Ухвала суду № 26001516, 12.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/28883/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Корженковій І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (далі -СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012

у справі № 2а-18322/11/2670

за позовом публічного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-3" (далі -Товариство)

до СДПІ

про скасування повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Шевчука П.В.,

відповідача - Величка Д.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2010 № 0001934230 та № 0001944230. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ, які полягали у невиконанні вимог податкового законодавства під час підготовки та надання висновків за результатами розгляду заперечень Товариства на акт перевірки.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано з посиланням на недоведеність податковим органом фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, які стали підставою для оспорюваних донарахувань; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням заявника, установлені у кримінальній справі факти щодо фіктивної реєстрації контрагентів позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «БК «БМР-Сервіс»(далі -ТОВ «БК «БМР-Сервіс») та товариства з обмеженою відповідальністю «ІПБК «Новітні технології»(далі -ТОВ «ІПБК «Новітні технології»)), а також участі цих контрагентів у схемах мінімізації податкових коштів та розкрадання державних коштів внаслідок незаконного відшкодування сум ПДВ з бюджету є свідченням фіктивності спірних операцій з поставки підрядних робіт позивачеві.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2010 № 0001934230 та № 0001944230, згідно з якими Товариству донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6 292 529,50 грн. (у тому числі 5 580 849 грн. за основним платежем та 711 680,50 грн. за штрафними санкціями) та з податку на додану вартість в розмірі 5 232 693,75 грн. (у тому числі 4 663 349 грн. за основним платежем та 569 344,75 грн. за штрафними санкціями) відповідно, було прийняті за наслідками проведення СДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати названих податків при проведення взаєморозрахунків з ТОВ «БК «БМР-Сервіс»та ТОВ «ІПБК «Новітні технології» за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, оформленої актом від 14.11.2011 № 1019/42-30/04012678. Так, в основу оспорюваних донарахувань податковим органом покладено висновок про те, що позивач незаконно відобразив у складі витрат, які підлягають врахуванню під час визначення бази оподаткування податком на прибуток, 23 316 742,70 грн. вартості виконаних цими підрядниками будівельних робіт, а також включив до податкового кредиту пред'явлену йому цими підрядниками суму ПДВ у розмірі 4 663 349 грн. При цьому податковий орган виходив з того, що ТОВ «БК «БМР-Сервіс»та ТОВ «ІПБК «Новітні технології»зареєстровані на підставних осіб, були учасниками схеми мінімізації податкових зобов'язань та сприяння іншим підприємствам в одержанні незаконного бюджетного відшкодування, не мали необхідного обсягу трудових ресурсів та матеріально-технічної бази для виконання будівельних робіт, а спірні операції з поставки підрядних робіт позивачеві мали фіктивний характер.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічне правове регулювання порядку формування податкового кредиту та валових вбачається зі змісту підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначили суди, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем будівельних робіт у ТОВ «БК «БМР-Сервіс»та ТОВ «ІПБК «Новітні технології»підтверджується належним чином оформленими первинними документами - договорами підряду, актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача.

Слід зазначити, що заперечення керівниками ТОВ «БК «БМР-Сервіс» та ТОВ «ІПБК «Новітні технології»причетності до господарської діяльності цих товариств, а також господарських зв'язків з Товариством не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директори цих товариств були їх номінальними керівниками податковим органом не подано.

Витребування позивачем у ТОВ «БК «БМР-Сервіс»та ТОВ «ІПБК «Новітні технології»при укладенні договорів установчих документів та документів, що засвідчують їх державну реєстрацію та реєстрацію у податкових органах, відомостей щодо керівників цих підприємств, а також копій ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, є достатнім проявом розумності та обачливості позивача при виборі контрагентів.

Необхідно також наголосити, що належними доказами по справі щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

Результати ж оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак отримані у ході досудового слідства про кримінальній справі показання свідків, на які посилається СДПІ на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реальної поставки спірних товарів та реальність понесених витрат у зв'язку з їх придбанням, у тому числі і по сплаті ПДВ, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо незаконності здійснених СДПІ донарахувань податкових зобов'язань за оспорюваними рішеннями.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником -центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Києві її правонаступником - центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-18322/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько