Ухвала суду № 25990747, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2523/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Духно І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпохлорид»(далі Товариство або позивач) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2012 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №821/0001100223 від 16.05.2012 року.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 19 червня 2012 року позов Товариства задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОДПІ посилається на те, що правочин, укладений між ТОВ «Спільне Українсько-Американське підприємство «Промтехвод»(далі СУАП «Промтехвод») та ТОВ «Гіпохлорид»по виготовленню, монтуванню та виконанню пусконалагоджувальних робіт обладнання для виробництва гіпохлориду натрія на об'єкті «Будівля хлораторної»є нікчемним, оскільки договір укладений без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2012 року ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ СУАП «Промтехвод»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 920/22-3/37236188/78 від 28.04.2012 року (далі Акт перевірки), згідно якого порушено:

-абзац 1, 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ) за серпень 2011 року на загальну суму 80 378 грн.;

-статті 202, статті 203, статті 207, статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено вчинення нікчемних правочинів з ТОВ СУАП «Промтехвод»на загальну суму 482 268 грн., в тому числі ПДВ 80 377 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину придбання товарів.

На підставі висновків Акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4»№821/0001100223 від 16 травня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 378 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем абзацу 1, 2 пункту 198.6 ПК України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення статті 228 ЦК України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вірно в встановлено судом першої інстанції, 24 березня 2011 року між ТОВ «Гіпохлорид»(Замовник) та ТОВ СУАП «Промтехвод»(Виконавець) було укладено Договір № 9/03-11 СП.

На виконання умов цього договору, у серпні 2011 року ТОВ СУАП "Промтехвод" були надані ТОВ "Гіпохлорид" послуги по монтажу та здійснено пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 482 266 грн., у т.ч. ПДВ -80 377 грн. 67 коп., що підтверджується належним чином завіреним Актом приймання виконаних будівельних робіт № 26/1 за серпень 2011 року.

ТОВ СУАП "Промтехвод" у відповідності до законодавства, що діяло на момент здійснення господарських операцій за договором, оформило належним чином податкові накладні № 73 від 04.08.2011 року, № 84 від 26.08.2011 року, № 89 від 31.08.2011 року на вказану вище суму, які знаходяться в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість в розмірі 80 377 грн. 67 коп. за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

В рахунок оплати отриманих послуг, позивач на користь ТОВ СУАП "Промтехвод" перерахував грошові кошти в розмірі 482 266 грн., в т.ч. ПДВ -80 377 грн. 67 коп.

На підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 року -80 377 грн. 67 коп.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України -податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з абзацом 8 пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, підставою недійсності податкової накладної є заповнення її особою іншою, ніж зазначена у пункті 1 даного Порядку, а саме -особою, іншою, ніж: особа, зареєстрована платником податку на додану вартість; філія чи інший структурний підрозділ платника податку на додану вартість; уповноважений учасник спільної діяльності; управитель майном; покупець послуг нерезидента на митній території України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 198.6 статті 198 розділу V «Податок на додану вартість»ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Дані податкового обліку позивача, у тому числі нарахування і декларування податкового кредиту, повністю підтверджуються податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства України, які опосередковують участь позивача у реальних господарських операціях, що пов'язані з фактичними наслідками для позивача, змінами у складі та вартості активів позивача, спрямовані на досягнення реального результату, який використовується позивачем у його господарській діяльності. Тому позивачем не порушені вимоги абзацу 1, 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що зазначені первинні документи складені позивачем відповідно до вимог законодавства і підтверджують реальність правовідносин сторін по поставці обладнання та виконанню супутніх робіт по монтажу та пусконалагодженню, а тому податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем, є необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає визнанню його протиправним та скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.