Ухвала суду № 26001647, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2012 р. м. Київ К-5118/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Бовкун В.В.

за участю представників:

позивача -Удачина Е.А.,

відповідача - Кузьмін М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009

у справі №2-а-7612/08

за позовом Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" (позивач) звернулося до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.02.2004 року № 0002592342/1, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 1 355 934,00 грн. ( у тому числі основний платіж 903 956,00 грн., штрафна (фінансова) санкція у сумі 451 978,00 грн.).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, позовні вимоги задоволені повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Позивачем була надана, підтверджена належними доказами, заява про заміну Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа".

Також, відповідачем надано, підтверджену належними доказами, заяву про заміну відповідача по справі, у зв'язку з реорганізацією на його правонаступника.

Відповідно до ст. 55 КАС України зазначені заяви підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами здійсненої відповідачем планової комплексної документальної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 31.12.2002, складений акт № 61\23-114-2X03337007 від 21.07.2003, в якому зазначено, що позивачем в порушення п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2002 до 31.12.2002 - на суму 907129 грн., у тому числі: за квітень 2002 р. - на суму 203112 грн., за жовтень 2002 р. - на суму 1079 грн., за листопад 2002 р. - на суму 160568 грн., за грудень 2002 р. - на суму 542370 грн.

На підставі акту перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення №0001282342\0 від 23.07.2003 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1814258 грн., яка складається з основного платежу в розмірі 907129 грн. та штрафних санкцій у сумі 907129 грн.

В подальшому позивач оскаржив вказане повідомленні-рішення, на підставі чого ДПА України було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.02.2004 №0002592342\1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1355934 грн., у тому числі з основного платежу - 903956 грн., зі штрафної санкції - 451978 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з надання зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Касовим способом визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) - є спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками)."

На підставі зазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит підприємства від здійснення господарських операцій, що підпадають під дію п. 11.11. ст. 11, складається із сум податку в складі зроблених оплат придбаних товарів. При цьому, право підприємства на декларування податкового кредиту по ПДВ формується незалежно від того, в якому періоді був придбаний товар, починаючи із серпня 2001 - після вступу в чинність п. 11.11. у викладеній редакції.

При цьому, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що при декларуванні підприємством податкового кредиту по ПДВ по касовому методу, даний порядок застосовується тільки до взаєморозрахунків прямо зазначеним у п. 11.11 Закону. З положень Закону випливає, що за умови якщо реалізація частини придбаних товарів попадає під дію п.п. 11.11, а частина ні, підприємством виділяється із загальної вартості придбаних товарів вартість тих, які були використані в операціях при оподатковуванні яких застосовується касовий метод.

Застосування зазначеного порядку розрахунку сум податкового кредиту, припускає виділення із загального складу придбаних товарів тих, які надалі реалізуються покупцям у відношенні яких діє касовий спосіб розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ - тобто ведення податкового обліку персоніфіковано.

Згідно наказу підприємства позивача № 324 від 16.08.2001 визначено, що при проведенні платежів за товари, придбані у звітному податковому періоді підприємством у першу чергу провадилася оплата товарів, які були реалізовані контрагентам, до розрахунків з якими, застосовується касовий спосіб розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ, наступними платежами провадилася оплата іншої поточної заборгованості.

За наведених обставин, сума податкового кредиту по ПДВ, який підлягає декларуванню, розраховується як сума податкового кредиту, визначена по загальній системі оподатковування й податкового кредиту по операціях, які оподатковуються по касовому способу, збільшена на суму податку в складі кредиторської заборгованості погашеної у звітному періоді.

Відповідно до п.п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит по ПДВ декларується підприємством тільки при наявності податкової накладної, таким чином Законом допускається декларування податкового кредиту по ПДВ у наступних податкових періодах після здійснення будь-якої з подій.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наявність сум податкового кредиту по ПДВ, зазначених у документації податкової звітності підприємства, не припускає в обов'язковому порядку, проведення поставок або оплат у зв'язку зі здійсненням угоди купівлі-продажу, саме в цьому звітному періоді, така господарська операція (перша подія) можуть бути проведені й у попередніх податкових періодах і враховані в складі податкового кредиту підприємства в наступних податкових періодах, по факту одержання податкової накладної.

Зі змісту оборотних відомостей по рахунках 631 "Розрахунки з постачальниками й підрядниками" й №377 "Розрахунки з дебіторами" вбачається, що підприємством не ведеться окремий облік господарських операцій, по яких застосовується касовий спосіб розрахунку податкового зобов'язання й кредиту по ПДВ.

Оскільки підприємством не ведеться персоніфікований облік придбання й реалізації в частині господарських операцій, по яких застосовується касовий спосіб розрахунку податкового зобов'язання й податкового кредиту, то сума податкового кредиту по ПДВ, що декларується по загальній системі оподатковування відповідає частці реалізації, по якій застосовується спосіб розрахунку податкового зобов'язання по першій події.

Сума податкового кредиту по ПДВ, що декларується із застосуванням касового способу відповідає частці реалізації, по якій застосовується касовий спосіб розрахунку податкового зобов'язання. При цьому, частка податкового кредиту по ПДВ, що декларується по касовому способу пропорційна частці зроблених оплат стосовно поставок за досліджуваний податковий період, але не більше частки касових операцій у реалізації товарів, робіт і послуг.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки зазначений порядок розрахунку суми податкового кредиту з ПДВ, який підлягає відображенню у податковій звітності шляхом застосування касового методу та методу першої події. В описовій частині акту, в частині визначення долі реалізації по касовому методу та методу першої події, вказана методика застосована виключно до господарських операцій по реалізації теплової енергії, у подальшому з метою визначення сум податкового кредиту, які підлягають декларуванню по кожній з методик оподаткування, вказане співвідношення застосовано до податкового кредиту з ПДВ, який сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", ВАТ "Донецькобленерго" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Вказаною методикою розрахунку не враховано, що придбані позивачем енергоносії використовувались ним не тільки у діяльності, яка пов'язана з генерацією теплової енергії, підприємство, також, реалізовувало інші послуги та товари. Розрахунок долі реалізації, до якої застосовується касовий метод визначення податкового зобов'язання, проводиться з урахуванням відомостей про реалізацію як теплової енергії, так і інших товарів робот та послуг.

У податковому періоді, який береться до уваги, питома вага господарських операцій по продажу товарів робот та послуг, які оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах склала 15,417%.

Таким чином, з урахуванням розрахованої питомої ваги господарських операцій по продажу товарів робот та послуг, які оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах, сума податкового кредиту з ПДВ який підприємство має право декларувати по правилу першої події складає 15,417% від загальної суми податкового кредиту за ПДВ, який відображений у книгах придбання товарів робот та послуг, решту податкового кредиту з ПДВ у відповідності до облікової політики підприємства складає ПДВ у складі розрахунків з постачальниками товарів, робот та послуг.

Розрахунок суми завищення (заниження) податкового кредиту з ПДВ, який зазначений у податковій звітності позивача проводиться шляхом порівняння суми, яка задекларована з сумами податкового кредиту з ПДВ, на які підприємство має право по правилу першої події та по касовому способу.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач безпідставно виключив зі складу податкового кредиту з податку на додану вартість, що вплинуло на зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, застосування до позивача штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню є протиправними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. 221, ст. ст. 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача -Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" його правонаступником -Приватним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа".

Допустити заміну по даній справі відповідача -Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником -Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль