Ухвала суду № 25991075, 05.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17550/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Лічевецького І.О.,При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Макрохім»пред'явило позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000694030 від 28.10.2011 та № 0000704030 від 28.10.2011.

08.02.2012 позивачем були подані уточнення позивних вимог, в яких він у зв'язку з отриманням рішення Державної податкової інспекції у місті Києві № 175/10/25-114 від 06.01.2012, яким було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000704030 від 28.10.2011 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 458 333,25 грн., та до якого було додано податкове повідомлення - рішення № 0000104030 від 18.10.2011, виклав позовні вимоги у новій редакції. Зазначені уточнення прийняті судом першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.06.2011 старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва старшим лейтенантом податкової міліції Старуновим С.О. за результатами розгляду кримінальної справи № 75-00189 було винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки, якою призначено податкову перевірку ТОВ «Макрохім»по взаємовідносинам з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та проведення перевірки доручено співробітникам Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

Зазначену постанову супровідним листом № 75-00189/05 від 29.06.2011 Слідчим відділенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва для організації виконання направлено на адресу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

29.09.2011 начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ № 744 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», відповідно до якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ з питань дотримання вимог діючого податкового в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», за період з 01.09.2010 по 31.03.2010 в термін з 29.09.2011 на 5 робочих днів.

В період з 29.09.2011 по 05.10.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва старшого лейтенанта податкової міліції Старунова С.О. від 28.06.2011 «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Макрохім»по взаємовідносинам з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»та наказу № 744 від 29.09.2011 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Макрохім»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»за період з 01.09.2010 по 31.03.2010.

З результатами перевірки встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1 833 333,00 грн. та порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 2 291 667,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 893/40-30/24720905 від 12.10.2011 на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення, якими Приватному акціонерному товариству «Макрохім»збільшено суму грошового зобов'язання № 0000694030 від 28.10.2011 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 864 580,00 грн. та та № 0000704030 від 28.10.2011 за платежем податок на додану вартість на суму 2 750 000,00 грн.

10.11.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкові повідомлення - рішення № 0000694030 від 28.10.2011 та № 0000704030 від 28.10.2011, яку рішенням про результати розгляду первинної скарги № 175/10/25-114 від 06.01.2012 задоволено частково, податкове повідомлення - рішення № 0000694030 від 28.10.2011 залишено без змін, податкове повідомлення - рішення № 0000704030 від 28.10.2011 скасовано в частина нарахування штрафних санкцій у розмірі 458 333,25 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000104030 від 18.01.2012.

Приватне акціонерне товариство «Макрохім»вважаючи протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків щодо прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000694030 від 28.10.2011 та № 0000104030 від 18.01.2012, а податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»спростовуються наступним.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Окрім цього у Листі ДПА від 02.04.2007р. №6448/7/23-5017 зазначається, що при отриманні достатніх доказів необхідно довести, що операція була безтоварна, внаслідок чого встановлюється відсутність першого виробника чи імпортера, несплату до бюджету ПДВ, нарахованого на вартість такого товару чи послуги в ланцюжках поставки. Або ж відбувалася нелегітимна поставка товару чи послуг (не облікованої виробником готової продукції чи послуг, контрабандних товарів тощо), внаслідок чого також не було надходження ПДВ до бюджету.

Відповідно до підпункту 78.1.11, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та пунктом 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З огляду на те, що ані норма пункту 86.9 статті 86, ані норма підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Податкові повідомлення - рішення № 0000694030 від 28.10.2011 та № 0000104030 від 18.01.2012 були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 893/40-30/24720905 від 12.10.2011.

Зазначений акт перевірки було складено за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»за період з 01.09.2010 по 31.03.2010, яка була призначена постановою про призначення позапланової документальної перевірки від 28.06.2011, винесеною старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва старшим лейтенантом податкової міліції Старуновим С.О. за результатами розгляду матеріалів та в рамках кримінальної справи № 75-00189, та відповідно до положень Кримінально - процесуального кодексу.

Щодо твердження апелянта про те, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»було створено ОСОБА_6 за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для незаконних дій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та вчинено воно цією особою.

Таким чином, станом на час розгляду справи не було встановлено компетентним органом наявності умислу у директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»на здійснення фіктивної підприємницької діяльності та укладання угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або угод, укладених в порушення публічного порядку.

Таким чином, не приймаються доводи апелянта, що діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»має ознаки фіктивності, а директор ОСОБА_6 є підставною особою і немає відношення до його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що представником відповідача в обґрунтування висновку про фіктивність правочину, укладеного позивачем зі своїм контрагентом - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», не надано судових рішень про визнання відповідного правочину фіктивним, які набрали законної сили.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи містяться докази виконання належним чином та в повному обсязі договорів купівлі-продажу, а також судом встановлено, що договори між позивачем та контрагентом недійсним в судовому порядку не визнавався.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що жодних належних доказів, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину, представником відповідача не надано, а судом не встановлено, а наведені в акті перевірки висновки спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договори, укладені між позивачем та контрагентами на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами був дійсним (чинним) та правомірним, в зв'язку з чим створював обумовлені ним юридичні наслідки.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з приписів вказаної норми Закону України «Про податок на додану вартість», тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відповідач будь - яких відомостей щодо стану кримінальної справи № 75-00189 та доказів на підтвердження факту винесення вироку чи постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами по вказаній кримінальній справі суду не надав.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення № 0000694030 від 28.10.2011 та № 0000104030 від 18.01.2012 було винесено на підставі акту перевірки, яка була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, та у суду відсутні докази набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки перевірка позивача за результатами якої було складено податкові повідомлення - рішення № 0000694030 від 28.10.2011 та № 0000104030 від 18.01.2012 була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, та у суду відсутні докази набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку, то у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень - рішень № 0000694030 від 28.10.2011 та № 0000104030 від 18.01.2012.

Водночас, оскільки відповідно до положень пункту 86.9 стаття 86 Податкового кодексу України статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, то вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у суду відсутні докази набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку позивача, то у суду відсутні правові підстави для перевірки правомірності висновків зазначеної перевірки, які стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення.

Також колегія суддів зазначає що твердження апелянта про те, що правочини між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»та його контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками мають ознаки нікчемності та є нікчемними, таким чином правочини укладені між контрагентом та позивачем є також нікчемними спростовується наступним.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладену в Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11,: «...відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненою між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом». А позиція Апелянта якраз і базується на упередженому дослідженні попередніх постачань товару, ігноруючи беззаперечний факт реальності господарської операції, здійсненої між ПАТ «Макрохім»та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», підтвердженої усіма необхідними первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

А, оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Лічевецький І.О.