Рішення № 26001729, 13.09.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/1016/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2012 року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Федоренко Е. Р.,

при секретарі -Сорочан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми по договору займа

встановив:

02.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 квітня 2011 року між ним і відповідачем був укладений договір позики, згідно якому відповідач отримала в борг 25200 грн., які мала повернути в строк до 01.06.2011 року. Договір був оформлений письмовою розпискою, яку відповідач власноручно написала. У період до 01 липня 2011 року відповідачем було йому виплачено 13200 грн. Остання частина боргу йому не повернена. Просив стягнути з відповідача останню частину боргу у розмірі 12000 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. за спричинені моральні страждання, які він відчував у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача, виникненням матеріальних проблем у його сім'ї, необхідністю займати кошти для ведення власного бізнесу; і судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 16 серпня 2012 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав суду згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Заяв або клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи у її відсутність від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики, та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 13 квітня 2011 року між сторонами справи був укладений договір позики, згідно якому відповідач отримала в борг 25200 грн., строком до 01 червня 2011 року, про що свідчить відповідна розписка (а.с.11).

У зобов'язанні встановлений строк його виконання - до 01 червня 2011 року.

Зобов'язання виконане відповідачем частково, на суму 13200 грн., що свідчить із відповідних записів на розписці.

Остаточно зобов'язання не виконане і сума боргу у розмірі 12000 грн. відповідачем не повернена.

Оскільки виконання зобов'язання за договором позики в повному обсязі не здійснено, у позивача виникло право вимоги на отримання несплаченої суми боргу у розмірі 12000 грн.

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач, будучи належно повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася і не надала суду доказів, що можуть свідчити про відсутність з її боку наявності зобов'язань за договором позики, позивачем на підтвердження наявності зобов'язання надана відповідна розписка.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у розмірі 12000 грн. є правомірними.

Проте вимогу щодо стягнення суми заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних суд вважає необґрунтованою, оскільки, як встановлено, грошові кошти у розмірі 25200 грн. за договором позики передані відповідачу без одержання від нього яких-небудь процентів, що вбачається з тексту розписки.

З урахуванням того, що відповідно до вимог частини 1 статті 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а сторони передбачили, що проценти за договором позики не нараховуються, то даний договір є безпроцентним.

Таким чином, суд враховує даний договір позики безпроцентним, про що сторони домовилися і відповідно передбачили це договором (розпискою), у зв'язку з чим у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми боргу повинно бути відмовлено.

Щодо вимог про відшкодування шкоди, суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спори про відшкодування заподіяної фізичної чи юридичної особі моральної шкоди (немайнової) розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено Конституцією або випливає з її положень у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

У даному випадку спірні правовідносини та норми закону, які їх регламентують, не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди, а тому у задоволені позову в цій частині повинно буди відмовлено.

У відповідності до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Розмір судового збору, який має бути сплачений по даній справі з вимог майнового характеру, складає 214,60 грн., немайнового характеру, в даному випадку моральної (немайнової) шкоди - 107,30 грн., а всього - 321,90 грн. Оскільки позов задоволено частково, на суму 12000 грн., відповідачу присуджуються судові витрати пропорційно до тієї частини позову, у задоволенні яких позивачеві відмовлено - у розмірі 208,35 грн. У частині вимог про стягнення моральної (немайнової) шкоди позивачу відмовлено, тому судовий збір у розмірі 107,30 грн. позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 530, 599, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, статтями 10, 60, 88, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 12000 грн. та судовий збір у розмірі 208,35 грн., а всього (дванадцять тисяч двісті вісім гривень 35 коп.).

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії рішення.

Суддя Е. Р. Федоренко