Постанова № 25999333, 12.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року Справа № 2а-3791/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Федотова Д.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко Технолоджі» Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Технолоджі»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21 березня 2012 року № 0000202307.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийнятне на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Еко Технолоджі»вимог пункту 187.9 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торговий дім «Європа».

Позивач стверджує, що придбав нафтопродукти (бензин, дизпаливо) у ТОВ «Торговий дім «Європа»правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 20 серпня 2012 року.

У судові засідання, призначені на 20 серпня 2012 року, 27 серпня 2012 року, 5 вересня 2012 року, позивач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

12 вересня 2012 року у судове засідання прибув представник відповідача, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Еко Технолоджі». За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено факт порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Еко Технолоджі»грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Технолоджі»зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 12 березня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 490326 (а.с. 11).

Згідно із довідкою про взяття на облік платника податків від 13 березня 2009 року № 131, ТОВ «Еко Технолоджі»перебуває на податковому обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області (а.с. 12).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 22 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еко Технолоджі»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року по розрахунках з ТОВ «Торговий дім «Європа».

Результати перевірки оформлено актом від 6 березня 2012 року № 249/23-7/36382282 (далі -Акт перевірки) (т. 1 а.с. 14-26).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Еко Технолоджі»вимог пункту 187.9 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526453,00 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 235593,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 290860,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Еко Технолоджі»показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торговий дім «Європа».

На підставі висновків акту перевірки, 21 березня 2012 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202307, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Еко Технолоджі»з податку на додану вартість на 526453,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. (а.с. 27).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2010 року між ТОВ «Торговий дім «Європа» (продавець) та ТОВ «Еко Технолоджі»(покупець) укладено договір поставки ПНР № 17/02-10 (а.с. 194-195). Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Торговий дім «Європа») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити Замовнику (ТОВ «Еко Технолоджі») продукти нафтопереробки рідких на умовах EXW (інкотермс - 2000), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 17/02-10 виписано:

- видаткові накладні: від 6 січня 2011 року № ТД-0000029 на загальну суму 234549,00 грн., в т.ч. ПДВ 39091,50 грн. (а.с. 36), від 19 січня 2011 року № ТД-0000030 на загальну суму 234281,25 грн., в т.ч. ПДВ 39046,87 грн. (а.с. 38), від 21 січня 2011 року № ТД-0000031 на загальну суму 234281,25 грн., в т.ч. ПДВ 39046,87 грн. (а.с. 39), від 25 січня 2011 року № ТД-0000032 на загальну суму 234549,00 грн., в т.ч. ПДВ 39091,50 грн. (а.с. 41), від 26 січня 2011 року № ТД-0000033 на загальну суму 234549,00 грн., в т.ч. ПДВ 39091,50 грн. (а.с. 43), від 28 січня 2011 року № ТД-0000034 на загальну суму 241348,25 грн., в т.ч. ПДВ 40224,71 грн. (а.с. 45), від 2 лютого 2011 року № ТД-0000035 на загальну суму 235812,50 грн., в т.ч. ПДВ 39302,08 грн. (а.с. 47), від 4 лютого 2011 року № ТД-0000036 на загальну суму 237343,75 грн., в т.ч. ПДВ 39557,29 грн. (а.с. 49), від 5 лютого 2011 року № ТД-0000037 на загальну суму 302460,50 грн., в т.ч. ПДВ 50410,09 грн. (а.с. 51), від 9 лютого 2011 року № ТД-0000038 на загальну суму 194712,71 грн., в т.ч. ПДВ 38942,54 грн. (а.с. 212), від 10 лютого 2011 року № ТД-0000039 на загальну суму 240406,25 грн., в т.ч. ПДВ 40067,71 грн. (а.с. 53), від 11 лютого 2011 року № ТД-0000040 на загальну суму 240406,25 грн., в т.ч. ПДВ 40067,71 грн. (а.с. 55), від 12 лютого 2011 року № ТД-0000041 на загальну суму 255072,95 грн., в т.ч. ПДВ 42512,16 грн. (а.с. 57);

- податкові накладні: від 6 січня 2011 року № 12 на загальну суму 234549,00 грн., в т.ч. ПДВ 39091,50 грн. (а.с. 37), від 19 січня 2011 року № 30 на загальну суму 234281,25 грн., в т.ч. ПДВ 39046,87 грн. (а.с. 200), від 19 січня 2011 року № 31 на загальну суму 234281,25 грн., в т.ч. ПДВ 39046,87 грн. (а.с. 40), від 25 січня 2011 року № 32 на загальну суму 234549,00 грн., в т.ч. ПДВ 39091,50 грн. (а.с. 42), від 26 січня 2011 року № 33 на загальну суму 234549,00 грн., в т.ч. ПДВ 39091,50 грн. (а.с. 44), від 28 січня 2011 року № 34 на загальну суму 241348,25 грн., в т.ч. ПДВ 40224,71 грн. (а.с. 46), від 2 лютого 2011 року № 35 на загальну суму 235812,50 грн., в т.ч. ПДВ 39302,08 грн. (а.с. 48), від 4 лютого 2011 року № 36 на загальну суму 237343,75 грн., в т.ч. ПДВ 39557,29 грн. (а.с. 50), від 5 лютого 2011 року 37 на загальну суму 302460,50 грн., в т.ч. ПДВ 50410,09 грн. (а.с. 52), від 9 лютого 2011 року № 38 на загальну суму 194712,71 грн., в т.ч. ПДВ 38942,54 грн. (а.с. 205), від 10 лютого 2011 року № 39 на загальну суму 240406,25 грн., в т.ч. ПДВ 40067,71 грн. (а.с. 54), від 11 лютого 2011 року № 40 на загальну суму 240406,25 грн., в т.ч. ПДВ 40067,71 грн. (а.с. 56), від 12 лютого 2011 року № 41 на загальну суму 255072,95 грн., в т.ч. ПДВ 42512,16 грн. (а.с. 58).

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними (526452,53 грн.) включено ТОВ «Еко Технолоджі»до складу податкового кредиту.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Торговий дім «Європа»(контрагента ТОВ «Еко Технолоджі») є ОСОБА_1.

Саме від імені ОСОБА_1 підписано додані до позовної заяви видаткові та податкові накладні за господарськими операціями між ТОВ «Торговий дім «Європа»та ТОВ «Еко Технолоджі».

Разом з тим, згідно висновку судового експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 25 лютого 2012 року № 107, встановлено, що первинні документи за господарськими операціями між ТОВ «Торговий дім «Європа»та ТОВ «Еко Технолоджі»за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року директор ТОВ «Торговий дім «Європа»ОСОБА_1 не підписував. Підписи від імені ОСОБА_1 у виписаних від імені ТОВ «Торговий дім «Європа»видаткових та податкових накладних виконано невстановленими особами (а.с. 153-186).

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Торговий дім «Європа», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів, наданих за договором поставки № 17/02-10, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «Торговий дім «Європа», зокрема, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, договори оренди транспортних засобів, складські документи, виробничі документи, сертифікати якості пального.

Позивачем вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору поставки № 17/02-10.

Так, пунктом 5.1 договору поставки № 17/02-10 встановлено, що товар за договором постачається Замовнику (ТОВ «Еко Технолоджі») транспортом Постачальника (ТОВ «Торговий дім «Європа»).

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

За договором поставки № 17/02-10 необхідність складання товарно-транспортних документів обумовлена значними обсягами поставки товарів. Так, згідно видаткової накладної № ТД-0000037, 5 лютого 2011 року ТОВ «Торговий дім «Європа»поставлено на склад ТОВ «Еко Технолоджі»дизпаливо у кількості 38530 літрів (а.с. 51).

Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано доказів перевезення нафтопродуктів від ТОВ «Торговий дім «Європа»до ТОВ «Еко Технолоджі».

Відсутні також документи, що підтверджують замовлення товару (заявки на поставку нафтопродуктів (пункт 5.2 договору поставки № 17/02-10), докази прийняття товару, його розвантаження, перевірки якісних показників, зберігання (складські документи, договори оренди ємностей тощо).

Отже, з урахуванням матеріалів справи, факт перевезення, прийняття, оприбуткування, зберігання проданого ТОВ «Торговий дім «Європа»товару не підтверджується.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 5.3 договору поставки № 17/02-10, зобов'язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі його в розпорядження Замовника на підставі накладної, виписаної уповноваженими представниками сторін. Вказана умова договору визначає місце, де право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця.

Проте, в наданих позивачем копіях видаткових накладних не зазначено прізвища та ініціалів особи, яка прийняла нафтопродукти, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, місця отримання товару. Оскільки данні щодо особи яка прийняла товар та її повноважень, місця передачі товару від ТОВ «Торговий дім «Європа» до ТОВ «Еко Технолоджі»відсутні, факт передачі товару на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Еко Технолоджі»не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Торговий дім «Європа», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Також, у позивача відсутні сертифікати якості проданого ТОВ «Торговий дім «Європа»пального.

Крім того, операції з продажу паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Торговий дім «Європа»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до акту перевірки ТОВ «Торговий дім «Європа»від 14 грудня 2011 року № 2551/23-7/33800960, податкову декларацію з доходів фізичних осіб від 21 березня 2011 року № 12704 ТОВ «Торговий дім «Європа»подано з нульовими показниками, загальна кількість працюючих становить 1 особа. Відповідно до податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року від 21 березня 2011 року № 77676, чисельність працюючих складає 0 осіб.

Форма 1-ДФ декларації з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2011 року до податкового органу ТОВ «Торговий дім «Європа»не подавалась, відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ «Торговий дім «Європа»автомобільного чи іншого транспорту, складських приміщень, та іншого устаткування, необхідного для здійснення господарської діяльності. За юридичною адресою ТОВ «Торговий дім «Європа» не знаходиться (а.с. 216-226). Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Європа» анульовано 5 вересня 2011 року.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів використання у господарській діяльності ТОВ «Еко Технолоджі»придбаних у ТОВ «Торговий дім «Європа»нафтопродуктів. Зокрема, відсутні документи, що підтверджують наявність у ТОВ «Еко Технолоджі»власних АЗС, оприбуткування пального на АЗС, а також докази подальшої реалізації пального.

Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 17/02-10, а також докази використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Еко Технолоджі»вимог пункту 187.9 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торговий дім «Європа»законним та обґрунтованим. Тому, податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21 березня 2012 року № 0000202307 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2012 року № 0000202307, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Еко Технолоджі»задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2012 року.