Ухвала суду № 26001326, 12.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року м. Київ К-34853/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство 11837" (далі -Товариство)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2а-7924/09/0670

за позовом Товариства

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Бердичівська ОДПІ)

про скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання неправомірними дій податкового органу, які полягали у проведенні перевірок Товариства, оформлених актами від 14.05.2009 № 0139/06/03/23/03116751, № 0136/06/03/23/03116751 та № 0137/06/03/23/03116751, а також про скасування рішень Бердичівської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.05.2009 № 0000372302, № 0000382302 та № 0000392302.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010, у позові відмовлено з тих мотивів, що водії позивача не видавали пасажирам розрахункові документи (пронумеровані квитки) під час здійснення розрахунків за надання послуг з перевезення, а тому оспорювані штрафні санкції застосовано до позивача правомірно.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме -пункту 15 статті 3, пункту 4 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що працівниками Бердичівської ОДПІ було проведено перевірки належних позивачеві автобусів за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, оформлені актами від 14.05.2009 № 0139/06/03/23/03116751, № 0136/06/03/23/03116751 та № 0137/06/03/23/03116751.

Під час цих перевірок податковим органом було виявлено, зокрема, факт надання позивачем послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом без видачі пасажирам розрахункових документів -пронумерованих квитків, що стало підставою для застосування до позивача 340 грн., 351 грн. та 350 грн. штрафів за рішеннями від 21.05.2009 № 0000372302, № 0000382302 та № 0000392302 відповідно.

Відповідно до пунктів 2, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Водночас пунктом 4 статті 9 названого Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Таким чином, підставою для звільнення суб'єктів підприємницької діяльності від обов'язку використовувати РРО та розрахункові книжки під час надання послуг з перевезення автомобільним транспортом є видача квитків, талонів, квитанцій з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, позаяк у цьому разі такий розрахунковий документ (білет, квитанція, талон) прирівнюється до розрахункової квитанції.

У розглядуваному випадку суди, встановивши, що позивач не видавав пасажирам відповідні розрахункові документи, дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про правомірність застосування до Товариства оспорюваних сум штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство 11837" відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі № 2а-7924/09/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько