків від інфляції та 179,86 грн. -3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; р/р 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 12 938 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 67 коп. основної заборгованості, 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 26 коп. пені, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 34 коп. збитків від інфляції, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 86 коп. 3% річних, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі № 5011-59/9096-2012 в частині стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" частини основної заборгованості в розмірі 5 500,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення: 14.09.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева