Постанова № 26000688, 22.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 серпня 2012 року 11 год. 19 хв. № 2а-9529/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Шишлова О.Є., представника відповідача Харка Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 22 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 12 липня 2012 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2012 року № 0000331504/0 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно застосував до нього штраф, оскільки позивач не порушував граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, встановленого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

Ухвалою суду від 16 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 16 серпня 2012 року. Пояснив, що оскаржуване рішення відповідачем складено правомірно, а саме на підставі встановленого у ході перевірки позивача факту порушення ним граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 16 січня 2012 року № 31/15-04 (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновку якого, перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, встановлених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі акту перевірки, 16 січня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивача за затримку на 2 та 9 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 76499,90 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 7649,99 грн. за платежем "податок на прибуток".

Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби у місті Києві (також далі за текстом - ДПС у місті Києві) скарги від 26 січня 2012 року № 60/145, за результатами розгляду якої ДПС у місті Києві прийнято рішення від 27 березня 2012 року № 1617/10/12-114 про залишення оскаржуваного рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПС у місті Києві, 05 квітня 2012 року позивач направив скаргу № 61/546 до Державної податкової служби України (також далі за текстом - ДПС України), за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 01 червня 2012 року № 9333/6/10-2215 про залишення оскаржуваного рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Суд погоджується з позицією позивача щодо протиправності складення відповідачем оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з абзацом 1 п. 75.1, підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до ст. 86 цього Кодексу.

В акті перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року, однак такий висновок відповідача є безпідставним з огляду на наступне.

Зокрема, 09 серпня 2011 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток банку за ІІ квартал 2011 року.

В рядку 20 вказаної декларації "Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентами, за звітний (податковий) період" зазначено податок на прибуток, утриманий при виплаті доходів нерезидентам, у розмірі 76510,00 грн.

Вказаний розмір податку на прибуток позивачем сплачено належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями меморіальних ордерів від 14 квітня 2011 року № 8 та № 9.

Крім того, 08 листопада 2011 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток банку за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

У ході судового розгляду справи встановлено, що у вказаній декларації позивачем допущено помилку, а саме у рядку 21 "Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентами, за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень" зазначено прочерк, що свідчить про не відображення вказаного розміру податку на прибуток, який в дійсності позивачем утримано та сплачено у попередньому звітному періоді. Поряд з цим, у рядку 22 "Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентами, нарахованих за результатами останнього календарного кварталу" позивачем зазначено податок на прибуток у розмірі 76510,00 грн.

Помилка полягає у тому, що у ІІ кварталі 2011 року позивач здійснив виплату доходів нерезидентам, за результатами чого задекларував та сплатив податок на прибуток у розмірі 76510,00 грн.

Таким чином, замість прочерку у рядку 21 податкової декларації з податку на прибуток банку за ІІ-ІІІ квартали 2011 року позивач повинен був зазначити податок на прибуток у розмірі 76510,00 грн., а в рядку 22 вказаної декларації замість податку на прибуток у розмірі 76510,00 грн. - прочерк.

28 листопада 2011 року позивачем подано відповідачу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток банку за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, яким усунуто допущену ним помилку.

При цьому, вказана помилка не призвела до несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання протягом встановлених строків.

Згідно з п. 160.2 ст. 160, п. 54.1 ст. 54, п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п. 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В результаті помилки, допущеної при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, позивачем, за переконанням суду, помилково визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у ІІІ кварталі 2011 року, яке фактично виникло та сплачено позивачем у ІІ кварталі 2011 року. Крім того, вказану помилку позивачем виправлено шляхом подачі відповідачу у встановлені ПК України строки уточнюючого розрахунку до податкової декларації.

Таким чином, у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафу, оскільки узгоджене грошове зобов'язання з податку на прибуток позивачем на момент складання оскаржуваного рішення сплачено.

До того ж, згідно з п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

З викладеної норми вбачається, що від фінансової відповідальності звільняються дві категорії платників податків, а саме платники податку на прибуток підприємств та платники податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, тобто особи, які раніше перебували на спрощеній системі оподаткування.

У листі Вищого адміністративного суду України від 04 травня 2012 року № 1197/12/13-12 зазначено, що фінансові санкції, від яких звільняються платники податку на прибуток згідно з п. 6 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, можуть стосуватися лише податкових правопорушень, вчинених особами як платниками податку на прибуток, тобто порушення правил справляння виключно цього податку.

Всі платники податку на прибуток, незалежно від того, чи перебували вони раніше в статусі суб'єктів спрощеної системи оподаткування, звільнені від фінансових санкцій за порушення податкового законодавства щодо правил сплати податку на прибуток за результатами діяльності ІІ - IV кварталів 2011 року. Якщо особа, яка раніше перебувала на спрощеній системі оподаткування, набуває статусу платника податку на прибуток, то передбачене п. 6 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України звільнення від фінансових санкцій поширюється на неї, як і на решту платників податку на прибуток, безвідносно до того, що раніше така особа була платником єдиного податку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, не надав.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування рішення відповідача.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2012 року № 0000331504/0 державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, яким публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" (ідентифікаційний код 26549700) зобов'язано сплатити штраф у розмірі 7649,99 грн. (Сім тисяч шістсот сорок дев'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок) за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток.

3. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (ідентифікаційний код 26549700) здійснений ним судовий збір у розмірі 107,30 грн. (Сто сім гривень тридцять копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 28 серпня 2012 року