Постанова № 25999475, 12.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6268/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Твердохліб Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Горшков В.В. (довіреність від 06.08.2012, б/н),

Цимбалюк О.В. (довіреність від 12.07.2011 б/н),

від відповідача - Лиманюк М.А. (довіреність від 12.03.2012 № 177/10-028),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року №0000632301,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року №0000632301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив.

У період з 10 лютого 2012 року по 22 березня 2012 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року. Перевірка проводилась відповідно до затвердженого плану перевірки та на підставі наказу від 27 січня 2012 року № 3-у.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 29 березня 2012 року № 128/23-21841175, відповідно до якого відповідачем були зроблені висновки про заниження податку на додану вартість у розмірі 300000,00 грн., внаслідок порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, крім того, зроблені висновки про порушення п.1, п.5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначений статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Компанія «Флорін» з Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю, та підлягають виключенню з податкового обліку позивача.

17 квітня 2012 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301, згідно до якого Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 01,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301 було оскаржено до Державної податкової служби України у Луганській області, рішенням про результати розгляду скарги від 20 червня 2012 року № 9656/10-048, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. Будучи незгодним з рішенням Державної податкової служби України в Луганській області від 20 червня 2012 року № 9656/10-048 позивач оскаржив його до Державної податкової служби України, рішенням від 23 липня 2012 року, рішення від 20 червня 2012 року № 9659/10-048 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Сєвєродонецька науково-виробнича фірма «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю вважає податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Підставою донарахування сум податку на додану вартість було неправомірне, на думку відповідача, віднесення до податкового кредиту сум у зв'язку з придбанням позивачем товару по договору з ПП «Компанія «Флорін», відповідач вважає, що позивач при цьому порушив п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю були отримані накладні від її контрагента - ПП «Компанія «Флорін» та своєчасно зареєстровані. Датою отримання позивачем товару є дата відповідних видаткових накладних ПП «Компанія «Флорін», наданих та посвідчених належним чином, віднесення відповідної суми до податкового кредиту призведено позивачем у строки, передбачені ст.198 Податкового кодексу України.

З доводів відповідача, викладених в акті від 29 березня 2012 року №128/23-21841175 вбачається, що відповідач вважає віднесення оспорюваних сум податкового кредиту неправомірним, оскільки, укладені позивачем договори з його контрагентом ПП «Компанія «Флорін» є нікчемними у відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, або вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому статтею 204 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин є неправомірним,ю якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарський відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру правових наслідків, або удаваність правочинів (договорів купівлі-продажу), якими приховано інші правочини, які насправді вчинено.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки, та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними, що призводить до безпідставного прийняття рішення.

У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 300000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 01,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеному у позові, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував про що надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301 прийнято начальником державної податкової служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.7 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України на підставі акту від 29 березня 2012 року № 128/23-21841175 про результати планової виїзної перевірки Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року з додатками, в якому вказано порушення Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по нікчемним правочинам з ПП «Компанія «Флорін», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 300000,00 грн.

В акті перевірки від 29 березня 2012 року № 128/23-21841175 зазначено, що між Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю та ПП «Компанія «Флорін» укладено договір купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року № 30/01, на виконання умов якого продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ротор 2-го корпусу компресора к,ТК-12,5/35, 2-й корпус компресора КТК-12,5/35 із двох частин. Під час проведення перевірки, з метою підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачу, зокрема, були надані податкові накладні від 05 січня 2011 року № 10501 на загальну суму 1020000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 170000,00 грн., № 10502 на загальну суму 780000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 130000,00 грн. Згідно з товарно-транспортною накладною від 05 січня 2011 року № 2 доставка продукції здійснювалась автотранспортом ЗИЛ 332400 № НОМЕР_2, який належить позивачу, водієм ОСОБА_4 У зв'язку з тим, що виробничі та складські приміщення позивача знаходять на території ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області листом від 17 лютого 2012 року № 3173/23-505 здійснено запит про перетин прохідної ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» автотранспортом ЗИЛ 332400 № НОМЕР_2 з вищезазначеними товарно-матеріальними цінностями. Листом від 22лютого 2012 року №32/УРВБ-216 ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» було повідомлено, що 05 січня 2012 року вказані у запиті товарно-матеріальні цінності на промислову площадку позивача не ввозились, розрахунки проведені в безготівковій формі.

Крім того, в акті перевірки від 29 березня 2012 року № 128/23-21841175 зазначено, що платником податків до перевірки надані товарно-транспортна накладна від 05 січня 2011 року № 2 та подорожній лист вантажного автомобіля від 05 січня 2011 року № 405915 при дослідженні яких було встановлено відсутність адреси та пунктів навантаження та розвантаження, часу прибуття та вибуття з пункту навантаження в пункт розвантаження, найменування вантажу, відстані, маси перевезених товарно-матеріальних цінностей, підпису та печатки вантажовідправника.

Актом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 10 листопада 2011 року № 2300/23-708/37455859 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ПП «Компанія «Флорін» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю за січень 2011 року встановлено, що підприємство не має основних засобів, враховується 1 особа, має стан 8 - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Виходячи з матеріалів справи, враховуючи відсутність документів, які б свідчили про час, місце та засіб здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей та неможливість фактичного здійснення ПП «Компанія «Флорін» поставки, не може визнаватися право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, у зв'язку з чим не можна вважати необґрунтованими висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 300000,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Сєвєродонецька науково-виробнича фірма «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю зареєстрована виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 01 червня 1995 року, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області з 15 червня 1995 року за № 1378, є платником податку на додану вартість з 20 червня 2010 року (справи 9, 10, 182).

На підставі направлень на перевірку від 10 лютого 2012 року № 80/01-16, № 81/01-16, № 82/01-16, № 83/01-16, № 84/01-16, № 85/01-16, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю, результати якої оформлені актом від 29 березня 2012 року № 128/23-21841175 «Про результати планової виїзної перевірки Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю, код за ЄДРПОУ 21841175, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року (справи 13-41).

Згідно висновків акту від 29 березня 2012 року №128/23-21841175 перевіркою, серед іншого, встановлено порушення Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 300000,00 грн., у тому числі за січень 2011 року в сумі 300000,00 грн.

На підставі акту перевірки від 29 березня 2012 року № 128/23-21841175 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської обласні винесено податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300000,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (справи 74).

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17 квітня 2012 року № 0000632301 про збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300000,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Предметом адміністративного позову є правомірність збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300001,00 грн. податковим повідомленням-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301, винесеного на підставі акту перевірки від 29 березня 2012 року № 128/23-21841175.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, 30 грудня 2010 року між Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю та ПП «Компанія «Флорін» укладений договір купівлі-продажу №30/01 (справи 190-192).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року № 30/01 ПП «Компанія «Флорін» Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю видано податкові накладні від 05 січня 2011 року № 10501 на суму 1020000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 170000,00 грн., від 05 січня 2011 року № 10502 на суму 780000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 130000,00 грн. (арк. справи 188, 189).

Податкові накладні від 05 січня 2011 року № 10501, № 10502 включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (арк. справи 122-127).

Крім того, 31 січня 2011 року між ПП «Компанія «Флорін», ПП «Меллит» та Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю укладений договір уступки права вимоги, відповідно до якого ПП «Комапанія «Флорін» уступає, ПП «Меллит» приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань по договору від 30 грудня 2010 року № 30/01 (арк. справи 185-186).

Факт оплати Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року № 30/01 підтверджується платіжними дорученнями (арк. справи 128-153).

Здійснення господарсько-правових відносин за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року №30/01 підтверджується видатковими накладними від 05 січня 2011 року № РН-010501, № РН-010502, актом приймання обладнання від 14 січня 2011 року б/н (арк. справи 179, 180, 187). Перевезення товарно-матеріальних цінностей за договором від 30 грудня 2010 року № 30/01 підтверджується товарно-транспортною накладною від 05 січня 2011 року № 2 (арк. справи 184).

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до складу податкового кредиту січня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям з ПП «Компанія «Флорін» податок на додану вартість в сумі 300000,00 грн. (арк. справи 213-215).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП «Компанія «Флорін» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю з ПП «Компанія «Флорін» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю з ПП «Компанія «Флорін», не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача, стосовно відсутності складських приміщень та доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей та здійснення господарської діяльності спростовуються державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 040656 (арк. справи 12), відповідно до якого позивач є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Жовтнева, 2-в, на яку було здійснено поставку товарно-матеріальних цінностей за договором від 30 грудня 2010 року №30/01 та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11 травня 2012 року б/н, якою зокрема встановлено факт транспортування та наявності придбаної продукції у позивача.

Відповідно до вищезазначеної постанови 11 травня 2012 року здійснено огляд придбаної продукції, цей факт зафіксовано фотознімками, які знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 176, 177, 178). Крім того, 11 травня 2012 року встановлено та опитано водія автомобіля ЗИЛ 332400, який здійснював перевезення придбаної позивачем продукції у ПП «Компанія «Флорін» громадянина ОСОБА_4, за результатами проведеного опитування факт транспортування підтверджено повністю (арк. справи 116-120).

Що стосується доводів відповідача, відносно відсутності у ПП «Компанія «Флорін» основних засобів, внесення запису про відсутність за місцезнаходження та інше, суд не бере їх до уваги оскільки відповідачем-суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження зазначених доводів.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях ПП «Компанія «Флорін», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300001,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301 про збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 300000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 01,00 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 12 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 вересня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року №0000632301 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000632301 про збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 300000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 01,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Жовтнева, буд.2 «в», ідентифікаційний номер 21841175) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 вересня 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб