Постанова № 25999605, 07.03.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 року Справа № 1170/2а-564/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" (надалі - ВАТ "Маловисківське ХПП") звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - Маловисківська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000672310/0 від 25.10.10, №0000652310/0 від 25.10.10.

Позов мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, за наслідками якої складено акт №92/2310/00954774 від 12.10.10. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000672310/0 від 25.10.10 про сплату 386 933 грн. податку на додану вартість, у т.ч. 257 955 грн. - за основним платежем, 128 978 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення - рішення №0000652310/0 від 25.10.10 про сплату 424 619 грн. податку на прибуток, в т.ч. 291 662 грн. - за основним платежем, 132 957 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому основною підставою для донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки податкового органу про безпідставне включення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ витрат з придбання товарів та послуг у ТОВ "Лани України", ПП "Протосс" та ПП "ТК Інвест" за нікчемними правочинами. Позивач, заперечуючи такі висновки відповідача та стверджуючи про те, що факт реальності його операцій з цими контрагентами підтверджується даними бухгалтерського обліку та необхідними первинними документами, просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 31.10.11 замінено позивача у справі - відкрите акціонерне товариство "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" - його правонаступником - товариством з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство".

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Стверджували про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лани України", яке відсутнє за місцезнаходженням, і директор якого ОСОБА_1 заперечив свою відношення до його діяльності. Щодо правомірності відображення позивачем у податковому обліку взаємовідносин з ПП "Протосс" посилалися на те, що судом визнано недійсними установчі документи останнього, крім того проведеними податковими органами перевірками встановлено відсутність матеріально-технічних ресурсів, економічно необхідних для виконання поставок товарів позивачеві, та незнаходження підприємства за адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію. Згідно з поясненнями ОСОБА_2, на якого перереєстровано ПП "Протосс", він не причетний до його фінансово-господарської діяльності, а перереєстрація підприємства проведена невстановленими особами без його відома. Висновки про невизнання валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ПП "ТК Інвест" доводили тими обставинами, що останнє за юридичною адресою не знаходиться, директор підприємства ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає, головний бухгалтер ОСОБА_4 повідомила, що не має відношення до діяльності підприємства. Посилаючись на вказані обставини, а також на відсутність транспортних накладних та укладених з ТОВ "Лани України", ПП "Протосс" та ПП "ТК Інвест" договорів перевезення, наполягали на правомірності висновків акту перевірки та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. У зв'язку з цим просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Відкрите акціонерне товариство "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" з 04.03.92 зареєстроване як юридична особа (а.с. 206, 207, т.2), перебуває на податковому обліку в Маловисківській МДПІ.

Посадовими особами Маловисківської МДПІ у період з 27.08.10 по 07.10.10 проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Маловисківське ХПП" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, результати якої оформлено актом №92/2310/00954774 від 12.10.10 (а.с. 8-91, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:

- пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.8, п.5.4 ст.5, п.8.3, пп.8.7.1 ст.8, п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 291 662 грн., у тому числі:

- заниження за 1 квартал 2009 року в сумі 15 053 грн.,

- завищення за 2 квартал 2009 року в сумі 8 276 грн.,

- заниження за 3 квартал 2009 року в сумі 62 331 грн.,

- заниження за 4 квартал 2009 року в сумі 203 347 грн.,

- заниження за 1 квартал 2010 року в сумі 33 051 грн.,

- завищення за 2 квартал 2010 року в сумі 13 844 грн.;

- пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 257 955 грн., у тому числі за:

- травень 2009 року - 3 333 грн.,

- липень 2009 року - 11 667 грн.,

- вересень 2009 року - 42 600 грн.,

- жовтень 2009 року - 94 626 грн.,

- листопад 2009 року - 24 000 грн.,

- грудень 2009 року - 54 396 грн.,

- січень 2010 року - 27 333 грн.

На підставі цього акту Маловисківською МДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000652310/0 від 25.10.10, яким позивачеві за порушення пп.4.1.1, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.8, п.5.4 ст.5, п.8.3, пп. 8.7.1 ст.8, п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на підставі пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 291 662 грн. основного платежу та 132 957 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 424 619 грн. (а.с. 106, т.1).

- №0000672310/0 від 25.10.10, яким позивачеві за порушення пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 257 955 грн. основного платежу та 128 978 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 386 933 грн. (а.с. 237, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до таких висновків.

Як вбачається зі змісту пункту 3.1 акту перевірки №92/2310/00954774 від 12.10.10 та наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій по податку на прибуток (а.с. 10-11, т.2), на розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000652310/0 від 25.10.10, вплинули порушення, допущені позивачем при декларуванні валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань, у період з 01.01.09 по 30.06.10.

Так, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено його заниження на суму 106 407 грн.

Зокрема, ВАТ "Маловисківське ХПП" всупереч п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено суму валового доходу у 4 кварталі 2009 року в розмірі 166 981 грн. внаслідок невідображення в податковому обліку операцій з надання послуг по прийманню, зберіганню, сушінню сільськогосподарської продукції СТОВ АФ "Паліївська". З вказаним порушенням позивач погодився, доказів на його спростування суду не надав.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1.6 п.4.1 ст.4, ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення задекларованих показників у рядку 01.6 декларацій "інші доходи" в частині відображення операцій зі списання безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, в розмірі 60 574 грн., в тому числі: заниження за 1 квартал 2009 року у сумі 30 554 грн., завищення за 2 квартал 2009 року в сумі 23 646 грн., завищення за 3 квартал 2009 року в сумі 10 500 грн., завищення за 4 квартал 2009 року в сумі 26 439 грн., завищення за 1 квартал 2010 року в сумі 2 544 грн., завищення за 2 квартал 2010 року в сумі 27 999 грн. З вказаним порушенням позивач погодився та у судовому засіданні його не заперечував.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.09 по 30.06.10 встановлено їх завищення в розмірі 1 071 084 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 31 184 грн., за півріччя 2009 року 24 205 грн., за 3 квартали 2009 року у сумі 285 848 грн., за 2009 рік у сумі 960 490 грн., за 1 квартал 2010 року 136 313 грн., за півріччя 2010 року у сумі 110 594 грн.

Так, ВАТ "Маловисківське ХПП" всупереч п.5.2.8 п.5.2 ст.5, п.12.11 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, в розмірі 60 574 грн., у тому числі: завищено за 1 квартал 2009 року у сумі 30 554 грн., занижено за 2 квартал 2009 року в сумі 23 646 грн., занижено за 3 квартал 2009 року в сумі 10 500 грн., занижено за 4 квартал 2009 року в сумі 26 439 грн., занижено за 1 квартал 2010 року в сумі 2 544 грн., занижено за 2 квартал 2010 року в сумі 27 999 грн. З вказаним порушенням позивач погодився.

Крім того, ВАТ "Маловисківське ХПП" всупереч п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зайво включено до складу валових витрат вартість операцій з придбання товарів (послуг), які не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності, на загальну суму 1 122 799 грн. по взаємовідносинах з такими контрагентами: ПП "Протосс" на суму 702 799 грн., у тому числі: за 2 квартал 2009 року - на суму 16 667 грн., за 3 квартал 2009 року - на суму 213 000 грн., за 4 квартал 2009 року - на суму 473 132 грн.; ПП "ТК Інвест" на суму 58 333 грн. - за 3 квартал 2009 року; ТОВ "Лани України" на суму 361 667 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року - на суму 225 000 грн., за 1 квартал 2010 року - на суму 136 667 грн. Саме вказані порушення не визнаються позивачем та оскаржуються ним у даній справі.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - невірне визначення балансової вартості груп основних запасів станом на 01.01.09, 01.01.10, внаслідок чого завищено показники, відображені у рядку 04.10 декларацій "витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин", за 2009 рік в сумі 2 019 грн. З вказаним порушенням позивач погодився.

Також перевіркою встановлено, що ВАТ "Маловисківське ХПП" всупереч п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати внаслідок безпідставного відображення у рядку 01.6 декларацій "інші доходи" витрат на відрядження фізичних осіб, які не підтверджено документально, на загальну суму 6 840 грн., в тому числі: за 1 квартал 2009 року - 630 грн., за 3 квартал 2009 року - 810 грн., за 4 квартал 2009 року - 930 грн., за 1 квартал 2010 року - 2 190 грн., за 2 квартал 2010 року - 2 280 грн. З вказаним порушенням позивач погодився та у судовому засіданні його не заперечував

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.09 по 30.06.10 встановлено, що всупереч пп.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ВАТ "Маловисківське ХПП" невірно визначалася балансова вартість груп основних запасів, внаслідок чого невірно нараховувалися амортизаційні відрахування, що призвело до їх заниження на суму 10 844 грн., тому числі: за 1 квартал 2009 року - 1 526 грн., за 2 квартал 2009 року - 2 476 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 1 821 грн., за 4 квартал 2009 року - 1 797 грн., за 1 квартал 2010 року - 1 568 грн., за 2 квартал 2010 року - 1 656 грн. З вказаними порушеннями позивач погоджується.

Таким чином, внаслідок виявлених перевіркою порушень встановлено заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, за період з 01.01.09 по 30.06.10 на загальну суму 1 166 647 грн., у тому числі: заниження за 1 квартал 2009 року в сумі 60 212 грн., завищення за 2 квартал 2009 року в сумі 33 101 грн., заниження за 3 квартал 2009 року в сумі 249 322 грн., заниження за 4 квартал 2009 року в сумі 813 387 грн., заниження за 1 квартал 2010 року в сумі 132 201 грн., завищення за 2 квартал 2010 року в сумі 55 374 грн. Вказане порушення, за висновками податкового органу, призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, всього у сумі 291 662 грн., у тому числі: заниження за 1 квартал 2009 року в сумі 15 053 грн., завищення за 2 квартал 2009 року в сумі 8 276 грн., заниження за 3 квартал 2009 року в сумі 62 331 грн., заниження за 4 квартал 2009 року в сумі 203 347 грн., заниження за 1 квартал 2010 року в сумі 33 051 грн., завищення за 2 квартал 2010 року в сумі 13 844 грн.

Згідно зі змістом пункту 3.2 акту перевірки №92/2310/00954774 від 12.10.10 та наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій по податку на додану вартість (а.с. 12, т.2) на розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням - рішенням №0000672310/0 від 25.10.10, вплинули порушення, допущені позивачем при декларуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у період з 01.01.09 по 30.06.10.

Так, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період встановлено їх заниження на суму 33 396 грн. за грудень 2009 року внаслідок не невідображення у податковому обліку операцій з надання послуг по прийманню, зберіганню, сушінню сільськогосподарської продукції СТОВ АФ "Паліївська" в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". З вказаним порушенням позивач погодився та у судовому засіданні його не заперечував.

Крім того, за висновками відповідача, ВАТ "Маловисківське ХПП" всупереч пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно сформувало податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), які не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності, на загальну суму 224 559 грн. по взаємовідносинах з такими контрагентами: ПП "Протосс" на суму 140 560 грн., у тому числі: за травень 2009 року - на суму 3333, 34 грн., за вересень 2009 року - на суму 42 600 грн., за жовтень 2009 року - на суму 94 626, 50 грн.; ПП "ТК Інвест" на суму 11 666, 67 грн. - за липень 2009 року; ТОВ "Лани України" на суму 72 333, 33 грн., у тому числі: за листопад 2009 року - на суму 24 000 грн., за грудень 2009 року - на суму 21 000 грн., за січень 2010 року - на суму 27 333, 33 грн. Саме вказані порушення не визнаються позивачем та оскаржуються ним у даній справі.

Таким чином, внаслідок виявлених порушень перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 257 955 грн., у т. ч. за травень 2009 року - 3 333 грн., липень 2009 року - 11 667 грн., вересень 2009 року - 42 600 грн., жовтень 2009 року - 94 626 грн., листопад 2009 року - 24 000 грн., грудень 2009 року - 54 396 грн., січень 2010 року - 27 333 грн.

Вбачається, що предметом спору у даній справі є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Лани України", ПП "Протосс", ПП "ТК Інвест", правочини позивача з якими, на думку відповідача, є нікчемними (недійсними). Порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачав, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Лани України", на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем в частині правомірності формування валових витрат та податкового кредиту, суд встановив, що у листопаді 2009 року ТОВ "Лани України" поставило позивачеві 34 285 л пічного палива, що підтверджується видатковою накладною №16/11 від 16.11.09 (а.с.157, т.1) та податковою накладною №145 від 16.11.09 на суму отриманого товару у розмірі 120 000 грн., в т.ч. ПДВ - 24 000 грн. (а.с.158, т.1).

Також позивачем у грудні 2009 року отримано від ТОВ "Лани України" 40 т вугілля СН (13-25), що підтверджується видатковою накладною №20/12 від 20.12.09 (а.с. 159. т.1) та виписаною на адресу ВАТ "Маловисківське ХПП" податковою накладною №755 від 20.12.09 (а.с. 160, т.1) на суму отриманого товару у розмірі 38 000 грн., в т.ч. ПДВ - 6 333,33 грн.

Судом з пояснень представника позивача встановлено, що придбаний товар доставлений позивачеві силами та за рахунок постачальника ТОВ "Лани України" та використаний позивачем у власній господарській діяльності. Зокрема, рідке пічне паливо використано упродовж жовтня - грудня 2009 року при здійсненні технологічного процесу по сушінню зернових культур, які зберігалися на підприємстві, про що суду надано розпорядження та акти на очищення, сушіння зерна, насіння олійних культур та трав, а також акти виконаних робіт. (а.с.102 - 126, т.2). При цьому рідке пічне паливо зберігалося у резервуарах, які перебувають у користуванні позивача на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №1 від 01.04.03, укладеного з ЗАТ "Агро-Ком". (а.с.129 - 134, т.2). Придбане у ТОВ "Лани України" вугілля зберігалося на складі позивача та використано ним упродовж січня, лютого, березня 2010 року для обігріву адміністративного приміщення ВАТ "Маловисківське ХПП", обладнаного паровим опаленням, розташованого у м. Мала Виска по вул. Жовтневій, 161. (а.с. 150 -184, т.2, а.с. 177 - 179, т.4)

Крім цього, ТОВ "Лани України" у грудні 2009 року були надані ВАТ "Маловисківське ХПП" послуги з технічного обслуговування обладнання, а саме автопідйомника, сушки ДСП-50 та сушки ДСП-32, на підтвердження чого представником позивача надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000002676 від 03.12.09 та податкову накладну №735 від 03.12.09 на суму отриманих послуг у розмірі 88 000 грн., в т.ч. ПДВ - 14 666,67 грн. (а.с. 161, 162, т.1). На підтвердження наявності у ВАТ "Маловисківське ХПП" згаданого обладнання, щодо якого ТОВ "Лани України" проведено технічне обслуговування, позивач надав суду акт прийому - передачі від 05.01.04 до договору оренди цілісного майнового комплексу №1 від 01.04.03, згідно з якими ВАТ "Маловисківське ХПП" користується автопідйомником УРВС, сушилкою ДСП-50, зерносушилкою ЗСП-8, зерносушилкою ДСП-32. (а.с 129 - 134, т.2)

У січні 2010 року ТОВ "Лани України" надано позивачеві послуги з підготовки складських приміщень до зерна нового урожаю та обслуговування вантажних автомобілів, про виконання яких складено акт від 22.01.10 та ТОВ "Лани України" виписано податкову накладну №1 від 22.01.10 на загальну суму 164 000 грн., в т.ч. ПДВ - 27 333,33 грн. (а.с. 163, 164, т.1).Судом установлено, що на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №1 від 01.04.03 та акту прийому-передачі від 05.01.04 ВАТ "Маловисківське ХПП" орендує десять зерноскладів, які підлягають щорічній очистці з метою підтримання належних санітарних та протипожежних вимог та у зв'язку з підготовкою для завезення наступних партій зерна. (а.с. 129 - 134, 150 - 184, т.2). Крім того, на підставі укладених з ЗАТ "Агро-Ком" та ОСОБА_5 договорів оренди №8 від 21.05.05, №2638 від 14.12.07, №2639 від 14.12.07, №2640 від 14.12.07, а також згідно з актом прийому-передачі від 05.01.04 до договору оренди цілісного майнового комплексу №1 від 01.04.03 (а.с.132-142, т.2) позивач використовує вантажні автомобілі, технічне обслуговування яких проведено ТОВ "Лани України" у січні 2010 року.

На підтвердження розрахунків за господарськими операціями щодо придбання товарів та послуг у ТОВ "Лани України" представником позивача надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с. 165-168, т.1, 180, т.4).

На підставі згаданих первинних документів позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, а вартість придбаних товарів та наданих послуг (виконаних робіт) віднесена ним до складу валових витрат.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №92/2310/00954774 від 12.10.10, податковий орган дійшов до висновку, що правочини, вчинені ВАТ "Маловисківське ХПП" з ТОВ "Лани України", є безтоварними та такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

За визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України (у редакції, чинній на момент винесення спірних рішень) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товарів (робіт, послуг) за умови необізнаності позивача щодо них.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ "Лани України", ініційованих податковим органом, суду не надано.

У ході розгляду справи, доводячи обставини, на яких ґрунтуються заперечення, представник відповідача посилалась на те, що у періоді, що перевірявся, відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ "Лани України" був директор ОСОБА_6. Згідно з поясненнями, наданими ним 08.12.10 працівникам ВПМ Новоукраїнської МДПІ, він жодного відношення до діяльності ТОВ "Лани України" не має, статутні документи, податкові декларації, податкові накладні, угоди, платіжні документи не складав та не підписував. (а.с. 226 -228, т.1)

Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з правилами статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Письмові пояснення ОСОБА_6 про свою непричетність до діяльності підприємства судом не приймаються до уваги як доказ, з огляду на положення частини 4 статті 70 КАС України, відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За змістом частини 1 статті 65 КАС України особа, якій відомі будь-які обставини, що належить встановити у справі, може бути викликана судом як свідок в адміністративній справі. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України показаннями свідка, як засобом доказування, є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Отже, для надання доказової сили повідомленням особи, якій відомі будь-які обставини, що належить встановити у справі, вказана особа має бути допитана як свідок.

Суд, з метою перевірки достовірності письмових пояснень ОСОБА_6 від 03.02.11, неодноразово викликав останнього в якості свідка у судові засідання. Однак ОСОБА_6 до суду не з'явився. Судове доручення про допит свідка ОСОБА_6 за місцем його проживання Маловисківським районним судом Кіровоградської області не виконано.

Суд зауважує, що письмові пояснення директора підприємства не підтверджують ні нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Лани України", ні фіктивність діяльності останнього, створеного з метою надання податкової вигоди суб'єктам господарювання шляхом зменшення бази оподаткування, на чому наголошував відповідач, позаяк відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Належним доказом у даному випадку може бути вирок суду щодо кримінальної відповідальності осіб, які фактично створили юридичну особу ТОВ "Лани України", за ст. 205 КК України за фіктивне підприємництво - створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Між тим, такого вироку суду позивачем не надано.

Судом установлено, що Маловисківською МДПІ було ініційовано судовий спір про припинення юридичної особи ТОВ "Лани України" та визнання недійсними його установчих документів з моменту перереєстрації на ОСОБА_6 Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.11 у справі №1170/2а-1100/11 позов задоволено частково. Припинено юридичну особу ТОВ "Лани України", в решті позовних вимог відмовлено. (а.с. 193 -194, т.3)

Отже, у ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Лани України".

Наведені в акті перевірки доводи щодо відсутності у ТОВ "Лани України" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, як обставини, які б могли ставити під сумнів реальність виконання спірних поставок, відповідачем належними доказами не підтверджені.

При цьому суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних та договорів про перевезення товарів, на чому наголошували представники відповідача, не є свідченням безтоварності операцій, оскільки у ході судового розгляду на підставі належних доказів було встановлено факт наявності товару у позивача, його подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірність формування (завищення) позивачем валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Лани України" у розмірі 361 667 грн. (225 000 грн. - у 4 кварталі 2009 року, 136 667 грн. - у 1 кварталі 2010 року) та про заниження у вказані періоди прибутку, що підлягає оподаткуванню, є безпідставними, а донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 56 250 грн. (225 000 грн. х 25%) - за 4 квартал 2009 року, 34 166 грн. (136 667 грн. х 25%) - за 1 квартал 2010 року вчинено протиправно.

Воднораз, перевіряючи правомірність формування позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лани України", суд встановив наявність обставин, які свідчать про не підтвердження належними документами частини витрат по сплаті ПДВ, як обов'язкової умови включення їх до складу податкового кредиту.

За змістом пункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначено у п. 2 цього Порядку.

Пунктом 18 вказаного Порядку передбачено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з реєстраційної справи ТОВ "Лани України", наданої на запит суду державним реєстратором Маловисківської районної державної адміністрації, заявою від 17.12.09 попередній засновник ТОВ "Лани України" ОСОБА_8 передав засновницькі права та обов'язки підприємства на користь ОСОБА_6 (а.с. 31 - 32, т.4), який своїм рішенням №1 від 17.12.09 звільнив з посади директора ТОВ "Лани України" ОСОБА_9 та призначив себе на вказану посаду (а.с. 33, т.4).

Судом установлено, що податкові накладні №145 від 16.11.09 на суму ПДВ у розмірі 24 000 грн., №735 від 03.12.09 на суму ПДВ у розмірі 14 667, 67 грн. підписані ОСОБА_6, який не мав відповідних повноважень щодо їх підписання. Таким чином, оскільки вказані податкові накладні складено з порушенням вимог чинного законодавства, тому вони не можуть слугувати документами, що підтверджують право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ та з огляду на положення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяють включати відображені у них витрати по сплаті ПДВ до податкового кредиту.

За таких обставин суд дійшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лани України" у листопаді 2009 року на суму 24 000 грн., у грудні 2009 року на суму 14 667 грн. та про правомірність висновків податкового органу про донарахування позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ на суму 38 667 грн.

Порушень податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з вказаним контрагентом у грудні 2009 року у сумі 6 333 грн., у січні 2009 року у сумі 27 333 грн. не встановлено, тому висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість на суму 33 666 грн. є безпідставними.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Протосс" судом установлено, що у травні 2009 року позивачем на підставі усної угоди придбано в останнього ріпак кількістю 8 т, що підтверджується видатковою накладною №21/05 від 21.05.09 (а.с.172, т.1). ПП "Протосс" на адресу позивача виписано податкову накладну №355 від 21.05.09 на суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,34 грн. (а.с.173, т.1).

Також позивачем на підставі усних угод у вересні-жовтні 2009 року було придбано у ПП "Протосс" 215,53 т соняшника. Так, у вересні 2009 року ВАТ "Маловисківське ХПП" отримано від ПП "Протосс" 111,130 т соняшника, що підтверджується накладною №18/1 від 18.09.09 (а.с. 175, т.1) та виписаною ПП "Протосс" на адресу ВАТ "Маловисківське ХПП" податковою накладною №960 від 18.09.09 на суму 225 600 грн., в т.ч. ПДВ - 42 600 грн. (а.с.176, т.1). У жовтні 2009 року ВАТ "Маловисківське ХПП" отримано від ПП "Протосс" 102, 400 т соняшника, що підтверджується видатковою накладною №21/10 від 21.10.09 (а.с. 178, т.1) та податковою накладною №999 від 21.10.09 на суму отриманого товару у розмірі 271 359,59 грн., в т.ч. ПДВ - 45 226,60 грн. (а.с.179, т.1).

Судом з'ясовано, що у зв'язку з тимчасовою відсутністю місця для зберігання придбаного ріпаку та соняшника на території ВАТ "Маловисківське ХПП", придбана сільськогосподарська продукція залишена на відповідальному зберіганні у ПП Протосс" (а.с.174, 177, 180, т.1). Згодом продукція доставлена позивачем власними силами на склади, розташовані у м. Мала Виска по вул. Жовтневій, 161, які перебувають у користуванні ВАТ "Маловисківське ХПП" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №1 від 01.04.03, укладеного з ЗАТ "Агро-Ком". (а.с. 129 - 134, 150 - 184, т.2). Зокрема, 03.12.09 доставлено 213, 53 т соняшника, а 02.12.10 - 8 тон ріпаку. На підтвердження переміщення та отримання товарів позивачем суду надано подорожні листи вантажного автомобіля від 03.12.09 та 02.12.10 (а.с. 143 - 145, т.2), витяги з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за 2009 та 2010 рр. (а.с. 146 - 147, 150 - 151, т.4), реєстри накладних на прийняте зерно за 03.12.09, 02.12.10 (а.с. 148 -149, 152 -153, т.4).

Крім цього, між ПП "Протосс" (продавець) та ВАТ "Маловисківське ХПП" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 25.10.09, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити пічне паливо. (а.с. 181-182, т.1). На підтвердження виконання умов вказаного договору ПП "Протосс" виписано видаткову накладну №25/10 від 25.10.09 про поставку 78 л пічного палива (а.с. 183, т.1) та податкову накладну №1002 від 25.10.09 на загальну суму 296 399,38 грн., в т.ч. ПДВ - 49 399,90 грн. (а.с. 184, т.1). Згідно з поясненнями представника позивача, пічне паливо доставлено позивачеві постачальником ПП "Протосс", зберігалося у металевому резервуарі, розташованому на виробничій базі, що перебуває у користуванні ВАТ "Маловисківське ХПП" та знаходиться за адресою м. Мала Виска, вул. Жовтнева, 161, та використано упродовж жовтня - грудня 2009 року при здійсненні технологічного процесу по сушінню зернових культур, які зберігалися на підприємстві.

На підтвердження розрахунків за господарськими операціями щодо придбання позивачем у ПП "Протосс" ріпаку, соняшнику та пічного палива представником позивача надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, копії виписок банку (а.с. 185-191, 192-195, т.1, 181-182, т.4).

На підставі згаданих первинних документів позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, а вартість придбаних товарів та наданих послуг (виконаних робіт) віднесена ним до складу валових витрат.

Заперечуючи право позивача на валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з вказаним контрагентом, відповідач в акті перевірки послався на те, що фінансово-господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між ВАТ "Маловисківське ХПП" та ПП "Протосс" є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. За висновками податкового органу, ці правочини є нікчемними і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків.

У ході розгляду справи доводячи обставини, на яких ґрунтуються такі висновки, представники відповідача посилалась на пояснення, надані працівникам податкової міліції, особою, яка значиться директором ПП "Протосс" - ОСОБА_2, який повідомив, що на себе підприємство не реєстрував, ніякого відношення до його діяльності не має, господарською діяльністю від його імені не займався, ніяких юридичних, податкових, бухгалтерських та банківських документів, що стосуються ведення фінансово-господарської діяльності, та документів податкової звітності не підписував. (а.с. 232 - 233, т.1). На підставі цих пояснень постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.11 у справі №1170/2а-238/11 за позовом Кіровоградської ОДПІ визнано недійсним статут ПП "Протосс" з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_2 та припинено юридичну особу ПП "Протосс" (а.с. 204, т.2)

Суд, з метою перевірки достовірності письмових пояснень ОСОБА_2 неодноразово викликав останнього в якості свідка у судові засідання. Однак той до суду не з'явився, ухвали про його привід до суду органами внутрішніх справи залишилися невиконаними.

Воднораз, суд визнає помилковим твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Протосс" з огляду на наявність судового рішення, яким визнано недійсними установчі документи останнього.

Суд зазначає, що правовими наслідками визнання недійсними установчих документів юридичної особи є скасування державної реєстрації та подальша ліквідація цієї юридичної особи у встановленому законом порядку, згідно з яким підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру. Саме по собі визнання недійсними установчих документів юридичної особи не призводить до недійсності угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи, зокрема податкові накладні.

Як вбачається з реєстраційної справи ПП "Протосс", наданої на запит суду державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2 значився не засновником, а директором ПП "Протосс", будучи призначеним на цю посаду рішенням власника (засновника) ПП "Протосс" ОСОБА_10 №02/03 від 02.03.09 (а.с. 147, т. 4). Воднораз, останній заявою від 01.09.09 передав засновницькі права та обов'язки підприємства на користь ОСОБА_11 (а.с. 127, т.4), який своїм рішенням №02/09 від 02.09.09 звільнив ОСОБА_2 з посади директора ПП "Протосс" та призначив себе на вказану посаду (а.с. 118, т.4).

Відповідачем не надано суду належних доказів наявності у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_11, які діяли з боку ПП "Протосс" у взаємовідносинах з позивачем та підписали первинні документи, наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемними укладених правочинів, що б тягло за собою негативні наслідки для позивача у вигляді зменшення валових витрат та податкового кредиту.

Судом установлено, що право позивача на валові витрати, а також на податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Протосс" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського обліку. У ході судового розгляду не встановлено обставин, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на валові витрати та податковий кредит.

Надані на запит податкового органу відповіді УДАІ УМВС України в області та Кіровоградського ОБТІ про відсутність у ПП "Протосс" рухомого та нерухомого майна (а.с. 213 -214, т.2) не є достатніми доказами на підтвердження викладених в акті висновків про те, що операції позивача з вказаним контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, оскільки не виключають залучення постачальником майна інших осіб для здійснення своєї підприємницької діяльності.

Доводи податкового органу про безтоварність операцій з поставки, обґрунтовані ненаданням позивачем товарно-транспортних накладних та договорів перевезення, спростовуються фактичними обставинами, які об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та вказаним контрагентом.

В акті перевірки та у судовому засіданні відповідачем не доведено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при відображенні цих операцій у податковому обліку, як підстави для невизнання валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

У зв'язку з цим суд визнає неправомірними висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Протосс" за 2 квартал 2009 року на суму 16 667 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 213 000 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 473 132 грн. та про заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, у вказані періоди, що свідчить про безпідставність донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 4 167 грн. (16 667 грн. х 25%) - за 2 квартал 2009 року, 53 250 грн. (213 000 грн. х 25%) - за 3 квартал 2009 року, 118 283 грн. (473 132 грн. х 25%) - за 4 квартал 2009 року у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000652310/0 від 25.10.10.

Крім того, неправомірність висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за цими господарськими операціями у травні 2009 року на суму 3 333 грн., у вересні 2009 року на суму 42 600 грн., у жовтні 2009 року на суму 94 627 грн. зумовила безпідставне донарахування податку на додану вартість за вказані періоди у відповідних сумах у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000672310/0 від 25.10.10.

Досліджуючи взаємовідносини ВАТ "Маловисківське ХПП" з ПП "ТК Інвест", суд встановив, що позивач придбав у останнього пшеницю 3 класу в кількості 56 т на суму 70 000 грн. з ПДВ, отримавши видаткову накладну №50 від 30.07.09 та податкову накладну №50/1 від 30.07.09 на суму отриманого товару у розмірі 70 000 грн., в т.ч. ПДВ -11 666,67 грн. (а.с. 196, 197, т.1).

У ході судового розгляду справи позивачем на пропозицію суду не надано документів, які засвідчують фактичну поставку товару (пшениці) від ПП "ТК Інвест" позивачеві та його використання у господарській діяльності останнім. Відсутність цих документів виключає зв'язок поставки з господарською діяльністю позивача та, відповідно, свідчить про не підтвердження ним віднесення до складу валових витрат їх вартості у сум 58 333, 33 та до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 11 666 грн., що безпосередньо вплинуло на зменшення суми податкових зобов'язань позивача перед бюджетом з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Решта порушень податкового законодавства, виявлені під час перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість, що відображені у пунктах 3.1, 3.2 акту перевірки №92/2310/00954774 від 12.10.10, позивачем не оспорюється, а доказів на їх спростування суду не надано. Спору щодо правильності арифметичних розрахунків розміру заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, наведених в акті перевірки, між сторонами немає.

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача в частині визначення позивачу податкових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з того, що на час винесення спірних рішень підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства визначалися Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема статтею 17 вказаного Закону.

Так, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент вчинення позивачем порушень податкового законодавства, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На вимогу суду відповідачем надано розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення №0000652310/0 від 25.10.10, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 291 662 грн. за основним платежем та 132 957 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14, т.2) Однак, суд не погоджується з наведеним розрахунком штрафних санкцій, оскільки він суперечить правилам пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які передбачають залежність розміру штрафу від розміру недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) і строку недоплати та обмежують максимальний розмір штрафу 50% від суми такої недоплати.

Встановивши у ході судового розгляду справи безпідставність донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 266 116 грн., з яких: 4 167 грн. - у 2 кварталі 2009 року, 53 250 грн. - у 3 кварталі 2009 року, 174 533 грн. - у 4 кварталі 2009 року, 34 166 грн. - у 1 кварталі 2010 року, суд також визнає незаконним накладення спірним податковим повідомленням-рішенням №0000652310/0 від 25.10.10 на позивача штрафу на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 108 772 грн. за таким розрахунком: 4 167 грн. х 50% + 53 250 грн. х 50% + 174 533 грн. х 40% + 34 166 грн. х 30%.

Щодо застосування до позивача штрафу на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, суд зазначає, що оскільки відповідачем не доведено суду порушення ВАТ "Маловисківське ХПП" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ у травні 2009 року на суму 3 333 грн., у вересні 2009 року на суму 42 600 грн., у жовтні 2009 року на суму 94 627 грн. по взаємовідносинах з ПП "Протосс", а також в грудні 2009 року на суму 6 333 грн., у січні 2010 року на суму 27 333 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Лани України", й відповідно, правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000672310/0 від 25.10.10 на суму 174 226 грн. (3 333 грн. + 42 600 грн. + 94 627 грн. + 6 333 грн. + 27 333 грн.), тому нарахування 87 113 грн. штрафу (3 333 грн. х 50% + 42 600 грн. х 50% + 94 627 грн. х 50% + 6 333 грн. х 50% + 27 333 грн. х 50%) не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент винесення спірного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ №0000652310/0 від 25.10.10, яким ВАТ "Маловисківське ХПП" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 291 662 грн. основного платежу та 132 957 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 266 116 грн. основного платежу та 108 772 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 25 546 грн. за основним платежем та 24 185 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, позивачеві слід відмовити за безпідставністю.

Податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ №0000672310/0 від 25.10.10, яким ВАТ "Маловисківське ХПП" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 257 955 грн. основного платежу та 128 978 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 174 226 грн. основного платежу та 87 113 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 83 729 грн. за основним платежем та 41 865 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, позивачеві слід відмовити.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 70 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000652310/0 від 25.10.10, яким відкритому акціонерному товариству "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 291 662 грн. основного платежу та 132 957 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 266 116 грн. основного платежу та 108 772 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000672310/0 від 25.10.10, яким відкритому акціонерному товариству "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 257 955 грн. основного платежу та 128 978 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 174 226 грн. основного платежу та 87 113 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш