Постанова № 26001062, 19.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 липня 2012 року 17 год. 28 хв. № 2а-7851/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Гладуна А.І., представника відповідача Кожемяко М.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 19 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 червня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 травня 2012 року № 0001912280 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у загальному розмірі 1595500,00 грн. у зв'язку з порушенням ним підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі за текстом - Закон).

Ухвалою суду від 11 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю з підстав, зазначених у позові та додаткових поясненнях до нього, наданих суду у судовому засіданні 21 червня 2012 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 10 липня 2012 року. Пояснив, що оскаржуване рішення відповідачем складено у зв'язку із встановленням у ході перевірки порушень позивачем норм податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) у загальному розмірі 1274000,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період з 25 квітня 2012 року по 25 травня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складно акт від 28 травня 2012 року № 146/1-22-80-30021171 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, у результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 1274000,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у розмірі 1274000,00 грн.

Перевірку проведено на підставі виданих відповідачем направлень від 25 квітня 2012 року № 420/22-80, № 426/22-80, № 441/22-50, № 434/22-60, № 424/17-50, ст. 77 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України). Позивача проінформовано про проведення перевірки шляхом направлення йому письмового повідомлення від 12 квітня 2012 року № 58/10/22-80 відповідно до наказу відповідача від 12 квітня 2012 року № 411.

На підставі акту перевірки, 31 травня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1274000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 318500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача та правомірністю складання оскаржуваного рішення, виходячи з наступних обставин та аналізу наявних у матеріалах справи документів.

Так, згідно з п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

В акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 41485226,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення у розмірі 1274000,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у розмірі 1274000,00 грн.

Відділом взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб відповідача надано акт від 27 грудня 2011 року № 1585/3-23-70 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаруга" (також далі за текстом - ТОВ "Тартаруга") з питань відображення податкового кредиту, сформованого за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Пристекс ЛТД" (також далі за текстом - ТОВ "Пристекс ЛТД"), товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" (також далі за текстом - ТОВ "Профіт Голд"), товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум груп" (також далі за текстом - ТОВ "Феррум груп") та податкових зобов'язань, сформованих за рахунок позивача за грудень 2010 року та лютий 2011 року, у якому зазначено, що перевірку ТОВ "Тартаруга" проведено, зокрема, на підставі постанови про призначення позапланової перевірки від 01 грудня 2011 року, прийнятої старшим слідчим СВ ПМ ДПА у місті Києві у кримінальній справі № 73-207 (також далі за текстом - постанова про призначення перевірки).

Зі змісту постанови про призначення перевірки вбачається, що вказану кримінальну справу порушено за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення, ТОВ "Пристекс ЛТД", ТОВ "Профіт Голд", з метою прикриття незаконної діяльності та за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (також далі за текстом - КК України).

У ході розслідування кримінальної справи встановлено, що вказані товариства за юридичними адресами не знаходяться, фактичні адреси відсутні, до органів державної податкової служби звітуються із заниженими показниками фінансово-господарської діяльності. Підготовка та підписання необхідних первинних бухгалтерських та інших документів для створення видимості проведення господарських операцій (які фактично не проводились) від імені директорів вказаних фіктивних товариств здійснюються невстановленими особами за невстановленою адресою.

Зокрема, ТОВ "Пристекс ЛТД", ТОВ "Профіт Голд" протягом 2008-2011 років нібито надавали послуги та виконували роботи на замовлення ТОВ "Тартаруга".

При цьому, у ході перевірки ТОВ "Тартаруга" з'ясовано, що ТОВ "Пристекс ЛТД", "Профіт Голд" проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим неможливо підтвердити податковий кредит, сформований ТОВ "Тартаруга" на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Пристекс ЛТД", "Профіт Голд".

В акті перевірки також зазначено, що у ТОВ "Тартаруга" відсутні необхідні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, на підставі чого відповідач зробив висновок, що договір на поставку товарів народного споживання від 01 грудня 2010 року № 1 (також далі за текстом - договір № 1) укладено між позивачем та ТОВ "Тартаруга" без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Викладене, за переконанням суду, є підтвердженням того, що податкові накладні, виписані ТОВ "Тартаруга" на підставі договору № 1, не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів".

З аналізу викладених норм вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит лише на підставі тих податкових накладних, які виписані у разі фактичного здійснення господарської операції.

До того ж, у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції від 01 липня 2010 року), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, викладене, за переконанням суду, є підтвердженням того, що відповідачем оскаржуване рішення складено правомірно.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надав.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 травня 2012 року № 0001912280, яким позивачу (ідентифікаційний код 30021171) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у загальному розмірі 1595500,00 грн. (Один мільйон п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 24 липня 2012 року