Ухвала суду № 25992880, 13.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"13" вересня 2012 р. Справа № 0670/8799/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Луценку Т.М. ,

за участю позивача та її представника, третьої особи ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "26" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Радомишльської міської ради Житомирської області, відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області. треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання незаконними рішення і дій ,державних актів та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на землю ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконним рішення Радомишльської міської ради № 36 від 25 березня 2009 року у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок і виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2, визнати незаконними дії відповідачів по складанню і видачі державних актів на право приватної власності на землю від 18 жовтня 2010 року серії ЯЗ № 433676, серії ЯЗ № 433677, серії ЯИ № 161139, серії 161140 від 25 жовтня 2010 року, а також скасувати вказані державні акти і їх державну реєстрацію.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що висновки суду є безпідставними, оскільки позов пред"явлено до суб"єктів владних повноважень з приводу прийняття ними рішень.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку між сторонами є спір про право, а це, в свою чергу, виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, оскільки він відповідає нормам процесуального права.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, до цього переліку не відносяться спори, що виникають із цивільних правовідносин.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи убачається, що між позивачкою по справі та 3-ми особи, які є суміжними землекористувачами, виник спір щодо визначення меж земельної ділянки та передачу її у власність 3-м особам.

Зокрема, в позовній заяві ОСОБА_4 посилалася на те, що вона на законних підставах користується земельною ділянкою, яка виділена їй для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, а Радомишльська міська рада своїм рішенням незаконно, без її згоди, вилучила частину земельної ділянки та змінила межі земельної ділянки, чим порушила порядок користування земельною ділянкою.

Отже, предметом спору у даній справі є відновлення позивачем порушеного права користування земельною ділянкою з боку третіх осіб, які також, на підставі рішення владного органу користуються спірною земельною ділянкою, а правовідносини, що склалися між даними особами, стосуються встановлення права та меж землекористування, а тому регулюються цивільним законодавством і повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України.

Також, на вказані правовідносини не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 КАС України, оскільки позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначених в якості відповідачів.

Твердження апелянта про те, що стороною у справі є суб"єкт владних повноважень та оскаржується його рішення не є підставою для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. В даному випадку оспорюване рішення реалізовано, оскільки третім особам видано Державні акти на земельні ділянки та їх право власності на земельні ділянки зареєстровано у спосіб, визначений ст.125 ЗК України.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб"єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України міська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб"єктом земельних відносин та у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб"єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Окрім того, слід зазначити, що за змістом ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із змінами та доповненнями згідно з Постановою Верховного Суду України від 19.03.2010 року, відповідно до положень статей 8, 124 Конституції , статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, в порядку цивільного судочинства розглядаються земельні спори щодо рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, прийнятого відповідно до визначеної ЗК України компетенції, з яким одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.

Зазначеної правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України при ухваленні судових рішень по справі №К-33267/09 від 01.11.2011 року, № К-32932/09 від 18.01.2011 року, а також. Верховний Суд України при розгляді в касаційному порядку справи №6-59074св10 від 12.10.2011 року та при перегляді справ за винятковими обставинами №21-1041во10, №21-1042во10 від 14.02.2012 року.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов"язковим для всіх суб"єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів. Суди зобов"язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права та підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198,199,204,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "26" липня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст ухвали виготовлено 14 вересня 2012 року.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Радомишльська міська рада Житомирської області вул. Мала Житомирська, 12,м.Радомишль,Житомирська область,12200 Відділ Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області вул.Міськради 46/51,м.Радомишль,Житомирська область,12002